Ухвала суду № 22047992, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6763/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1670/6763/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні технології"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Протипожежні технології» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Полтаві від 29 липня 2011 року № 0001632305.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», деякі норми Податкового Кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві в період з 11 липня 2011 року по 13 липня 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП "Калісто" за період з травня 2010 року по вересень 2010 року.

За результатами перевірки 13 липня 2011 року складено акт № 5835/23-6/33964895, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту та, відповідно, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті за червень-липень 2010 року на суму 10052,00 грн.

На підставі акта перевірки від 13 липня 2011 року № 5835/23-6/33964895 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року №0001632305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 10052,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 2513,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Законами України та іншими нормативними актами. Разом з тим, податковий орган не довів правомірність прийнятого рішення та дій по його винесенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та ПП "Калісто" укладено усну угоду щодо поставки товарно-матеріальних цінностей.

На виконання вказаної угоди, ПП "Калісто" поставлено ТОВ "Протипожежні технології" вогнезахисний матеріал "Фенікс СТС" - 340,00кг згідно видаткової накладної № 120 від 25 червня 2010 року на загальну суму 25948,80 грн. та виписано податкову накладну від 25 червня 2010 року № 129 а також прилад ПУ-А - 1 шт., блок БР-А - 1шт., прилад ПКП - 1 шт., локальний пульт пожежегасіння ЛІИ 1-А - 3 шт., сповіщувач ИД-1Б - 17 шт., сповіщувач ИР-ПБВ - 7 шт., сповіщувач ИП-ПБВ - 7 шт. згідно видаткової накладної № 236 від 27 липня 2010 року на загальну суму 34362,00 грн. та виписано податкову накладну від 26 липня 2010 року № 112 .

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "Калісто".

Наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 111 від 30 вересня 2010 року на суму 25948,80 грн. та від 26 липня 2010 року № 174 на суму 34362,00 грн., а також відповідні виписки банку з розрахункового рахунка позивача, дають підстави стверджувати, що останній в повному обсязі виконав умови угоди з поставки ТМЦ в частині належної оплати товару.

Надаючи оцінку податковим накладним від 25 червня 2010 року № 129 та від 26 липня 2010 року № 112, складеним ПП "Калісто" для документального оформлення виконаної угоди, колегія суддів не має підстав для визнання її такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності - зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Таким чином, вказані податкові накладні оформлені належним чином, крім цього, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Згідно вказаних накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, товар, придбаний у ПП "Калісто" поставлявся позивачу на умовах самовивозу. Згідно пояснень представників позивача в суді апеляційної інстанції, доставка товарно-матеріальних цінностей до покупця здійснювалась останнім самостійно за допомогою компанії "Автолюкс" або власними автомобілями, оскільки товар був у невеликих партіях та малий по габаритам, спеціально наймати автотранспорт не було ніякого сенсу. Даний факт не заперечувався і відповідачем, що підтверджується актом перевірки.

Факт отримання товару позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями № 169 від 25 червня 2010 року та № 46 від 26 липня 2010 року (виписка із журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей наявна в матеріалах справи .

Крім цього, матеріалами справи доведено, що в подальшому позивач використовував придбаний у ПП "Калісто" товар у власній господарській діяльності - зазначені товарно-матеріальні цінності використані позивачем при виконанні робіт за договорами з третіми особами (зокрема, ЗАТ "Інтервибухпром", Регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини, що підтверджується актами виконаних робіт та відомостями витрачених ресурсів підрядника .

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про той факт, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Калісто" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання таких правочинів сумнівними - відсутні.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Полтаві про той факт, що у ПП "Калісто" відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає безпідставними через документальне підтвердження виконання угод позивача з його контрагентом, про що зазначено вище.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної викладені в підпункті 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі якого платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати перераховані у вказаній нормі дані.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, ТОВ "Протипожежні технології" та ПП "Калісто" значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ПП "Калісто", є правомірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит за червень-липень 2010 року та без порушень чинного законодавства розрахував та сплатив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за цей період.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1670/6763/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2012 р.