Ухвала суду № 22048137, 26.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/1502/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-1870/1502/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізпром"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізпром" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в місті Суми від 01.11.2010року №0001122312/0/83516 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Залізпром" податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в місті Суми від 01.11.2010року №0001112312/0/83512 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Залізпром" податку на прибуток в сумі 799 100грн., в тому числі: основного платежу - 461935грн. та штрафних санкцій - 337165грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізпром" відмовити. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 7 Законів України “Про податок на додану вартість”, ст.1, 5, 6 Закону України “Про оприбуткування прибутку підприємств”, та ст.ст.7, 11, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.09.2010р. по 08.10.2010р. Державною податковою інспекцією в м. Суми на підставі акту від 13.10.2010 року № 8355/2312/34013391/79 про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Залізпром”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р по 30.06.2010р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001112312/0/83512 від 01.11.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 935132грн та № 0001122312/0/83516 від 01.11.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 801602грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Залізпром" оскаржило їх в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та подало первинну скаргу до ДПІ в м.Суми, на яку отримало відповідь про залишення без задоволення скарги підприємства і податкові повідомлення-рішення №0001112312/1/83512 та №0001122312/1/83516 .

Позивачем була подана повторна скарга до ДПА у Сумській області № 01 від 6 січня 2011р., за наслідками розгляду якої скарги підприємства залишено без задоволення та 11.02.2011р. ДПІ в м.Суми винесено податкові повідомлення-рішення №0001112312/2/83512 та №0001122312/2/83516.

28.02.2011р. ТОВ “Залізпром”подало скаргу до ДПА України №53, але не отримавши відповіді, звернулося до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, а позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про систему оподаткування” контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до абз. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП “Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Залізпром”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р по 30.06.2010р., проведеної Державною податковою інспекцією в м. Суми, встановлені порушення пп.4.1.6 ст.6, п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п. 5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також вимоги п.п.7.2.3, п.п.7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5, п.п7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 623421грн.

За вказані порушення, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП “Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так, за результатами перевірки складено акт № 8355/2312/34013391/79 від 13.10.2010 року, на підставі якого ДПІ в м. Суми були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001112312/0/83512 від 01.11.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 935132грн та № 0001122312/0/83516 від 01.11.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 801602грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, матеріалами справи встановлено, що між ТОВ “Залізпром”(покупець) та ПП “Іст-Луганськ -2006”від 2 січня 2009 року № 03/1-ю укладено договір купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на загальну суму 2 487 248,63 грн. без урахування ПДВ. За умовами даного договору ПП “Іст-Луганськ -2006”зобов'язувалось передати у власність ТОВ “Залізпром”кранову продукцію для залізничних вагонів та обладнання верхньої будови колії. Згідно п.6.1 договору строк і порядок поставки узгоджується сторонами додатково.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації па їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, п 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

На підтвердження виконання зазначеного договору від 2 січня 2009 року № 03/1-ю, позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Також позивачем надана копія журналу реєстрації довіреностей, за якими матеріально-відповідальні особи ТОВ “Залізпром”отримували ТМЦ від постачальників, у тому числі від ПП "Іст-Луганськ-2006" та ТОВ "Луганська компанія "Скарн".

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок за поставлені ТМЦ здійснювалися у безготівковій формі. За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Залізпром" сальдо розрахунків з ПП "Іст-Луганськ-2006" станом на 31.12.2010р. відсутнє.

Придбані у ПП "Іст-Луганськ-2006" товари в подальшому були реалізовані відповідним покупцям, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку та податковою звітністю ТОВ “Залізпром”.

Матеріалами справи також встановлено, що згідно укладеного договору поставки від 03.08.2009р. №34/1-ю між ТОВ "Залізпром" (покупець) та ТОВ "Луганська компанія" Скарн" (постачальник) було поставлено ТОВ "Залізпром" продукцію виробничого призначення на загальну суму 548906грн. без врахування ПДВ. Господарські операції з придбання відображено у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, а саме видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних.

Розрахунок за поставлені ТМЦ здійснено у безготівковій формі. За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Залізпром" сальдо розрахунків з ТОВ "Луганська компанія "Скарн" станом на 31.12.2010р. відсутнє.

Придбані у ТОВ "Луганська компанія "Скарн" товари, були реалізовані позивачем відповідним покупцям, з відповідним відображенням у деклараціях з податку на прибуток валових доходів та податкового зобов'язання з ПДВ, що підтверджується письмовими договорами, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання ТМЦ.

Отже взаємовідносини ТОВ "Залізпром" з ПП "Іст-Луганськ-2006" та ТОВ "Луганська компанія "Скарн" повністю відповідає визначенню господарської діяльності, наданій у п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств": господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою; а суми витрат по вказаних операціях правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Тому доводи апеляційної скарги відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій належними доказами, зокрема товарно-транспортними накладними на перевезення ТМЦ, є безпідставним, оскільки як було встановлено під час розгляду справи згідно вищевказаних договорів між ТОВ "Залізпром" та ПП "Іст-Луганськ-2006" і ТОВ "Луганська компанія "Скарн", питання доставки було узгоджено сторонами і транспортування ТМЦ здійснювалось за рахунок постачальника. Відповідно, зобов'язання по транспортуванню і оформленню документів несе постачальник або уповноважена ним особа.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на порушення підприємством п.п.7.2.3,7.4.1., 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті), та послуг з ціллю подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пп.7.7.1 п.,7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким, продажем товару (робіт, послуг) протягом звітного період та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Проте, з акту перевірки не вбачається, в чому саме полягало порушення зазначених норм діючого законодавства з боку підприємства позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи було встановлено реальність виконання позивачем господарських операцій з придбання ТМЦ у ПП “ІСТ -Луганськ - 2006”та ТОВ “Луганська Компанія “Скарн”.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій ТОВ «Залізпром» щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару від ПП “ІСТ -Луганськ -2006”та ТОВ “Луганська Компанія “Скарн”.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, 7.4.1., 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість".

Щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних за встановленою формою колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 24.12.2010р. № 183 позивач надав ДПІ в м.Суми товарно-транспортні накладні на перевезення товару ФОП ОСОБА_1 від постачальників ПП "Іст-Луганськ-2006" та ТОВ "Луганська компанія "Скарн".

Проте, податковим органом зроблено висновок, що надані товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог наказу Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 р. №488/346 (в деяких відсутня нумерація, назву товару вказано із посиланням на видаткову накладну, зазначена не повна адреса пункту розвантаження) і тому не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним, оскільки товарно-транспорті накладні не є документами суворої звітності, позивач їх не зобов'язаний зберігати, а заповнення товарно - транспортних накладних без дотримання законодавчих норм не можуть бути підставою для твердження про відсутність поставок взагалі та невизнання права платника податку на валові витрати та податковий кредит. Тим більше, що позивач не має жодного відношення до заповнення товарно-транспортних накладних.

З акту перевірки також вбачається, що податковий орган дійшов висновку про безтоварність взаємовідносин між ТОВ "Залізпром" та ПП "Іст-Луганськ-2006" і ТОВ "Луганська компанія "Скарн", через несплату податкових зобов'язань вказаними контрагентами, та відсутність у них необхідних умов для купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таку позицію відповідач обґрунтовує даними Ленінської МДПІ м.Луганська про незначну чисельність працівників на вказаних підприємствах, а також посилається на розбіжності, виявлені за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковому кредиту в розрізі контрагентів, за даними яких ТОВ „Луганська компанія "Скарн" не надавало звітність з ПДВ за квітень, травень, червень 2010 року.

В той же час, в матеріалах справи наявна довідка МДПІ в м.Луганськ від 29.10.2010р. №771/23-709/34525289 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Іст-Луганськ-2006" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Залізпром”за період з 01.01.2009р. по 31.08.2009р.

Згідно вказаної довідки, перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ “Залізпром”, а також перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ “Залізпром”, яке мало правові відносини з платником податків.

Крім того, у довідці вказано, що ПП "Іст-Луганськ-2006" є посередником, чим спростовується думка ДПІ в м.Суми про обов'язковість наявності у ПП “Іст-Луганськ-2006”великого штату працівників, виробничих площ та засобів транспортування. У довідці також зазначено, що у періоді, який перевіряється , ПП "Іст-Луганськ-2006" використовував у своїй діяльності офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо) за адресою: м.Луганськ, вул.Леніна, 38.

Одним із доказів відповідача в обґрунтування невизнання валових витрат та податкового кредиту по операціях з поставки від ПП "Іст-Луганськ-2006" наводиться посилання на акт Ленінської МДПІ м. Луганська від 29.11.2010р. №2526/23-7-202/34641742 про неможливість перевірки його контрагента ПП "Мон-Фалкон" у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Згідно даних реєстру ДПА України платників ПДВ, ПП "Мон-Фалкон" анульовано свідоцтво платника ПДВ 11.08.2009 року, а остання поставка від ПП "Мон-Фалкон" до ПП "Іст-Луганськ-2006" надійшла 30.04.2009 року, як вказано у довідці Ленінської МДШ м.Луганська. Також, згідно витягу із ЄДРПОУ вказане підприємство станом на 09.03.2011р. не виключено із реєстру юридичних осіб.

Відповідно Закону України “Про систему оподаткування”, який був чинним у періоді господарських відносин між ТОВ “Залізпром”та ПП "Іст-Луганськ-2006" і ТОВ „Луганська компанія "Скарн", за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено право (ст.10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Тобто, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Також, колегія суддів зазначає, що державною податковою інспекцією в місті Суми безпідставно не визнано валові витрати за операціями по отриманню юридичних послуг від СПД ФО ОСОБА_2 на загальну суму 90000грн. згідно актів приймання-передачі наданих послуг, у т.ч. у 1 кварталі 2009 року на суму 45 000 грн., у 2 кварталі 2009 року на суму 30 000 грн., у 3 кварталі 2009 року на суму 15 000 грн. Без посилання на будь-який нормативний акт та фактичні обставини справи, зроблено висновок про те, що наявність у штатному розкладі посади юрисконсульта та відсутність прізвища ОСОБА_2 у судових рішеннях позбавляє права підприємства на валові витрати.

При цьому, не взято до уваги ні приписи п.5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ні те, що у 2009 році підприємством виконувалось близько 80 господарських договорів, з чим пов'язана велика претензійна та судова робота, яку не в змозі виконати один юрисконсульт.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає неправомірним зменшення валових витрат по наданню юридичних послуг.

Крім того, позивачем надано суду всі необхідні первинні документи, що підтверджують надання юридичних послуг приватним підприємцем ОСОБА_2, в тому числі належним чином оформлені акти з переліком конкретних юридичних послуг, а також копії документів, які були підготовлені вказаним підприємцем для ТОВ “Залізпром”.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції в місті Суми від 01.11.2010року №0001122312/0/83516 про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Залізпром" податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а також скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 01.11.2010року №0001112312/0/83512 в частині донарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Залізпром" податку на прибуток в сумі 799100грн., в тому числі: основного платежу - 461935грн. та штрафних санкцій - 337165грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні апелянтами норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-1870/1502/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2012 р.