Ухвала суду № 22047888, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-8705/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі№2а-8705/11/2070

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (надалі ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив скасувати скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.12.2010 року № 0000250842/0 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 6864,96 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом суттєвих обставин по справі та на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» зареєстроване Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Державного агентства резерву України, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АВ №363949 та Статутом підприємства, затвердженим наказом Держрезерву України від 25.05.2011 року №55.

ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» код ЄДРПОУ 00953042 з питання своєчасності сплати частини чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 09.12.2010 року за № 4510/42-016/00953042 (а.с. 10-14).

На підставі зазначеного акту перевірки 17.12.2010 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000250842/0, яким визначено суму зобовязання за штрафними санкціями у розмірі 10% у сумі 6864,96 грн. (а.с. 15).

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті від 09.12.2010 року за № 4510/42-016/00953042 висновок субєкта владних повноважень про порушення позивачем п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлення несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань по частині чистого прибутку за 9 місяців 2010 року у сумі 68649,60 грн. по строку сплати 19.11.2010 року. Затримання платежу на 5 календарних днів.

З матеріалів справи слідує, що 09.11.2010 року позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2010 року подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, в якому частина чистого прибутку, яка підлягає сплаті за 9 місяців 2010 року, складає 294300,00 грн. (а.с. 58).

19.11.2010 року позивачем було надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 9 місяців 2010 року, яким зменшено частину чистого прибутку на суму 115650,00 грн. та відповідно до якого частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 9 місяців 2010 року, склала 178650,00 грн. (вх. №9005199592 від 19.11.2010 року). (а.с. 9).

Позивачем було сплачено частину чистого прибутку у розмірі 110000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.11.2010 року та від 19.11.2010 року та випискою з рахунку (а.с. 54-57).

24.11.2010 року позивачем надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові уточнюючий розрахунок №13662, згідно якого частину чистого прибутку зменшено на суму 70500,00 грн. (а.с. 60).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Пунктом 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Оподаткування дивідендів, зокрема дивідендів, які зараховуються державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету, регулюється п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Відтак, дивіденди, які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами є податком на прибуток.

В свою чергу Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 року №610, передбачений порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), відповідно до якої відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, в тому числі державними унітарними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та підприємствами, обсяг чистого прибутку яких у поточному році становить більш як 50000 тис. гривень (далі - підприємства та об'єднання), до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюються відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. №158.

Зазначені відрахування здійснюються з урахуванням вимог статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків. Порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, віднесена до неподаткових надходженьзагального фонду державного бюджету.

Таким чином, правове регулювання підстав сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» інше, ніж сплати дивідендів, як частини податку на прибуток, встановленого п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений платіж, а саме, частина прибутку (доходу), що сплачується до бюджету, також не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», а тому вказаний платіж не є податковим платежем, а обовязок підприємства щодо сплати такого платежу не відноситься до категорії податкового зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач є державним унітарним підприємством, яке у 2010 році мало обовязок сплачувати до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, обовязок позивача щодо сплати до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не є податковим зобовязанням.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо порядку нарахування позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 9 місяців 2010 року, та визначеного позивачем розміру цієї частини чистого прибутку.

Також, відповідачем не заперечується повне розрахування позивачем перед державним бюджетом щодо сплати частини чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2010 року.

Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 6864,96 грн., слід відзначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування позивачу штрафних санкцій відповідачем здійснювалось на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що штрафні санкції передбачені п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», можуть застосовуватися до платників податків лише у випадку порушення ними строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Оскільки обовязок підприємства щодо сплати частини прибутку (доходу) до бюджету не відноситься до категорії податкового зобовязання, то у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів, погоджується з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2-а-8705/11/2070 прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі№2а-8705/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.