Ухвала суду № 22048072, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-9196/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по справі№2а-9196/11/2070

за позовом Іноземного підприємства "Юпітер" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Іноземне підприємство “Юпітер”, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, №0000212310/0 від 11.02.2011р., №0000222310/0 від 11.02.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по спарві №2а-9196/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000212310/0 від 11.02.2011р., №0000222310/0 від 11.02.2011р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по спарві №2а-9196/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по спарві №2а-9196/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000212310/0 від 11.02.2011р. про збільшення зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 1.456.029,46грн. (основний платіж 1.164.823,57грн., штраф 291.205,89грн.), №0000222310/0 від 11.02.2011р. про збільшення зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 528.027,08грн. (основний платіж 422.421,66грн., штраф 105.605,42грн.) були винесені відповідачем, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова на підставі акту перевірки №15/23-206/34756078 від 11.01.2011р., в якому зроблені висновки про порушення ІП “Юпітер” ст.ст. 203, 215, 216,228 Цивільного кодексу України, а саме: вчинення правочинів з ТОВ “Карпос”, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені укладеними правочинами; порушення п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: виключення з податкового обліку з податку на прибуток та неврахування в прирості/убутку товарів, відвантажених на користь ТОВ “Карпос” за нікчемним правочином; порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ первинних документів, що були складені ТОВ “Карпос”за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.06.2009р. між позивачем, ІП “Юпітер” (в якості покупця), та ТОВ “Карпос”(в якості продавця) було укладено договір №574/06/09, предметом якого є поставка товару, 01.03.2010р. між позивачем, ІП “Юпітер”(в якості продавця), та ТОВ “Карпос”(в якості покупця) було укладено договір №167/07/10, предметом якого є поставка товару, 01.12.2009 р. між позивачем, ІП “Юпітер”(в якості комітента), та ТОВ “Карпос”(в якості комісіонера) було укладено договір №02/02/10, предметом якого є виконання доручення комітента по продажу належного йому товару.

Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами.

На підтвердження реальності господарських операцій за переліченими правочинами, позивач приєднав до матеріалів справи складені ІП “Юпітер” за договором поставки від 01.03.2010 р. №167/07/10 податкові накладні №181/1 від 31.03.2010р. на суму 401.011,15грн., №140 від 30.06.2010 р. на суму 1.069.999,99 грн., видаткові накладні від 31.03.2010р. на суму 401.011,15грн., від 24.06.2010р. на суму 1.069.999,99грн., складені ТОВ “Карпос”за договором поставки від 01.06.2009р. №574/06/09 податкові накладні №22/2 від 31.08.2009р. на суму 11.900,00грн., №13/2 від 01.12.2009р. на суму 997.330,00грн., №119/1 від 01.06.2010р., №15/2 від 01.06.2010р. на суму 1.555.000,00грн., №16/2 від 31.10.2009 р. на суму 1.170,00 грн., №25/2 від 30.09.2009 р. на суму 1.500,00 грн., накладні від 26.02.2010р. на суму 999.999,99 грн., від 25.01.2010 р. на суму 505.000,00 грн., від 26.01.2010 р. на суму 1.050.000,00 грн., від 26.11.2009 р. на суму 169.119,46 грн., від 27.11.2009 р. на суму 124.710,64 грн., від 28.11.2009 р. на суму 198.680,59 грн., від 30.11.2009 р. на суму 240.257,66 грн., складені ІП “Юпітер”за договором комісії від 01.12.2009р. №02/02/10 накладні від 28.12.2009р. на суму 65.559,17грн., від 21.01.2010р. на суму 121.284,00грн., від 16.01.2010р. на суму 25.738,08грн., від 13.01.2010р. на суму 30.298,50грн., від 05.01.2010р. на суму 56.118,00грн., від 29.01.2010р. на суму 112.703,76грн., від 08.02.2010р. на суму 143.898,00грн., від 09.02.2010р. на суму 32.430,00грн., від 17.02.2010р. на суму 124.770,00грн., від 22.02.2010р. на суму 31.831,20грн., від 30.06.2010р. на суму 2,73грн., від 03.06.2010р. на суму 606,83грн., від 30.03.2010р. на суму 93.022,56грн., від 25.03.2010р. на суму 51.466,08грн., від 18.03.2010р. на суму 27.171,84грн., від 16.03.2010р. на суму 76.575,00грн., від 11.03.2010р. на суму 38.844,00грн., від 09.03.2010р. на суму 107.152,80грн., від 28.02.2010р. на суму 410.000,00грн., від 17.02.2010р. на суму 124.770,00грн., від 09.02.2010р. на суму 32.430,00грн., від 08.02.2010р. на суму 143.898,00грн., від 31.03.2010р. на суму 59.976,00грн., від 01.03.2010р. на суму 91.626,96грн., від 22.02.2010р. на суму 31.831,20грн., від 25.02.2010р. на суму 23.463,00грн., від 26.02.2010р. на суму 63.679,44грн., від 27.04.2010р. на суму 75.355,50грн., від 20.04.2010р. на суму 103.578,00грн., від 14.04.2010р. на суму 95.319,60грн., від 10.04.2010р. на суму 100.548,00грн., від 22.05.2010р. на суму 120,54грн., податкові накладні №155 від 28.02.2010р. на суму 634.950,00грн., №183/1 від 31.03.2010р. на суму 287.950,00 грн., №215 від 30.04.2010р. на суму 639.500,00грн.; №147 від 30.06.2010р. на суму 12,00 грн., податкові накладні №119/1 від 31.03.2010р. на суму 576.000,00 грн., №88/1 від 30.06.2010р. на суму 576.000,00 грн., №179/1 від 31.03.2010р. на суму 36.000,00грн., складені ТОВ “Карпос”за договором комісії від 01.12.2009р. №02/02/10 акти виконаних робіт від 31.03.2010р. та від 30.06.2010 р.

Перелічені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704;) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Приєднані до справи копії платіжних документів та банківські виписки засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” слід зробити висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Крім цього, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме ТОВ “Карпос” (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для судження про нікчемність спірних правочинів є висновки складених ДПІ у Московському районі міста Харкова актів №8198/23/34629821 від 20.08.2010р. “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Карпос” ідентифікаційний код 34629821 з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2010р.”, №8831/23/34629821 від 23.09.2010р. “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Карпос”ідентифікаційний код 34629821 з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту в декларації з ПДВ за лютий 2009р., квітень 2009р., липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., лютий 2010р., березень 2010р.”.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для заявлення до суду вимоги про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано жодного доказу порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. В матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

Слід зазначити, що позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, тому за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” і Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. Відповідно межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, суперечить вимогам законодавства України.

На підтвердження реальності укладених з контрагентами правочинів позивачем надано копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Отже тверження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України. Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ" та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по справі№2а-9196/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2012 р.