Ухвала суду № 22047154, 19.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 р.Справа № 2а-6309/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. по справі№2а-6309/11/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення №0000300847 від 19.05.2011 року по донарахуванню податку на додану вартість 17976,50 грн. та штрафні санкції 8988,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000300847 від 19.05.2011 року по донарахуванню податку на додану вартість в сумі 17976,50 грн. та штрафні санкції в сумі 8988,25 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 26.04.2002 року № 14801200000000068 та знаходиться на обліку, як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств ЖКГ та будівництва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор ВАТ Державна АК " Автомобільні дороги України" з питання підтвердження господарських відносин з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнадраресурси" за грудень 2010 року, за результатами якої складений акт від 29.04.2011р. за №1240/47-0/31941174.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" ВАТ Державна АК " Автомобільні дороги України" п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції закону від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого , на думку відповідача, позивачем зайво включено у грудні 2010 року до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Укрнадраресурси" природного газу ПДВ 17976,50 грн. Також в акті перевірки визнано угоду укладену між позивачем та ТОВ "Укнадраресурси", а саме договір комісії № ХК-22/10 від 16.04.2010 року в силу ч. 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України нікчемною.

На підставі акту перевірки від 29.04.2011р. за №1240/47-0/31941174 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесено податкове повідомлення - рішення № 0000300847 від 19.05.2011 року, відповідно до якого визначено суму грошового зобовязання в розмірі 26964,75 грн., з яких 17976,50 грн. за основним платежем та 8988,25 грн. штрафні санкції, за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З дослідженого акту перевірки від 29.04.2011р. за №1240/47-0/31941174 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Укрнадраресурси".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 р. у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ «Укрнадраресурси», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Укрнадраресурси» грунтувалися на нікчемності правочину, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом, в зв'язку з тим, що господарські операції між ТОВ «Укрнадраресурси» та його контрагентами по ланцюгу до вигодонабувача не спричиняють реального настання правових наслідків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ «Укрнадраресурси» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Укрнадраресурси» укладено договір комісії № ХК - 22/10 від 16.04.2010 року та додаткові угоди до нього, відповідно до якого Комітент (ДП "Харківський облавтодор ВАТ Державна АК " Автомобільні дороги України") доручає, а Комісіонер (ТОВ "Укрнадраресурси") бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента договори спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2010 році природного газу.

Відповідно до п.2.1 ст.2 договору комісії № ХК - 22/10 від 16.04.2010 року "Кількість та якість газу" Комісіонер зобов'язується придбати для Комітента у 2010 році природний газ, призначений для потреб споживання України.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом приймання - передачі обємів природного газу за грудень 2010 року від 31.12.2010 року (а.с. 30 т.1), актом виконаних робіт від 31.12.2010 року (а.с 31 т.1) згідно до якого сума комісійної винагороди за грудень 2010 р. склала 1809,28 грн, ПДВ 361,86 грн., повідомленнями-авізо № 146, 145 від 31.12.2010 року (а.с. 201,202 т. 2), а також реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ "Харківгаз", підприємствам, що уклали договори з ТОВ "Укрнадраресурси", згідно яким газ постачався філіям ДП "Харківський облавтодор" (а.с. 5-10 т. 2).

ТОВ "Укрнадраресурси" видано позивачу податкові накладні № 5361 від 31.12.2010 р. на суму 105687,85 грн., у т. ч. ПДВ - 17614,64 грн., № 5362 від 31.12.2010 р. на суму 2171,14 грн., у т. ч. ПДВ - 361,86 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладеного позивачем з ТОВ "Укрнадраресурси" договору комісії.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ "Укрнадраресурси" з підстав відсутності реальності операцій з поставки по ланцюгу між ТОВ "Укрнадраресурси" та його контрагентами колегія суддів вважає необгрунтованимим, оскільки як свідчать матеріали справи договірні відносини між позивачем та ТОВ "Укрнадраресурси" мали реальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору комісії, укладеного з ТОВ "Укрнадраресурси" слугував акт перевірки ТОВ "Укрнадраресурси" за висновками якого відповідач прийшов до висновку про нікчемність угоди укладеної між позивачем та його контрагентом ТОВ "Укрнадраресурси".

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 р. за операціями, проведеними на підставі комісії, укладеного з ТОВ "Укрнадраресурси" виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Укрнадраресурси" податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Укрнадраресурси" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладеного з ТОВ "Укрнадраресурси" договору комісії, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. по справі№2а-6309/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.01.2012 р.