Постанова № 22047764, 16.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 р. Справа № 2а-7389/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2а-7389/11/2070

за позовом Ліквідатора Приватного підприємстава "СВ" Арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Ліквідатор Приватного підприємства «СВ» Арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, визнати дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2010 року №0000570070/0 ; від 13.12.2010 року № 0000570070/1 протиправними; податкове повідомлення рішення від 10 листопада 2010 року № 0000570070/0; від 13.12.2010 року № 0000570070/1 та скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року позов було задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 10 листопада 2010 року №0000570070/0, від 13.12.2010 року № 0000570070/1.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 13 вересня 2011 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питань достовірності повноти обчислення податку на додану вартість по декларації за період липень 2010 року, про що був складений акт від 29.10.2010 року №4734/07-010/31982336.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.7.2.6п.7.2ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.7.4.5п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.1.6ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 2000000 грн., та завищено зобов»язання з податку на додану вартість на суму 616667,00 грн., внаслідок чого сума, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду за результатами перевірки складає 322377 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2010 року № 0000570070/0, від 13.12.2010 року № 0000570070/1.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом ставиться під сумнів реальних характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торг-Маркет Плюс» .

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Торг-Маркет Плюс» з яким були укладені договор поставки №30/06/10-Т від 30.06.2010 року товарів та договір про надання послуг від 26.05.2010 року №26/05/10 про надання послуг з проведення маркетингових досліджень; договір про надання юридичних послуг від 02.06.2010 року №02/06/10-ЮС .

В підтвердження своєї позиції про реальний характер укладених угод позивачем були надані до суду копії наступних первинних бухгалтерських документів: видаткові накладні, податкові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); акти контрольної перевірки інвентаризації товарів; додаткові угоди; акт приймання-передачі векселя; вексель.

Дослідивши зазначені документи, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що дані документи не можуть підтвердити обсяг та розмір наданих маркетингових та юридичних послуг; не містять посилань на одиницю виміру; транспортування товару від ТОВ «Торг-Маркет Плюс» та використання послуг та товару у господарський діяльності позивача.

Так, у відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких підстав, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги про неправильність формування податкового кредиту позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Торг-Маркет Плюс» обґрунтованими та судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийнти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2а-7389/11/2070 скасувати в частині задоволення позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09,2011 року по справі №2а-7389/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст постанови виготовлений 20.01.2012 р.