Ухвала суду № 22047779, 16.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 р.Справа № 2а-7822/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. по справі№2а-7822/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Кронекс-Україна"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронекс-Україна» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000132310 від 12.04.2011 року в частині збільшення позивача платежу з податку на прибуток приватних підприємств, на суму 243046,56 грн., в тому числі за основним платежем на суму 194437,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 48609,31 грн.; податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000101801 від 12.04.2011 року в частині збільшення платежу з податку на додану вартість, на суму 147853,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 118283,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями ) на суму 295570,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача в частині збільшення позивачу платежу з податку на прибуток приватних підприємств, на суму 243046,56 грн., в тому числі за основним платежем на суму 194437,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 48609,31 грн..

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000101801 від 12.04.2011 року в частині збільшення вартості, на суму 147853,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 118283,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 295570,75 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 17 серпня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість»Закону України «Про оприбуткування прибуку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що був оформлений акт №260/23/30192967 від 28.03.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні вимог ч.1 ст.203.215,п.1ст.216,ст. 228 ЦК України, а саме: недодержання вимог наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених позивачем постачальником ТОВ «Побутелекротехніка» в частині проведення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України; пп.4.1.1п.4.1ст.4,п.5.1пп5.2.1п.5.2ст.5,пп.11.3.1п.11.3ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валовий дохід на суму 223721 грн та завищено валові витрати на суму 777749 грн. за рахунок чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період на суму 250368 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 36539 грн, за 1 півріччя 2010 року у сумі 196406 грн., за Ш квартал 2010 року в сумі 7323 грн., за 2010 рік в сумі 250368 грн.; п.п.7.2.1,п.п.7.2.4,п.7.2.6п.7.2,пп.7.3.1,п.7.3,пп.7.4.1,п.7.4.3, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податкові зобов»язання на суму 9637,00 грн., та завищено податковий кредит на суму 139897,00 грн., за рахунок чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період всього на суму 944 грн., за жовтень 2010 року на суму 335563 грн., за листопад 2010 року на суму 49502 грн., за грудень 2010 року на суму 64357 грн.; п.п.7.4.1,п.п.7.4.3,п.п.7.4.5п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач за перевіряє мий період завищено обсяг поставки по рядку 10.2 А Декларації з податку на додану вартість «обсяг придбання товарів з податку на додану вартість, які не підлягають оподаткуванню або/та звільнені від оподаткування» на загальну суму 250965 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 року № 0000101801 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем: податок на додану вартість, 301401100 на суму 186917,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 149534 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 373 83,50 грн., та № 0000132310 від 12.04.2011 року, позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем:податок на прибуток приватних підприємств, на суму 312960 грн., в тому числі за основним платежем на суму 250368 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62592 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені рішення були залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг). які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв»язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.2.6п.7.2ст.7 зазначеного Закону каже, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1п.7.5ст.7 вказаного вище Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної. що засвідчує факт придання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Побутелектротехніка» та правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат затрат за даними господарськими операціями.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Побутелектротехніка», з яким були укладені договори поставки макулатури марки МС-1А, МС-2А; МС-3А; МС-6Б; МС-7В; МС-9В (ГОСТ 10700-97) від 13.09.2010 року №03/09/10; від 20.10.2010 року №20/10-1.

До матеріалів справи, в підтвердження позиції про реальний характер даних господарських операцій були надані копії документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: специфікації до договорів поставки; видаткові накладні;

платіжних доручень; податкові накладні; подорожніх листів;

товаро-транспортних накладних; вимоги; опис технологічного процесу виробництва паперу; відомості щодо транспортних засобів,

складських, виробничих, офісних приміщень та обладнання;

свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; договори оренди транспортного засобу; технічні паспорти на приміщення;

накладні на внутрішнє переміщення макулатури;

картки рахунку 201 «Місце зберігання ТМЦ: Макулатури»; видаткові накладні;

реєстр податкових та видаткових накладних.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат результатів даної господарських операцій позивачем.

Посилання апеляційної скарги на не здійснення декларування контрагентом позивача -ТОВ «Побутелектротехніка» господарських операцій з позивачем не несе негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. по справі№2а-7822/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2012 р.