Ухвала суду № 22047180, 16.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/5133/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-1870/5133/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ТОВ «Група Айсберг» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 12.07.2011року за № 001992306/55434 та № 001982306/55429.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року зазначений позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п.198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п.п. 200.3 ст. 200 ПК України.

Справу розглянуто відповідно до ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Група Айсберг» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (кодЄДРПОУ 32779306), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.56). Товариство взято на податковий облік 30.03.2004 року в Державній податковій інспекції в м. Суми, зареєстроване платником податку а додану вартість згідно свідоцтва від 31.03.2004 року за № 25777232 (а. с. 57).

Позивач, відповідно до Податкового Кодексу України, 19.04.2011 року подав до Державної податкової інспекції в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року разом із розрахунками суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в розмірі 186371 грн.

З метою встановлення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року, 25.06.2011 року працівниками Державної податкової інспекції в м. Суми було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Група Айсберг» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яке виникло за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у лютому 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 4943/23-620/32779306 від 29.06.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем приписів п.п. 200.1, п.п. 200.3, п.п. 200.4, п.п. 200.14 ст.200 ПК України, чим ТОВ «Група Айсберг» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 16850 грн., а також встановлено, що позивачем, в порушення п.п.198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п.п. 200.3 ст. 200 ПК України завищено відємне значення різниці поточного звітного періоду, податкової декларації по податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 16 850 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення від 12.07.2011 року № 0001992306/55434, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 16850 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. та № 0001982306/55429, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 16850грн.

Зменшення суми бюджетного відшкодування та зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість податковий орган обґрунтовує неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «Белтім», що унеможливлює, на думку відповідача, підтвердження реальності взаємовідносин між субєктами господарювання.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді одним із безпосередніх постачальників товару позивачу були ТОВ ВТФ «Авіас», з яким 27.09.2007 року був укладений договір на відпуск паливно мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками (а. с. 26 28), а також ТОВ «Белтім», з яким ТОВ «Група Айсберг» була укладена усна домовленість про купівлю продаж поліетилену низького тиску марки Liten MB71.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами ст. 200.1. Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 200.2. Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Кодексу, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Положення п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (далі по тексту - Кодекс), містять загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування» та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Група Айсберг» на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за лютий 2011 року, підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано у ТОВ «Белтім» поліетилен низького тиску на загальну суму 52500 грн. ( в т. ч. ПДВ 8750 грн.), що підтверджується податковою накладною №0000182 від 03.02.2011 року (а. с. 15), видатковою накладною № 223 від 03.02.2011 року (а. с. 18), оплата за поставлений товар була проведена в лютому 2011 року згідно рахунку фактуру №250 від 03.02.2011 року (а. с. 16, 17), товар був поставлений позивачем ПП ОСОБА_1, про що виписана товарно транспортна накладна ( а. с. 19), отриманий ОСОБА_2 згідно виписаної довіреності (а. с. 20), оприбутковано згідно прибуткової накладної та використано у власній господарській діяльності для заправки балонів для заправки запальничок, та реалізовано, в подальшому, за кордон, що підтверджується кінцевою калькуляцією вартості виробництва продукції № ГА 0008 (а. с. 23), вантажно митною декларацією (а. с. 24-25).

Згідно договору від 27.09.2007 року № 4/21 на відпуск паливно мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками, позивачем було придбано бензин А-95 та дизельне паливо від ТОВ ВТФ «Авіас» на загальну суму 48600 грн. (в т. ч. ПДВ 8100 грн.), що підтверджується податковою накладною № 221/121 від 24.02.2011 року (а. с. 29), видатковими накладними на поставлений товар (а. с. 32 35), товар був оплачений згідно рахунку фактури від 24.02.2011року в лютому 2011 року. Придбання палива за паливними картками та використання у власній господарській діяльності на власні транспортні засоби підтверджується копіями технічних паспортів транспортних засобів, звітом про партії товарів (а. с. 65), випискою по карті (а. с. 66 -67), копіями актів списання (а.с. 68-75), копіями чеків (а. с. 94-98).

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту ТОВ «Група Айсберг» за лютий 2011 року. Зазначені документи повністю відповідають вимогам діючого законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність формування позивачем складу податкового кредиту, у звязку з неможливістю проведення перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до постачальника та встановлення фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету, колегією суддів відхиляються, оскільки вони суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення рішення суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст. 19 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-1870/5133/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.