Ухвала суду № 22048116, 23.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
23.01.2012
Номер справи
2а-8734/11/2070
Номер документу
22048116
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р.Справа № 2а-8734/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАВО-СИНТЕЗ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-8734/11/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАВО-СИНТЕЗ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08.07.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Право-синтез» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.05.2011 року № 0001121702 про визначення податкового зобов»язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8795903,85 грн., в тому числі за основним платежем 703 6075,08 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1759018,77 грн.; від 19.05.2011 року № 0002122305 про визначення податкового зобов»язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 20326792,00 грн. та за штрафними санкціями 5081698,00 грн.; від 19.05.2011 року № 0000302200 про визначення грошового зобов»язання у розмірі 340 грн.; від 19.05.2011 року № 0000292200 про визначення грошового зобов»язання у розмірі 7635583,69 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 31 серпня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва» ; Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку .

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2008 року по 31.12.2010 року, про що був складений акт перевірки від 19.04.2011 року № 1231/2305/35859466.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп. 4.1.,6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1, п.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва », що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20 326 792,0 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року на суму 1 154 388,0 грн.;2 квартал 2010 року на суму 6 695 676,0 грн.; 3 квартал 2010 року на суму 7 891 239,0 грн.; 4 квартал 2010 року на суму 4 585 489,0 грн.;

ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», позивачем занижено комунальний податок за період з 01.01.2010 року по 27.10.2010 року, всього у сумі 37, 40 грн., в тому числі : 2 квартал 2008 року на суму 1,70 грн., 3 квартал 2008 року на суму 5,10 грн.; 4 квартал 2008 року на суму 5, 10 грн.; 1 квартал 2009 року на суму 5,10 грн.; 2 квартал

2009року на суму 5,10 грн.; 3 квартал 2009 року на суму 5,10 грн.; 4 квартал 2009 року на суму 5,10 грн.; 5 квартал 2009 року на суму 5,10 грн.;

пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підприємством не подано розрахунок комунального податку за 4 кв. 2010 року;

п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8, абзацу а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" занижено податок з доходів фізичних осіб у періоді з 14.05.2008 року по 31.12.2010 року у розмірі 7036075,08 грн. за 2010 рік;п.19.2 «б» ст.19 Закону України від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб», п.2.1 ст.2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ)», затвердженого наказом ДПАУ від 29.09.2003 №451, зі змінами та доповненнями неподання розрахунків за формою 1ДФ за 1 квартал 2010 року,2 квартал 2010 року,3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року до відповідача;

ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , згідно ст. 4 Закону України. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховується пеня у розмірі 0,3% від суми не отриманого в строк товару по курсу НБУ на день виникнення заборгованості за кожний день прострочення;

абаз. 2 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання»; абз. 7 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та абз. З п.2.7 ст.2 Постанови НБУ № 49 від 08.02.2000 року «Про затвердження Положення про валютний контроль», із змінами та доповненнями, це порушення тягне за собою штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 19.05.2011 року № 0001121702 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 795 903,85 грн., в тому числі за основним платежем 7036075,08 грн. та за штрафними (фінансовими)санкціями (штрафами) - 1759018,77 грн.; від 19.05.2011 року №0002122305 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 25 408 490,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 20 326 792,00 грн. та за штрафними санкціями 5 081 698,00 грн.; від 19.05.2011 року № 0000302200 про визначення грошового зобов'язання у розмірі 340 грн.; від 19.05.2011 року 0000292200 про визначення грошового зобов'язання у розмірі 7635583, 69 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Законів України «Про податок на додану вартість» , «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) ",

На підставі пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку".

Податковим органом ставиться до вини підприємству заниження валових доходів від продажу нерезиденту овочевої продукції за господарською операцію, укладеними з підприємствами - нерездентами, розташованими на території Росії.

Так, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з TOB "ТРАНС-СЕРВИС" за контрактом № 10 от 17.02.2010року про поставку яблук, груш, горіхів, свекли, слив, сухофруктів, петрушки, томатів, кинзи, фасолі, семя тикви, укропу, кабачків, огірків, луку, води замороженої (лід на загальну суму 10 283 667 дол.США (80 951 546,44грн.).

Грошові кошти по контракту № 10 від 17.02.10 року надійшли в сумі 25 809 236,99 грн, або 3 945 486 долларів США.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з зауваженнями суду першої інстанції, що за період з 14.05.2008 року по 31.12.2010 року позивачем було задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 500,0 грн.

