Ухвала суду № 22048108, 23.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р.Справа № 2а-9991/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М. -Перцової Т.С.

представників сторін: позивача Солодовника О.Д., відповідача Сазонова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-9991/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автрамат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Автрамат» (далі по тексту позивач, ПАТ “Автромат”) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту відповідач, СДПІ ВПП у м. Харкові), в якому просило суд :

1. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000910840 від 20 липня 2011 року форми "В1" про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ (лютий 2011 року) у розмірі 38751 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000920840 від 20 липня 2011 року форми "Р" про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за листопад 2010 року на 8333,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2083,33 грн., та за грудень 2010 року на 9482,67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій розмірі 2370,67 грн.

3. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000930840 від 20 липня 2011 року форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2011 року на 38751 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

4. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові№0000940840 від 20 липня 2011 року форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2010 року на 44145 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1036,25 грн., та за І квартал 2011 року на 48439 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. по справі № 2а-9991/11/2070 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Автромат” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000910840 від 20 липня 2011 року форми "В1" про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ (лютий 2011 року) у розмірі 38751 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000920840 від 20 липня 2011 року форми "Р" про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за листопад 2010 року на 8333,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2083,33 грн., та за грудень 2010 року на 9482,67 та застосування штрафних (фінансових) санкцій розмірі 2370,67 грн.

Скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000930840 від 20 липня 2011 року форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2011 року на 38751 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000940840 від 20 липня 2011 року форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2010 року на 44145 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1036,25 грн., та за І квартал 2011 року на 48439 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "АВТРАМАТ" (код в ЄДРПОУ 00236027, юридична адреса: м.Харків, Салтівське шосе, 43) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. по справі № 2а-9991/11/2070, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ “АВТРАМАТ” відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови положень ст.19 Конституції України, п.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.201.10 ст.201, п.200.4 ст.200, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Зазначив, що відповідно до отриманих від ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова та Алчевської ОДПІ актів перевірок контрагентів позивача за спірний період ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Метал-Ресурс» встановлено, що укладені між ПАТ «Автромат» та вказаними контрагентами правочини (договір № 3/08-01 від 03.08.2010р., договір № 10100076 від 15.02.2010р.) є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків. З урахуванням викладеного, вважає, що ПАТ “Автромат” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 17816,00 грн. по господарським операціям, які фактично не відбулися та по яким не виникло об`єкту оподаткування ПДВ, а відтак, не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві донараховані податкові зобов`язання по податку на додану вартість, по податку на прибуток, зменшено відємне значення сум ПДВ, зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-9991/11/2070, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПАТ “Автомат” відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що здійснені господарські операції між позивачем та ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Метал-Ресурс» мали реальний характер, підтверджуються документально, в зв'язку з чим немає підстав вважати їх нікчемними за ознаками ст.228 ЦК України. Звернув увагу суду на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобовязань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Автрамат", код ЄДРПОУ 00236027 з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Метал-Ресурс" (код ЄДРПОУ 36833386), ТОВ "Електроспецтех" (код ЄДРПОУ 34689962) за жовтень-листопад 2010р., січень 2011р.

Про результати перевірки складено акт №1770/40-028/00236027 від 08.07.2011 року, яким зафіксовано порушення ПАТ "Автрамат" вимог:

- ч.5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ст.761 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Автрамат" з ТОВ "Електроспецтех" по договору №3/08-01 від 03.08.2010р., ТОВ "Метал-Ресурс" по договору №10100076 від 15.02.2010р.

