Ухвала суду № 22047063, 19.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/5366/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі№2а-1870/5366/11

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001972306/55257, № 0001962306/55255 від 12 липня 2011 року, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 115687 грн. 50 коп. та стягнення судових витрат у розмірі 1160 грн. 28 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 р. адміністративний позов Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в місті Суми та до Головного управління Державного казначейства України в Сумській Області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0001972306/55257, № 0001962306/55255 від 12 липня 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих груб" (ідентифікаційний код 30991664) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 115687 грн. 50 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (ідентифікаційний код 30991664) судові витрати у розмірі 1 160 грн. 28 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у м. Суми подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник 1-го відповідача - Державної податкової інспекції в м. Суми повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

2-й відповідач до суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 червня 2011 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 29 червня 2011 року № 4944/23-620/30991664 (а.с.10-13 ).

З висновку вказаного Акту перевірки вбачається, що на порушення вимог п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України Дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.22.2) податкової декларації по ПДВ за лютий 2011 року на суму 115687,50 грн., та на порушення вимог п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України Дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 115687, 50 грн.

На підставі акту перевірки від 29 червня 2011 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001962306/55255 від 12 липня 2011 року (а.с.9), яким Дочірньому підприємству «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 115687,50 грн., та № 0001972306/55257 (а.с.8), яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 115687, 50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення № 0001972306/55257, № 0001962306/55255 від 12 липня 2011 року є такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування вказаних повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 115687 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1. 201.4. 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на викладене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що Дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (покупець) та Приватним підприємством «Металкомплект 2001» (постачальник) було укладено договір № 79/9-70-10 від 21 червня 2010 року (а.с.22-23).

На виконання умов вказаного договору ПП «Металкомплект 2001» здійснювало поставки позивачу ферродобавок, зокрема, ферронікелю у лютому 2011 року, що підтверджується податковою накладною від 14 лютого 2011 року № 14 на суму ПДВ 115687,50 грн. (а.с.26).

Отримання позивачем вказаного товару підтверджується видатковою накладною від 14 лютого 2011 року № РН-000051 (а.с.25).

З товарно-транспортної накладної від 14 лютого 20.11 року (а.с.26) вбачається, що транспортування вказаного товару здійснювалось СПД ФЛ ОСОБА_1 автомобілем ДАФ д.н. НОМЕР_1.

Розрахунки здійснено через розрахунковий рахунок згідно рахунку - фактури від 11 лютого 2011 року № СФ-000027 (а.е.27) наступними платіжними дорученнями: № 718 від 28.02.2011 р. на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. (а.с.27), № 761 від 02.03.2011 р. на загальну суму 50825,80 грн. в т.ч. ПДВ 8470,97 грн. (а.с. 28), № 866 від 11.03.2011 р. на загальну суму 100000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (а.с.28), № 259 від 10.03.2011 р. на загальну суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (а.с.28), № 737 від 01.03.2011 р. на загальну суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. (а.с.28), № 877 від 12.03.2011 р. на загальну суму 200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн. (а.с.29), № 890 від 14.03.2011 р. на загальну суму 144000,00 грн. в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. (а.с.29).

Товар оприбутковано на склад позивача за прибутковим ордером від 15 лютого 2011 року № 140 (а.с.25).

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у ПП «Металкомплект 2001» статусу платника ПДВ, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП «Металкомплект 2001», взаємопов'язаності ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та ПП «Металкомплект 2001», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Згідно з п. п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі по тексту - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу, видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не був визнаний недійсним. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявлені свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та зазначає, що Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неподання декларацій та несплата контрагентом позивача податку до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити стосовно посилань відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що контрагент позивача ПП «Металкомплект 2011» укладав нікчемні правочини та мав господарські відносини з фіктивними підприємствами, що підтверджується актом перевірки Алчевської ОДПІ від 29.03.2011р.

До матеріалів справи надано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. у справі № 2а-3032/1/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011р., згідно з яким було визнано незаконними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Металкомплект 2001», яка оформлена актом перевірки від 29.03.2011р. за № 515/213/33968470.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на рішення Алчевської ОДПІ від 10.03.11р., згідно з яким була анульована реєстрація платника податку на додану вартість відповідно до п.п."ж" п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ПП «Металкомплект-2001» за місцезнаходженням, колегія суддів апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки зазначена подія мала місце вже після укладення та фактичного виконання договору поставки від 21.06.2010р. Таким чином, подальше анулювання статусу платника ПДВ (контрагента позивача) не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, оскільки операції, вчинені контрагентом позивача до анулювання податкової реєстрації такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого факту анулювання його податкового статусу.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано інформацію з веб-сайту Єдиного державного реєстру, доступ до якого запроваджено на виконання ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та з метою забезпечення права фізичних та юридичних осіб на доступ до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно наданої інформації ПП «Металкопмлект 2001», код 3968470 не перебуває в стані припинення, відомості про юридичну особу підтверджені 06.12.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій відповідачем до суду не надано, висновки органу податкової служби про нікчемність правочину ґрунтуються на його припущеннях та спростовуються первинними бухгалтерським документами, наданими позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання угоди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкові повідомлення - рішення № 0001972306/55257, № 0001962306/55255 від 12 липня 2011 року є такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування вказаних повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 15687 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі№2а-1870/5366/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.01.2012 р.