Ухвала суду № 22047141, 19.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6663/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-1670/6663/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ"(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001951502/124б від 08.04.2011 року та стягнути майнову шкоду, завдану незаконним рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в сумі 2000 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 08 квітня 2011 року № 0001951502/124б.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ", код ЄДРПОУ 30661533, є юридичною особою, взято на податковий облік у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 14.12.1999 року за № 5145, та зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23551553, індивідуальний податковий номер 306615316035.

У термін із 17.02.2011 року по 21.03.2011 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 року № 1444/15-322/30661533.

За висновками перевірки позивачем порушено п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість в грудні 2010 року в розмірі 157188 грн.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "БТС "Арон" за укладеним договором, оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням та серед контрагентів якого у грудні 2010 року було наявне Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Промресурс ЛТД", що має ознаки фіктивності.

08.04.2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області на підставі акту перевірки від 21.03.2011 року № 1444/15-322/30661533 винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001951502/124б, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість” в розмірі 196485 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 157188 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 39297 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з його протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ «БТС «Арон», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «БТС «Арон», грунтувалися на висновках акту камеральної перевірки, відповідно до якої відповідач прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «БТС «Арон» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності, в зв'язку з чим відповідач вважає, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «БТС «Арон» є нікчемним.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ «БТС «Арон» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС "Арон" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 01/12-1 від 01.12.2010 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця (позивача), а Покупець зобов'язується оплачувати та приймати в порядку та на умовах, встановлених Договором, товар, найменування та кількість якого визначається сторонами в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 договору). Ціна товару є договірною та визначається в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1 договору). Покупець проводить оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в порядку та строки, визначені сторонами на підставі пред'явленого рахунку (п. 2.2 Договору).

Факт передачі позивачу його контрагентом за договором поставки товару підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними.

Отримання позивачем товару за договором поставки у ТОВ «БТС «Арон» підтверджується довіреністю № 12 від 07.12.2010 року, виданою на імя директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" Демент'єва О.В., посвідченнями про відрядження № КУ-0000004 від 07.12.2010 року та № КУ-0000005 від 16.12.2010 року.

Перевезення товару здійснювалося за рахунок постачальника із залученням перевізника, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.12.2010 року та від 16.12.2010 року.

У подальшому отриманий за спірним договором поставки товар позивачем був реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю "Трей-Україна", що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, довіреностями на отримання товару.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладеного позивачем з ТОВ «БТС «Арон» договору поставки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у контрагента позивача ТОВ «БТС «Арон» відповідних умов для здійснення господарської діяльності колегія суддів вважає необгрунтованимим, оскільки реальність спірної угоди підтверджується матеріалами справи.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року за операціями, проведеними на підставі договору поставки, укладеного з ТОВ «БТС «Арон» виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних, які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «БТС «Арон» податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «БТС «Арон» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «БТС «Арон» за спірним договором підтверджено матеріалами справи, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладеного з ТОВ «БТС «Арон» договору поставки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-1670/6663/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.