- пп. 7.4.1., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), ПАТ "Автрамат" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Електроспецтех" послуг на загальну суму 17816,0 грн. у т.ч.: листопад 2010 року у сумі ПДВ 8333,33 грн., грудень 2010 року у сумі ПДВ - 9482,67 грн.;

- пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 17816,0 грн., у т.ч. за листопад 2010р. на 8333,33 грн., грудень 2010р. на 9482,67 грн.;

- п.201.10 ст.201, п.201.10 ст.201, п.198.2, п.198.3 ст198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р., а саме завищення суми податкового кредиту за січень 2011р. на 38751,0 грн. по придбанню продукції у ТОВ "Метал-Ресурс", що призвело до завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011р. на 38751,0 грн.;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 92584,00 грн., у т.ч. за IV квартал 2010р. на 44145,00 грн., І квартал 2011р. на 48439,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1770/40-028/00236027 від 08.07.2011 року, СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000910840 від 20 липня 2011 року форми "В1" про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ (лютий 2011 року) у розмірі 38751 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

- №0000920840 від 20 липня 2011 року форми "Р" про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за листопад 2010 року на 8333,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2083,33 грн., та за грудень 2010 року на 9482,67 та застосування штрафних (фінансових) санкцій розмірі 2370,67 грн.

- №0000930840 від 20 липня 2011 року форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2011 року на 38751 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

- №0000940840 від 20 липня 2011 року форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2010 року на 44145 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1036,25 грн., та за І квартал 2011 року на 48439 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для відображення в акті вищевказаних порушень слугували висновки актів перевірки контрагентів позивача, якими встановлено нікчемність угод.

Дані висновки зроблені відповідачем виходячи з того, що у ТОВ "Метал-Ресурс" (код ЄДРПОУ 36833386), ТОВ "Електроспецтех" за висновками відповідних актів документальних позапланових невиїзних перевірок відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), підприємства відсутні за юридичною адресою, у звязку з чим відповідач вважає, що вчинені правочин між позивачем та ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "Електроспецтех" не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження СДПІ ВПП у м.Харкові помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно договору підряду №3/08-01 від 03.08.2010 року, укладеного між Зміївським машинобудівним заводом філією ВАТ "Автрамат" (Замовник) та ТОВ "Електроспецтех" (Виконавець), Замовник доручає та оплачує, а Виконавець зобовязується виконати роботи по ремонту покрівлі, відповідно до кошторисного розрахунку, за адресою: м.Зміїв, вул. 50-років Комсомолу, 115.

На виконання умов договору №3/08-01 від 03.08.2010 року за виконані будівельні роботи ТОВ "Електроспецтех" було видано на адресу ВАТ "Автрамат" податкові накладні: №1647 від 29.10.2010р. на суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.) та №1718 від 10.11.2010р. на суму 56896,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9482,67 грн.).

В свою чергу ВАТ "Автрамат" здійснено на користь ТОВ "Електроспецтех" оплату вартості виконаних робіт, що підтверджується копіями платіжних доручень №3128 від 29.10.2010р. на суму 25000,00 грн., №3160 від 29.10.2010р. на суму 25000,00 грн., №3863 від 29.12.2010р. на суму 56896,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, ТОВ "Електроспецтех" (ліцензія АВ №512789 від 28.01.2010р.) має дозвіл на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури згідно з переліком, зокрема: будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" №237/5 від 21 червня 2002 року (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, повинні складати за типовою формою №КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт", а усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування за типовою формою №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів. За приписами п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

З досліджених в судовому засіданні копій актів здачі приймання виконаних робіт, розрахунків загально-виробничих видатків до актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, підписаних позивачем та його контрагентами, колегією суддів встановлено, що в цих первинних документах визначено загальну вартість робіт, складові адміністративних видатків, вид і кількість будівельних машин і механізмів, матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обовязковою для первинного документу у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, у звязку з чим, зазначені документи розкривають у повному обсязі суть господарських операцій, та підтверджують фактичне виконання ТОВ "Електроспецтех" будівельно - монтажних робіт на користь ВАТ "Автрамат".

Крім цього, за договором поставки №10100076 від 15.02.2010р., укладеному між ТОВ "Метал-Ресурс" (Постачальник) та ВАТ "Автрамат" (Покупець), Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію: нікель, чорні та кольорові метали.

Факт приймання передачі продукції від ТОВ "Метал-Ресурс" на користь ВАТ "Автрамат" підтверджується оформленими складеними належним чином первинними документами.

