Ухвала суду № 22047811, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-4034/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача Машир В.О.

представника відповідача Тарана М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-4034/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" (далі по тексту позивач, ТОВ "Харківагроснаб"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 25.03.2011 року № 0000140700 яким збільшену суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та №0000170700 яким зменшену суму бюджетного відшкодування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 р. по справі № 2а-4034/11/2070 у задоволенні позову ТОВ "Харківагроснаб" відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 р. по справі № 2а-4034/11/2070 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права .

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував. Просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ фірми "Харківагроснаб" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010р. по 30.11.2010 року, про що складено акт № 347/07-004/25190036 від 16.03.2011 року.

За результатами перевірки встановлено, що одним із основних постачальників підприємства, у перевіряємий період, було ТОВ "ФІНВЕСТБУД", по взаємовідносинам з яким позивач сформував власний податковий кредит, а саме:

- у листопаді 2010 року позивачем було віднесено до податкового кредиту податкові накладні по отриманню запчастин від ТОВ "ФІНВЕСТБУД" на загальну суму 746710,00 грн., в т.ч. ПДВ 124451,67 грн..

- у грудні 2010 року позивачем було віднесено до податкового кредиту податкові накладні по отриманню запчастин від ТОВ "ФІНВЕСТБУД" на загальну суму 1134423,00 грн. в т.ч. ПДВ 189070,50 грн..

В ході проведення перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова дійшла висновку щодо фіктивного характеру угод, укладених між позивачем та ТОВ "Фінвестбуд”.

В звязку із встановленими обставинами відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем п.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України, п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податкові зобов'язання всього на 27 774 974 грн., а також порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1, пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 27572435,0 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000140700 від 25.03.2011 р. та № 0000170700 від 25.03.2011 р. відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між позивачем та ТОВ «Фінвестбуд" укладено договори куплі продажу, а саме:

- № 26/10-10 від 26.10.2010 року, предметом якого є продаж трактору самохідне шасі СШ- 2540 з комплектом ЗІП, договірна вартість якого разом з ПДВ складає 105440 грн. (т. 1 а.с. 74-75).

- №08/12-10 від 08.12.2010 року щодо купівлі - продажу гірно - шахтного обладнання на суму 5427851 грн., в тому числі ПДВ 904641,83 грн. (т.1 а.с. 37-38);

- №19/11-10 від 19.11.2010 року щодо купівлі - продажу гірно - шахтного обладнання на суму 253000 грн, в тому числі ПДВ 42166 грн.; (т.1а.с.61-62);

- №27/09-10 від 27.09.2010 року щодо купівлі продажу гірно - шахтного обладнання на загальну суму 2400610 грн., в тому числі ПДВ 400101,67 грн. (т.1 а.с.85-86);

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано до суду копії договорів № 26/10-10 від 26.10.2010 року, №08/12-10 від 08.12.2010, №19/11-10 від 19.11.2010 року, №27/09-10 від 27.09.2010 року, податкових накладних та інших первинних документів (т.1 а.с.37-109, 127-181, 234-242).

Колегія суддів вважає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “ Про податок на додану вартість ” для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем (виконавцем) податкових, видаткових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту у випадку нездійснення самої господарської операції.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів, при аналізі первинних документів та інших документів, які надані позивачем, в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання обладнання у ТОВ «Фінвестбуд» (видаткові накладні, розрахунки, податкові накладні) встановлені значні розбіжності, а саме:

Відповідно до договору № 26/10-10 від 26.10.2010 року, предметом договору є продаж трактору самохідне шасі СШ- 2540 з комплектом ЗІП, договірна вартість якого разом з ПДВ складає 105440 грн. Відповідно до товарно транспортної накладної від 06.12.2010 року, поставка ТОВ фірма "Харківагроснаб" здійснена з переадресуванням до ТОВ «Степногорський ГХК» (Казахстан) автомобілем АХ 2287 ВС/ АХ 9381ХХ, який зазначено також у вантажній митній декларації. (т. 1 а.с. 77). Кошти за трактор були сплачені в сумі 105440 грн., в тому числі шляхом передплати, та від ТОВ "Фінвестбуд" отримані видаткова накладна від 06.12.2010 року (т. 1 а.с. 76), податкові накладні (т. 1 а.с. 189, 191).

