Ухвала суду № 22047853, 19.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 р.Справа № 2а-12937/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-12937/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс"

до Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" (надалі: позивач, ТОВ "Україна-Рибсервіс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова (надалі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2011 № 0001742305 яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток, № 0001752305 яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, № 0001762305 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 р. по справі 2-а-12937/11/2070 позов ТОВ "Україна-Рибсервіс" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001742305; № 0001752305; 0001762305 від 26.04.2011 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року по справі за № 2-а- 12937/11/2070 скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1, п. 7.4.4. п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Сторони в судове засідання не зявились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до вимог ст. 197 КАС України справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року та за наслідками перевірки складено акт від 15.04.2011 року №1196/2305/32030997, в якому були зафіксовані наступні порушення:

- вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р, правочини укладені ТОВ "Україна-Рибсервіс" не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені правочинами щодо придбання товарів.

- положень п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2., пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податку на прибуток на суму 387334 грн., в тому числі за І квартал 2010 року на суму 387334 грн.

- вимог пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 299877 грн., у тому числі за січень 2010 року на суму 43893 грн., за лютий 2010 року на суму 84163 грн., за березень 2010 року на суму 135579 грн., за квітень 2010 року на суму 28606 грн., травень 2010 року на суму 7646 грн., а також встановлено завищення залишку від'ємного значення, який включається до податкового кредиту наступного періоду (рядок 26 декларації) на загальну суму 9980 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 9980 грн.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.04.11 № 0001742305 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 474167,44 грн., у т.ч. за основним платежем 387334 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями 96833,44 грн.; від 26.04.11 № 0001752305 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 374858 грн., у т.ч. за основним платежем 299887 грн., штрафні (фінансові) санкції 74971,70 грн. ; від 26.04.11 № 0001762305 яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 9980 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень № 0001742305; 0001752305; 0001762305 від 26.04.2011 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції між позивачем ( як покупцем) та ПП "Промінком" (як постачальником) укладено договір поставки товарів від 04.01.10 № 0401/1, предметом договору є товари (морепродукти, пакети поліпропіленові), асортимент яких визначається сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною, частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору Поставка здійснюється на умовах СРТ на склад Покупця у м. Бобринець у відповідності із Міжнародними Правилами поставки "ІНКОТЕРМС-2000". Зміни умов поставки погоджуються сторонами у додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної. (п. 1.2 договору).

В підтвердження виконання умов договору поставки від 04.01.10 № 0401/1 та фактичного здійснення операції по придбанню продукції позивачем надано суду відповідні видаткові накладні № 0103/8 від 01.03.2010 року, № 0103/7 від 01.03.2010 року, № 0103/6 від 01.03.2010 року, № 0103/5 від 01.03.2010 року, № 0102/4 від 01.02.2010 року, № 0102/5 від 01.02.2010 року, № 0102/3 від 01.02.2010 року, № 0102/2 від 01.02.2010 року, № 0401/3 від 04.01.2010 року, № 0401/2 від 04.01.2010 року, № 0401/4 від 04.01.2010 року, № 0401/5 від 04.01.2010 року, договір складського зберігання від 04.01.2010 року, накладні на складське зберігання між ПП "Промінком" та Бобринецьким заводом продтоварів.

В подальшому позивач з придбаного у ПП "Промінком" сировина була передана ТОВ" Бобринецький завод продтоварів" для виготовлення продукції з давальницької сировини, відповідно до договору №10/05-1 від 10.05.2010 року (т.2 а. с. 87-94), що підтверджується актами приймання-передачі на давальницьку переробку, відомістю по рахунку 631 (розрахунки між позивачем та Бобринецьким заводом продтоварів за переробку сировини), актами здачі-приймання давальницької сировини з переробки, банківськими виписками стосовно розрахунків між позивачем та Бобринецьким заводом продтоварів за переробку сировини.

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Згідно п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. цього закону встановлено, що до складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.11.2.1. цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт і послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно, відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до валових витрат по операціях з ПП "Промінком" щодо придбання товарів на суму 1549335 грн. в 1 кварталі 2010 року.

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ПП "Промінком" на відповідні партії товарів, які були поставлені позивачеві, були виписані податкові накладні: №0103/8 від 01.03.2010 року, №0103/7 від 01.03.2010 року, №0103/6 від 01.03.2010 року, №0103/5 від 01.03.2010 року, №0102/2 від 01.02.2010 року, №0102/3 від 01.02.2010 року, №0102/4 від 01.02.2010 року, №0102/5 від 01.02.2010 року, №0401/2 від 04.01.2010 року, №0401/3 від 04.01.2010 року, №0401/4 від 04.01.2010 року, №0401/5 від 04.01.2010 року, які містить усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість": порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що як позивач так і його контрагент - ПП "Промінком" на час вчинення господарських угод мали статус платника ПДВ, на що вказано в акті перевірки.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням продукції у ПП "Промінком".

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП "Промінком", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21.12.2000 р., та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-12937/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.

Судді(підпис)

(підпис)Перцова Т. С. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.