Ухвала суду № 22047707, 17.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/4799/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від27.09.2011р. по справі№2а-1870/4799/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ямал & Ко"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Ямал & Ко”, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 01 липня 2011 року № 0000712305/0/52495.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від27.09.2011р. по справі№2а-1870/4799/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ямал & Ко" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0000712305/0/52495 від 01 липня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ямал & Ко" 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при перевірці було встановлено завищення ТОВ “Ямал & Ко” суми ПДВ в розмірі 1072,67 грн. по контрагенту СП “Технополіс”. Актом від 30.05.2011 №3638/235/21115144/42 про проведення позапланової невиїзної перевірки СП “Технополіс”, встановлено завищення суми податкових зобов'язань за лютий 2011 року в сумі 420263,14 грн. в тому числі і по контрагенту ТОВ “Ямал & Ко” за лютий 2011 року в сумі 1072,67 грн. - включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість з операцій по реалізації природного газу, правочин з придбання якого є нікчемним.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 15 червня 2011 року Державною податковою інспекцію в м. Суми була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ “Ямал & Ко” з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 4261/235/32462149/53 (а.с. 7-16). В ході перевірки встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 1073,00 грн.

На підставі акту перевірки до позивача податковим повідомленням-рішенням № 0000712305/0/52495 від 01 липня 2011 року (а.с. 17) була застосована штрафна санкція в розмірі 1,00 грн. та донараховано суму з податку на додану вартість в розмірі 1073,00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що ДПІ в м. Суми була проведена перевірка СП “Технополіс”, за результатами якої був складений акт від 30.05.2011 № 3638/235/21115144/42 про проведення позапланової невиїзної перевірки СП “Технополіс” (а.с. 59-67). В ході перевірки встановлено порушення Податкового кодексу України, а саме: СП “Технополіс” було завищено суму податкових зобов'язань за лютий 2011 року в сумі 420263,14 грн. в тому числі і по контрагенту ТОВ “Ямал & Ко”. 16.05.2011 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка субєкта господарювання ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" за період лютий 2011 року. За результатами перевірки був складений акт № 204/23-3/36697963 від 16.05.2011 (а.с. 69-76). Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідач дійшов висновків, що ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" була укладена нікчемна угода з СП "Технополіс" про постачання природного газу, а тому і угода між ТОВ "Ямал & Ко" та СП "Технополіс" є також, нікчемною.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок органу податкової служби про нікчемність правочинів не знайшов свого підтвердження при розгляді справи та спростовується наданими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи встановлено, що господарські операції між позивачем та СП “Технополіс” підтверджується укладеною між ними угодою (а.с. 25-26). Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаною угодою підтверджується актом приймання-передачі природного газу (а.с. 28). Оплата за поставлений товар здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків. В підтвердження факту поставки товару, у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством контрагентом позивача була надана податкова накладна (а.с. 27). Крім того, ТОВ "Ямал & Ко" уклало угоду з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про транспортування природного газу № 137/Т-2010 від 01.10.2010 (а.с. 52-57). Сплата по транспортуванню природного газу підтверджується платіжним дорученням № 752 від 25 лютого 2011 року (а.с. 58).

Отже, до матеріалів справи надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та СП “Технополіс”, тобто наявні достатні підстави для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліках, що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначеної угоди або невідповідності закону вчинених за нею господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про нікчемність угоди не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 (в редакції, чинній на час прийнятті спірних рішень) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач сплатив податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені покупцем суми податку.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від27.09.2011р. по справі№2а-1870/4799/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від27.09.2011р. по справі№2а-1870/4799/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.