Так, згідно специфікації №10 від 03.01.2011р., акту приймання №1 від 04.01.2011 року та видаткової накладної №РН-0000001 від 04.01.2011р. здійснено поставку товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 115004,40 грн. (в т.ч. ПДВ 19167,40 грн.), згідно специфікації №11 від 12.01.2011р., акту приймання №12 від 13.01.2011 року та видаткової накладної №РН-0000002 від 13.01.2011р. здійснено поставку продукції на загальну суму 117501,60 грн. (в т.ч. ПДВ 19583,60 грн.).

За здійсненою поставкою ТОВ "Метал-Ресурс" видано ВАТ "Автрамат" податкові накладні №1 від 04.01.2011 року та №5 від 13.01.2011 року на загальну суму 232506,00 грн. (в т.ч. ПДВ 38751,00 грн.). Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними підприємством відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та враховано при оподаткуванні шляхом включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2011 року у сумі ПДВ 37751,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 27.12.2010 року (пункт 4.1), сторонами було погоджено базис поставки: поставка здійснюється автомобільним транспортом "Постачальника" на умовах FCA м.Харків у відповідності до правил Інкотермс в ред. 2000 року.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Метал-Ресурс" до ВАТ "Автрамат" підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №530125 від 04.01.2011р. та №530116 від 13.01.2011р. При цьому, факт отримання ВАТ "Автрамат" продукції від ТОВ "Метал-Ресурс" підтверджується копією "Журналу зважування грузів на прохідній Автрамат" та "Журналу обліку введення ТМЦ, пост №2, Автрамат".

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у 2010 році по взаємовідносинам з ТОВ «Електроспецтех» виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування податкового кредиту та валових витрат з ТОВ «Метал-Ресурс», враховуючи період здійснення господарської операції (січень 2011 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (норми якої діяли до 01 січня 2011 року).

Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів статті пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (норми якого діють з 01 січня 2011 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог статті 198 Податкового кодексу України випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), а також за фактом отримання товарів/послуг, що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, платіжних доручень та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від постачальників.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у спірних правовідносинах ВАТ "Автрамат" було включено до складу загальних валових витрат сплачені суми за актом виконаних будівельних робіт за листопад 2010р., видаткових накладних №РН-0000001 04.01.2011р., №РН-0000002 від 13.01.2011р. та відображено в рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів" Декларації з податку на прибуток підприємства за IV квартал 2010 року та І квартал 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно враховано, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із наданих позивачем доказів (господарські договори, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки загально-виробничих витрат, акти виконаних робіт, видаткові накладні, накладнівимоги та податкові накладні, платіжні доручення) вбачається, що господарські операції між ВАТ "Автрамат" з ТОВ "Електроспецтех" та ТОВ "Метал-Ресурс" мали реальний характер, у звязку з чим зазначені документи позивачем правомірно враховані у податковому обліку при формуванні валових витрат та податкового кредиту підприємства.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПАТ «Автрамат») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на акти перевірок ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №1250/23-03-05/34689962 від 01.06.2011 року та Алчевської ДПІ в Луганській області №526/231-3683386 від 29.03.2011р. (стор. 8 акту), оскільки як вбачається зі змісту вказаних актів конкретні угоди та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірок податковим органом не досліджувались. Висновки зроблені на підставі аналізу декларацій, податкової звітності та реєстраційних документів.

Колегія суддів зауважує, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів субєкта господарювання, не знаходження юридичної особи за юридичною адресою, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким субєктом господарювання, та для висновку про настання у звязку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження субєкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким субєктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням нікчемності всіх укладених з ним угод.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Колегією суддів взято до уваги те, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем віднесені до валових витрат у перевіряємому періоді, та включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ТОВ "Метал-Ресурс" та ТОВ "Електроспецтех" за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Крім того, слід відмітити що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті від 08.07.2011р. № 1770/40-028/00236027 судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 08.07.2011р. № 1770/40-028/00236027 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові - такими, що підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-9991/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Жигилій С.П. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2012р.