З 01.01.2010 по 31.12.2010 року позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування.

Крім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що у періоді, що перевірявся отримання індивідуальних ліцензії позивачем не встановлено.

На кінець проведення перевірки по даному контракту дебеторська заборгованість складає 709 170 російських рублів та 3 236 316 долларів США (55 106 331,88грн.), доходів від продажу товарів не декларувало.

За таких підстав позивачем було занижено валові доходи від продажу нерезиденту овочевої продукції на суму 9165553,00 грн.

Стосовно позовних вимог про правильність оформлення отримання фінансової допомоги, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.п. 1.22.2 п.1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валового доходу відноситься сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що у 1 кварталі 2010 року - 4 608 090,0 грн, у 2 кварталі 2010 року - 7 500 688,0 грн, у 3 кварталі 2010 року - 15 370,0 грн, у 4 кварталі 2010 року - 10 850,0 грн позивач отримало фінансову допомогу на зворотній основі, всього на суму 12 134 998,0 грн.

Вказана допомога була оформлена внесенням через касу банку коштів, у сумі - 39 670,0 грн. Також перевіркою встановлено, що директор Лаврик О.Ф протягом 1-2 кварталів 2010 року розраховувався власними коштами за отриману сільгосппродукцію з фізичними особами через авансові звіти на суму всього - 12 095 328 грн., що є зазначена фінансова допомога.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума отриманої фінансової допомоги, встановленої перевіркою, згідно даних первинних банківських документів, не повернута, а тому підлягає оподаткуванню податком на прибуток

Окрім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що у позивача є кредиторська заборгованість перед фізичними особами сільгоспвиробниками у сумі 60 006 617,32 грн. за придбані овочі, фрукти та іншу продукцію.

Позивачем в ході господарської діяльності було придбано у фізичних осіб овочів на загальну суму 72 101 944,32 грн, але розрахувалось лише на 12 095 327,0 грн.

Таким чином позивач має кредиторську заборгованість у сумі 60 006 617,32 грн. до перевірки не надано жодної укладеної угоди з фізичними особами.

За таких підстав, колегія суддів, вважає, що позивач помилково суму кредиторської заборгованості у розмірі 60 006 617,32 грн., по якій минув термін позовної давності, не враховав до складу валового доходу.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем з лютого 2010 року реалізовано придбані овочі за межі України на суму 80 951 547,0 грн.

Проте, у відповідності до статті 5 Указу Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва " у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем перевищено обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розмірі 500 000,0 грн, тому позивач був повиннен перейти до загальній системи оподаткування та відображати в деклараціях з податку на прибуток отриманий дохід від нерезидента України.

Стосовно порушення позивачем сплати податку з доходів фізичних осіб, то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 в Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку -15%.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач за період часу лютий - квітень 2010 року, по авансовим звітам видав готівкові кошти фізичним особам - громадянам за отриманий товар по актам закупівлі сільськогосподарської продукції на загальну суму 12 095 327,27 грн.

Між тим, у зазначених в авансових звітах акти закупівлі сільськогосподарської продукції за період часу лютий - квітень 2010 року до перевірки не надав.

Крім цього, позивачем за період часу липень - грудень 2010 року по актам закупівлі сільськогосподарської продукції та накладним було видано готівкові кошти фізичним особам - громадянам за отриманий товар на загальну суму 34811839,94 грн.

За вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було занижено податок з доходів фізичних осіб у періоді з 14.05.2008 по 31.12.2010 року у розмірі 7 036 075,08 грн. за 2010 рік.

Стосовно порушення позивачем своєчасності подання розрахунку комунального податку, то колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Податковим органом стверджується про те, що позивачем в порушення цих вимог не подало розрахунок комунального податку: 4 кв. 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість позиції податкового органу.

Разом з тим, колегія суддів, вважає, що податковим органом було правильно зроблений висновок про порушення ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" про те, що позивачем був занижений комунальний податок за період з 01.01.2010 по 27.10.2010 року всього у сумі 37,40 грн.

