Ухвала суду № 22047192, 16.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/3254/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.,

представника позивача Шевченко Л.Є.,

представника позивача Потапенко Н.І.,

представника відповідача Флюр Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1870/3254/11

за позовом Державного підприємства "Сумиспирт"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року Державне підприємство «Суписпирт» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Сумська МДПІ),в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №314/23/0000402300 від 16.05.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року зазначений позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №314/23/0000402300 від 16.05.2011 року про зменшення Державному підприємству «Сумипирт» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 181355 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Сумиспирт» зареєстроване 29.07.1996 року Сумською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код 00375237. Основний вид діяльності виробництво етилового спирту із зброджувальних продуктів. Підприємство перебуває на обліку у Сумській міжрайонній державній податковій інспекції.

21 квітня 2011 року працівниками Сумської МДПІ проведено документальну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, серпень, вересень 2008 року, квітень, травень, червень, серпень, листопад 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 61/23/00375237/50 від 21.04.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, абз. а) пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого не підтверджено заявлену суму до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 181355 грн., в т. ч. за червень 2008 року на 20643 грн., за серпень 2008 року 26102 грн., за вересень 2008 року на 8333 грн., за квітень 2009року на 7069 грн., за травень 2009 року на 3333 грн., за червень 2009 року на 15319 грн., за серпень 2009 року на 8410 грн., за листопад 2009 року на 1542 грн., за січень 2010 року на 4152 грн., за лютий 2010 року на 63333 грн., за березень 2010 року на 23119грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №314/23/0000402300 від 16.05.2011 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 181355 грн.

Зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідач мотивує тим, що по ланцюгам підприємств постачальників позивача не завершені зустрічні перевірки, що на думку податкового органу, робить неможливим підтвердження сплати податкового зобовязання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем сум податкового кредиту та визначення сум бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку зі сплатою позивачем податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг) у нього виникло право на податковий кредит, що підтверджується наданими позивачем копіями договорів, банківських платіжних доручень про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових і товарних накладних, отриманих від таких постачальників. (т. 1, а. с. 20-74, 79 114, т. 2, а. с. 106 148).

Отже, позивач має документально підтверджене право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи апеляційної скарги про неправомірність формування позивачем складу податкового кредиту через непроведення перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника та встановлення фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету, колегією суддів відхиляються, оскільки вони суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 19 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1870/3254/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.