Ухвала суду № 22047999, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 2а-4250/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2011р. по справі№2а-4250/11/2070

за позовом Дочірнього підприємства "САВХАР"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «САВ-ХАР», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та просило суд постановити рішення, згідно якого скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ від 17.02.2011 року № 0000070700, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість, у т.ч. за основним платежем - 232295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58073,75 грн., усього на загальну суму 290368,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.11 р. адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити без задоволення апеляційну скаргу а постанову залишити без змін, як таку, що прийнята відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін. дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ДП «САВ-ХАР», за наслідками якої складено акт від 31.01.2011 року № 314/07-008/35700960.

Перевіркою встановлено, що у грудні 2010 року підприємство ДП «САВ-ХАР» задекларувало рядок 26 декларації в сумі 1294930,00 грн., який з урахуванням попередніх перевірок (акти від 07.07.2010 р. № 5552/07-008/35700960; від 09.09.10р. за № 6489/07-008/35700960; від 04.10.10р. за №6986/07-008/35700960), відсутній. Підприємство не відобразило зменшення суми в рядку 23.4 податкових декларацій наступних податкових періодів, в звязку з чим занижено податок на додану вартість по деклараціям за квітень-грудень 2010 року на суму 232295,00грн.

На підставі акту перевірки ДПІу Червонохзаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення рішення від 17.02.2011р. № 0000070700, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 290368,75 грн. у т.ч. за основним платежем - 232295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58073,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7цього ж Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) вразі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, на формування податкового кредиту за квітень 2010 року вплинули поставки товару позивачу постачальником ТОВ «Кравік».

На виконання умов угод № 03/03/08/1 від 03.03.08р., № 04/03/09-01 від 04.03.2009р.на адресу ДП «САВ-ХАР» відвантажено побутову техніку на суму 1266933,39 грн.,

В свою чергу, постачальниками ТОВ «Кравік» були : ТОВ «Пулінг», ТОВ «Діксіон», ТОВ «Кемпус», ТОВ «Віпсервіс-Цент», ТОВ «Атіс Буд», ТОВ «Аламос».

Зустрічними перевірками виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ «Кравік» та даними податкових зобовязань ТОВ «Діксіон» на загальну суму 1133573,89 грн.

Окрім того, перевірками встановлено, що у ТОВ «Діксіон» та ТОВ «Кемпус» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Як вбачається із акту перевірки від 09.09.10р. за №6489/07-008/35700960 (т.1 а.с. 185), підприємство ТОВ «Кравік» є посередником, одним з постачальників по 2-й ланці ланцюга є ТОВ «Кемпус», Сума ПДВ, на яку здійснена поставка продукції складала 169612,25 грн. Також ТОВ «Кемпус» являлось безпосереднім постачальником позивача, сума ПДВ, на яку здійснена поставка продукції складає 122582,00 грн. Зустрічною перевіркою встановлено, що ТОВ «Кемпус» не знаходиться за юридичною адресою.

Посилаючись на ці обставини, податковий орган надійшов висновку не носять реального характера та укладені з метою отримання податкової виогоди. податковий орган надійшов висновку про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних на загальну суму 122582,00 грн., отримані від ТОВ «Кемпус» у квітні 2010 року. Всього завищено податкового кредиту на підставі вищевказаних порушень ДП «САВ-ХАР» на суму 469563,34 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо хибності цього висновку, оскільки реальність господарських операцій підтверджено належними первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними (т.1 а.с., 78а-165) реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків (т. 1 а.с. 35-а.с. 78) копіями накладних на поставку ТМЦ (постачальник ТОВ «Кравік», одержувач - ДП «САВ-ХАР»; постачальник ТОВ «Кемпус», одержувач ДП «САВ-ХАР») (т. 2 а.с. 7-11, а.с. 158 231), копій накладних на поставку ТМЦ ДП «САВ-ХАР» від інших субєктів господарювання, актів здачі-приймання виконаних робіт, одержувачем яких є ДП «САВ-ХАР», банківських виписок (т. 2 а.с. 12-а.с.39), тощо.

Окрім того, в податковий кредит за квітень 2010 року було включено не лише податкові накладні постачальників ТОВ «Кравік» та ТОВ «Кемпус» (саме ці постачальники були зазначені у актах перевірки Відповідачем і згідно цих актів сума податкового кредиту на його думку повинна бути відображена по р.23.4), а також й інші постачальники товару і послуг, по яким зі сторони відповідача не виникало спірних питань. Саме цей податковий кредит і був використаний в рахунок погашення позитивного значення за податковий період квітень-грудень 2010 року підприємством Позивача (рядок 26 податкової декларації).

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено правомірно віднесено до податкового кредиту, податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, придбаного у ТОВ «Кравік» та ТОВ «Кемпус» товару , як такі, щопідтверджені належним чином оформленими первинними документами та правомірно сформував податковий кредит.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «Кравік», ТОВ «Кемпус» є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2011р. по справі№2а-4250/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2012 р.