Щодо здійснення порушення позивачем правил здійснення розрахунків в іноземній валюті, то колегія суддів зазначає наступне.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з підприємством-нерезидентом TOB "Транс-Сервіс», з яким був укладений контракт №10 від 17.02.2010 року загальна сума контракту 5 000 000,00 долларів США (згідно додаткової угоди № 5 від 17.08.2010 року суму контракту збільшено до 8 000 000,00 долларів США та згідно додаткової угоди №6 від 10.09.2010 року суму збільшено до 12 000 000,00 долларів США), про поставку товару: огірки солоні, яблука свіжі, зрізані квіти, салат-латук листовий, огірки свіжі, редіс, вода заморожена (лід), щавель, томати, цибуля-батун зелена (перо), петрушка, черешня, кабачки, груші, кріп свіжий, часник, сливи, горіх волоський свіжий очищений від шкарлупи, суміш сушених плодів, чернослив, насіння гарбуза для використання в їжу, плоди шипшини сушені, квасоля сушена продовольча.

У відповідності до умов контракту передбачено, що строк дії контракту до 31.12.2011 p., строк виконання грошового зобов'язання - на протязі 180 днів від дати поставки товару.

Разом з тим, за період з 19.02.2010 року по 12.04.2011 року експорт плодово-овочевої продукції здійснено на загальну суму 10 283 666,52 долларів США , що становить - 80 951 546,44 грн..

Станом на 12.04.2011 по експортному контракту № 10 від 17.02.2010 року надійшла валютна виручка на валютні рахунки позивача, а саме загальна сума отриманої валютної виручки за період, що перевіряється, складає - 3 259 427,02 долларів США, що становить - 25 809 236,99 грн..

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 12.04.2011 року решта грошових коштів у розмірі 7 024 239,50 долларів США становить 55 106 331,88 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що зазначені вище кошти є неповернутою валютною виручкою на митну територію України, з яких: 6 205 094,82 долларів США, що становить 48 613 842,71 грн., по яким настав граничний термін сплати на валютний рахунок позивача, що є порушенням вимог ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; 819 144,68 долларів США, та становить -6 492 489,17 грн., по яким на останній день періоду, що перевіряється, не настав граничний термін надходження валютної виручки.

Крім того, в ході судового слідства було встановлено, що часткова сплата валютних коштів в сумі 42602,33 долларів США по експортному контракту № 10 від 17.02.2010 року з граничним терміном надходження 21.11.2010 року, 22.11.2010 року, 23.11.2010 року та часткова сплата валютних коштів в сумі 36012,10 долларів США з граничним терміном надходження 05.12.10 року надійшла на валютний рахунок позивача №26001016650001, відкритий в Дніпропетровському РУ ПАТ КБ "Південкомбанк".

Обґрунтованими посилання суду першої інстанції про порушення строків, передбачених ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зазначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації") продукції, що експортується.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

За таких підстав, колегія суддів, вважає, що позивачем були порушені правила здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Стосовно порушення позивачем порядку декларування валютних цінностей, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідно ст.1 Указу Президента України від 18.06.94 року № 319 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за ії межами" із змінами та доповненнями, декларування суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, що знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

На підставі до п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.93 року "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно наказу Міністерства Фінансів України від 25.12.95 року №207, зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 11.01.96 року за 18/1043, обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності по встановленій формі щоквартально в терміни, встановлені для надання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Згідно до правил постанови Кабінету Міністрів України №419 від 28.02.2000 року затверджено порядок надання фінансової звітності.

Квартальна фінансова звітність надається не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивачем було порушено порядок декларування валютних цінностей та те, що на підставі п.2.7 ст.2 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49 порушення порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображається у відповідній декларації, а саме - не було задекларовано дебіторську заборгованість у сумі 835 961,25 долларів США, що становить - 6 612 008,66 грн. по контракту № 10 від 17.02.2010 року , укладеному з підприємством- неризидентом TOB "Транс-Сервіс" (Росія), чим порушено абз. 2 ст.9 та абз. 7 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України року "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Доводи апеляційної скарги стосуються неправомірності постановлення податковим органом оскаржуваних рішень всупереч вимогам статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та існування ухвали Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 року про справі про визнання позивача банкрута та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів, вважає, що дана обставина не спростовує висновків оскаржуваних рішень.

Позивач не позбавлений права в судового порядку захистити своє порушене право, на його думку, діями працівників податкового органу під час проведення перевірки та ухвалення оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАВО-СИНТЕЗ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-8734/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2012 р.

Попередній документ : 22048111
Наступний документ : 22048137