Ухвала суду № 22048251, 23.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6514/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі№2а-1670/6514/11

за позовом Закритого акціонерного товариства "Зіньківський комбікормовий завод"

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Зінківський комбікормовий завод» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.03.2011 року № 0000032301; від 16.05.2011 року № 0000082301; від 27.07.2011 року № 0000172301 про зменшення сум бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 26432,62 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000032301 від 18 березня 2011 року; № 0000082301 від 16.05.2011 року; № 0000172301 від 27 липня 2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 30 серпня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла в жовтні 2010 року за рахунок від»ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, про що був складений акт №213/23/00687267 від 03.03.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.2.1,п.7.2.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 26671,82 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2011 року № 0000032301 про зменшення сум бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 265 552,22 грн.

За результатами адміністративного оскарження було ухвалено рішення Державної податкової адміністрації Полтавської області №8109/10/25-016 від 04.05.2011 року яким було скаргу позивача було задоволено частково в частині 119,60 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0000082301 про зменшення сум бюджетного відшкодування у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів з податку на додану вартість в сумі 26432,62 грн.

Державною податковою адміністрацією України за результатами адміністративного оскарження ухвалені податкові повідомлення-рішення № 13274/6/25-0115 від 22.07.2011 року, яким відмовлено в задоволенні скарги, а податкове повідомлення - рішення від 16.05.2011 року залишено без змін та ухвалено податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0000172301 про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 26432,62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру від господарських операцій з СТГО Південна залізниця Полтавська дирекція залізних перевезень та ТОВ «Укрбудтранс-Трейд», Південною регіональною службою держветсанконтролю; ТОВ «Естет» .

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з СТГО Південна залізниця Полтавська дирекція залізних перевезень з яким був укладений договір про послуги транспортно - екпедиційного обслуговування.

Крім цього, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Укрбудтранс Трейд» послуги по ремонту побутових приміщень, санвузлів, монтажу сходів, та з ТОВ «Естет» якими були здійснені поставки товару (курток) позивачу у жовтні-листопаді 2010 року.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій. Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про незазначення в актах про отримані послуги змісту та обсягу, одиниці виміру отриманих послуг, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз»ясень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Стосовно посилань апеляційної скарги про відсутність оплати за наданий товар у жовтні 2010 року ТОВ «Компанія ЕСТЕТ», то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки оплата була здійснена платіжним доручення №1264 від 26.10.2010 року.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі№2а-1670/6514/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2012 р.