Відповідно до паспорту, трактор СШ 2540 має дані заводський номер 000862, дата випуску заводом 07.12.2010 року, двигун Д 120-44 № 65193, трансмісія № 278105, колір синій (т. 1 а.с. 203). Ці самі дані зазначені у ВМД № 807070007/2010/514025.

ТОВ фірма "Харківагроснаб" придбало цей трактор з метою його продажу ТОВ «Степногорський ГХК» (Казахстан) згідно контракту № 18 від 29.09.2010 року (т.1 а.с. 82-83). 09.12.2010 року відповідно до ВМД № 807070007/2010/514025 здійснено перевозку трактора за межі митної території України (т. 1 а.с. 79). Оригінал ВМД № 807070007/2010/514025 подано до ДПІ з метою повернення ПДВ.

Згідно даних виробника трактор СШ 2540 - ТОВ «Завод самохідних шасі», трактор було продано ТОВ "Фінвестбуд", його вартість 74520,00 грн., які були сплачені по безрахунковому рахунку виробнику (т. 1 а.с. 234, 239). Трактор було отримано ТОВ "Фінвестбуд" відповідно до видаткової накладної № 72 від 07.12.2010 року та довіреності № 07/12 від 07.12.2010 року ТОВ "Фінвестбуд" (т. 1 а.с. 239- 240). Трактор знаходиться у вільному продажу виробника за ціною 74520 грн. (т. 1 а.с. 242).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити , що ТОВ "Фінвестбуд" отримало трактор від виробника ТОВ «Завод самохідних шасі» (Харків) 07.12.2010 року, а відповідно до товарно транспортної накладної від 06.12.2010 року та видаткової накладної від 06.12.2010 року (т. 1 а.с. 76-77) цей трактор 06.12.2010 року вже було передано до ТОВ фірма "Харківагроснаб", тобто за день до його відвантаження заводом виробником 07.12.2010 року.

Крім того, відповідно до наданих до суду договорів №08/12-10 від 08.12.2010 року, №19/11-10 від 19.11.2010 року та №27/09-10 від 27.09.2010 року їх предметом було купівлі продажу гірно - шахтного обладнання.

Як зазначено представником позивача, поставка товару, яке було придбано у ТОВ "Фінвестбуд" згідно договорів №08/12-10 від 08.12.2010 року, №19/11-10 від 19.11.2010 року та №27/09-10 від 27.09.2010 року здійснювалася автотранспортом на склади, які належать позивачу. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження поставки товару від ТОВ "Фінвестбуд" на склади ТОВ фірма "Харківагроснаб".

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції та в ході апеляційного розгляду справи, не надано документів, якими було б беззаперечно підтверджено факт поставки та отримання товару на виконання договорів купівлі продажу: № 26/10-10 від 26.10.2010 року, №08/12-10 від 08.12.2010 року, №19/11-10 від 19.11.2010 року та №27/09-10 від 27.09.2010 року між ТОВ "Фінвестбуд" до ТОВ фірма "Харківагроснаб", оскільки позивачем надані лише документи, які підтверджують транспортування позивачем товару в подальшому своїм контрагентам.

Колегія суддів, також звертає увагу, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м.Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фінвестбуд" з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено відповідний акт 10.03.2011 року (т.2 а.с.68-76).

Відповідно до вказаного акта №218/23-104/35331483 від 10.03.2011 року, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Фінвестбуд" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до приписів ст.228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Колегія суддів зазначає, що за правилами ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України в кореспонденції з приписами ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює жодних юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних доказів реального вчинення операції з поставки товару позивачеві з боку ТОВ "Фінвестбуд" на підставі договорів купівлі продажу: № 26/10-10 від 26.10.2010 року, №08/12-10 від 08.12.2010 року, №19/11-10 від 19.11.2010 року та №27/09-10 від 27.09.2010 року між ТОВ "Фінвестбуд" до ТОВ фірма "Харківагроснаб", а тому, враховуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів вважає рішення відповідача від 25.03.2011 року № 0000140700 яким збільшену суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та №0000170700 яким зменшену суму бюджетного відшкодування - законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 25.03.2011 року № 0000140700 яким збільшену суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 121060 грн., в тому числі за основним платежем 96848 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24212 грн. та №0000170700 яким зменшену суму бюджетного відшкодування на 91017 грн., відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Законом України “ Про податок на додану вартість ”, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-4034/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.

Судді(підпис)

(підпис)Дюкарєва С.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2012 р.