Ухвала суду № 22047758, 16.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 р.Справа № 2а-7719/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-7719/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкона"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкона» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2011 року № 0000702330 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 245 330,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 00007122320 про збільшення суми грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 801229,00 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 200307,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2011 року №0000702330 та податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 00007122320.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 29.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що було оформлено акт №1824/233/33816953 від 10.05.2011 року.

Порушення виявлені під час проведення перевірки склали у порушенні п.п.5.2.1п.5.2п.5.9ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1245330,00 грн.(у тому числі у 1 кварталі 2010 року на суму 1001536,00 грн., у 3 кварталі 2010 року на суму 1245330,00 грн., у 4 кварталі 2010 року на суму 104659,00 грн. та п.п.7.4.1.п.п.7.4.4, п.п7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 801229,00 грн. (у тому числі по періодах за лютий 2010 року 765728,00 грн., за квітень 2010 року 35501,00 грн. )

За результатами перевірки було ухвалені податкове повідомлення-рішення № 0000702330 від 14.06.2011 року про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1245330,00 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 311332,50 грн.;

та податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 00007122320 про збільшення суми грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 801229,00 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 200307,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що

податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв»язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Форестерс» та правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за даними господарськими операціями та валових витрат, та заниження податку на прибуток шляхом неправильного ведення обліку транспортно-заготівельних витрат за господарськими операціями з СТГО «Південна залізна дорога» .

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Форестерс» з яким був укладений договір поставки №0202-02 від 02.02.2010 року товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи копії документів первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Посилання апеляційної скарги на відсутність ТОВ «Форестерс» за матеріалами перевірки податкового органу за місцем розташування не спростовують фактичне здійснення даних господарських операцій.

Крім цього, в своїй господарський діяльності відповідач мав взаємовідносини з СТГО «Південна залізна дорога», та позивачем було до балансової вартості товару включені вартість товару за договорами постачання та транспортно-заготівельні витрати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правильно до складу транспортно-заготівельних витрати віднесені лише ті витрати, які понесені безпосередньо на заготівлю запасів: оплату державного мита у розмірі 47065,00 грн. та оплату за договором згідно тарифу за експортно-імпортні й внутрішні перевезення товарів СТГО «Південна залізна дорога» у розмірі 2138580,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 норми П(с)БО 9 «Запаси», на які при винесенні рішення посилається апелянт, не розповсюджуються на положення щодо ведення податкового обліку підприємства, а визначає методологічні засади формування у бухгалтерського обліку інформації про запаси.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-7719/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2012 р.