Ухвала суду № 22047002, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/5886/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Суми-Капітал" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р. по справі№2а-1870/5886/11

за позовом Приватного підприємства "Суми-Капітал"

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про скасування податкового повідомленнярішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Суми-Капітал" (далі по тексту ПП «Суми-Капітал», позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі по тексту ДПІ у м. Суми, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 р. № 0007311502/62316.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків податкового органу в акті від 21.07.2011 року № 5577/152/31014139 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Суми-Капітал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-травень 2011р., на підставі якого 04.08.2011р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007311502/62316.

На думку позивача, ним правомірно і обґрунтовано, відповідно до положень укладеного договору оренди земельних ділянок, проводився розрахунок і оплата орендної плати.

Позивач наполягав на незаконності і необґрунтованості податкового повідомлення-рішення, у звязку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Суми-Капітал" відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 204, 629, 653 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 11, 159 КАС України.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а постанову суду першої інстанції без змін.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Суми-Капітал" зареєстровано рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 23.06.2000р. № 16321060005002207, взято на податковий облік в ДПІ в м. Суми 29.06.2000 року за № 11930735 (а. с. 41-43).

15.03.2006 року Сумською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди з ПП "Суми-Капітал" (Орендар) земельної ділянки за категорією: землі житлової та громадської забудови площею 0,2000 га, яка знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, 51/1 в м. Суми. Термін дії договору: до 28.09.2015р. (а. с. 17-26).

03.08.2007 року Сумською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди з ПП "Суми-Капітал" (Орендар) земельної ділянки за категорією: землі житлової та громадської забудови площею 1,0975 га, яка знаходиться за адресою: вул. Кірова, 132/1 в м. Суми. Термін дії договору: до 25.04.20112. (а. с. 27-40).

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, у якій декларантом самостійно визначено суму орендної плати згідно з договорами оренди земельних ділянок за 2011 рік в розмірі 125258,62 грн. (щомісячно 10438,22 грн.) (а. с. 13-16).

20.07.2011 року ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Суми-Капітал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-травень 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.07.2011 року № 5577/152/31014139 (а. с. 9-12).

Відповідно до висновків акту перевірки від 21.07.2011 року № 5577/152/31014139, встановлено порушення позивачем п.п. 288.5.1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-травень 2011 року на суму 33116,05 грн. (а. с. 12)

04.08.2011 року податковим органом на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007311502/62316, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі 33117,05 грн., в тому числі: 33116,05 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - штрафні санкції (а. с. 6).

Не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, дійшов висновку про законність і обґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки ПП «Суми-Капітал»в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»проводив розрахунок орендної плати в розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки, як передбачено укладеними договорами оренди, а не в розмірі 3%, як передбачено вимогами п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки від 21.07.2011 року № 5577/152/31014139, податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначено платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011р. в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011р. на 33116,05 грн.

Підпунктом 14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України встановлено, що земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 269 Податкового Кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст. 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судовим розглядом встановлено, що між Сумською міською радою (орендодавець) та ПП "Суми-Капітал" (орендар) 15.03.2006р. та 03.08.2007р. укладено договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки за категорією: землі житлової та громадської забудови, за адресами: вул. Пушкіна, 51/1 в м. Суми та вул. Кірова 132/1 в м. Суми. (а. с. 17-40).

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 р. № 0007311502/62316 ДПІ в м. Суми прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволені адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.09.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Суми-Капітал» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р. по справі №2а-1870/5886/11 за позовом Приватного підприємства «Суми-Капітал»до Державної податкової інспекції у м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам,які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяРєзнікова С.С.

Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.