Ухвала суду № 22048005, 17.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6944/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представник відповідача Шкіль О.О.

представник позивача Крилов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-1670/6944/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

треті особи Приватне підприємство "Епіцентр", Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз"

про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлення відсутності компетенції на визнання правочину нікчемним та визнання недійсним податкового кредиту за грудень 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011р. відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" (надалі-позивач) до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області (надалі-відповідач) треті особи Приватне підприємство "Епіцентр" , Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлення відсутності компетенції на визнання правочину нікчемним та визнання недійсним податкового кредиту за грудень 2010 року .

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011р. та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не було враховано приписи Цивільного кодексу України, Закону України “Про податок на додану вартість”, крім того, на думку позивача, судом неповно зясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Крім того, апелянт зазначив, що 29.09.2011р. Закрите акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна", що підтвердив копією статуту ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які знаходяться в матеріалах справи. (том 2 а.с. 15-26, 28-29)

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Приватного підприємства "Епіцентр" в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПП "Епіцентр".

Представник ПАТ "Кременчукгаз" в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неприбуття не повідомили.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ у період з 03.06.2011 року по 08.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" з питань взаємовідносин з ПП "Епіцентр" (код ЄДРПОУ 30874228) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ "Максімус-Інжинірінг" (код ЄДРПОУ 34694899) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 3746/23-308/14372142 від 08.06.2011 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 109638,00 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 130000,00 грн.

Не погодившись з такими висновками перевіряючого позивачем 16.06.2011 року за вих. № 11-07-658 на адресу Кременчуцької ОДПІ надіслано заперечення на вищевказаний акт перевірки, у звязку з чим Кременчуцькою ОДПІ у період з 22.06.2011 року по 25.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" з питань взаємовідносин з ПП "Епіцентр" (код ЄДРПОУ 30874228) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ "Максімус-Інжинірінг" (код ЄДРПОУ 34694899) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року , про що складено акт № 4666/23-308/14372142 від 05.07.2011 року ( том 1 а.с. 34-45 ).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 109638,00 грн.

На підставі акту перевірки № 4666/23-308/14372142 від 05.07.2011 року Кременчуцькою ОДПІ 13.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006392301/2326, яким збільшено суму грошового зобов'язання ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100 на суму 137048,00 грн. , в тому числі 109638,00 грн. за основним платежем, 27410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями ( том 1 а.с. 58 ).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0006392301/2326 від 13.07.2011р. прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно до ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" (Комітент) та ПП "Епіцентр" (Комісіонер) 22.12.2009 року укладено договір комісії № 04-10, відповідно до п. 1.1. якого "Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобовязання вчинити за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента правочини, спрямовані на придбання для власних цілей Комітента природного газу". (том 1 а.с. 60-63 )

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкової накладної № 1804 від 07.12.2010 року, виписаної ПП "Епіцентр" на виконання умов даного договору, за якою загальна сума податку на додану вартість склала 109 638,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

В підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надав до суду копію платіжного доручення № 3010008801 від 07.12.2010 року, акта прийому-передачі обємів природного газу від 29.12.2010 року, та інші, копії яких долучено до матеріалів справи .

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що зазначені документи не підтверджують фактичного виконання договору комісії № 04-10 від 22.12.2009р..

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року у грудні 2010 року директором ПП "Епіцентр" являвся ОСОБА_3, головним бухгалтером - ОСОБА_4 ( том 1 а.с. 176 ).

Однак, податкову накладну № 1804 від 07.02.2010 року від імені ПП "Епіцентр" підписано ОСОБА_5 без зазначення посади даної особи.

Доказів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_5 вчиняти юридичні дії від імені ПП "Епіцентр" матеріали справи не містять. Таким чином з боку підприємства ПП "Епіцентр" діяла не повноважна особа на укладання будь яких зобовязань від імені підприємства. Підписи на первинних документах від імені ПП "Епіцентр" вчинені неповноважною особою, що свідчить про відсутність волевиявлення ПП "Епіцентр" на укладання та виконання спірних правочинів. Таким чином, такі правочини не відповідають вимогам закону, а саме ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, і відповідно ст. 207 ГК України.

Позивачем до апеляційної скарги додано копію наказу ПП "Епіцентр" від 01.10.2008р. про призначення ОСОБА_5 особою, відповідальною за складання податкових накладних, з правом підпису останніх (том 2 а.с. 30)

Зазначений документ не був досліджений в суді першої інстанції, оскільки не надав до суду на час розгляду справи, а був надан позивачем при оскарження рішення.

При цьому, позивач посилається на те, що ненадання ним зазначеного доказу до суду першої інстанції повязане з відсутністю, на його думку, у осіб, які беруть участь у справі, сумнівів щодо повноваження осіб, що підписали податкові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувались у суді першої інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ненадання позивачем копії наказу про повноваження ОСОБА_5 необґрунтованим, а тому критично оцінює зазначений доказ.

Крім того, акт прийому-передачі обємів природного газу від 29.12.2010 року від імені ПП "Епіцентр" підписаний особою без зазначення її посади та прізвища, що не дає змогу ідентифікувати ким саме підписано первинні документи від імені ПП "Епіцентр".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бухгалтерські документи, які видані ПП "Епіцентр" на виконання договору комісії № 04-10 від 22.12.2009р., оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, отже не є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності визнання договору комісії № 04-10 від 22.12.2009р. нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає господарська діяльність постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Епіцентр" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії серії АВ № 527229, що видана Національною комісією регулювання електроенергетики України 29.04.2010 року (том 1 а.с. 78 ).

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 року № 10, постачання газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.

Розділом ІІ Ліцензійних умов визначено, що провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні таких умов:

- наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами. Обсяг газу, зазначений у договорах купівлі-продажу газу (контрактах) та договорах про постачання газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами. Загальний обсяг постачання газу не повинен перевищувати обсяг, заявлений ліцензіатом при отриманні ліцензії чи скоригований у процесі діяльності;

- наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу газу в натуральній формі, у обсягах, передбачених законодавством України;

- дотримання ліцензіатом установлених НКРЕ нормативів достатності власних активів та інших показників (вимог), що обмежують ризики з операцій на ринку газу;

- здійснення ліцензіатом разом із спорідненими підприємствами ліцензованої діяльності в обсягу, що не перевищує 35 відсотків загального обсягу споживання газу в Україні;

- забезпечення обліку поставленого споживачам газу спільно з газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами;

- наявності договорів з уповноваженим органом у сфері енергозбереження, та/або газотранспортними, та/або газорозподільними підприємствами на виконання робіт, пов'язаних з обмеженням та відключенням від газопостачання споживачів-боржників;

- наявності договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам.

Позивачем, ані до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували наявність у ПП "Епіцентр" зазначених документів, та необхідних умов, виробничих потужностей, матеріальної бази для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини між ПП "Епіцентр" та його контрагентами не направлені на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини пятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір комісії № 04-10 від 22.12.2009 року є нікчемним в силу закону, що призвело до порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність компетенції (повноважень) у Кременчуцької ОДПІ на визнання нікчемним правочину та визнання недійсним податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, законодавцем визначено, що правочин, укладений без додержання в момент його вчинення вимог ст. 203 ЦК України є нікчемним в силу закону та визнання такого правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевірки відповідачем встановлені обставини, які дають підстави стверджувати, що договір комісії № 04-10 від 22.12.2009 року укладено з порушенням вимог ст. 215 ЦК України, що підтверджується актом перевірки.(том 1 а.с. 18)

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично договір комісії № 04-10 від 22.12.2009 року відповідачем нікчемним не визнавався, а є таким в силу закону.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права та не знаходить підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-1670/6944/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.