Ухвала суду № 22047000, 18.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/4337/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняГрицаєнко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Малого приватного підприємства "Кремавіа" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2011р. по справі№2а-1670/4337/11

за позовом Малого приватного підприємства "Кремавіа"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 адміністративний позов Малого приватного підприємства “Кремавіа” до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002101502/1391 від 21.04.2011, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 12876,00 грн., у тому числі основний платіж 11000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1876,00 грн. задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0002101502/1391 від 21 квітня 2011 року в частині нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 9 479 (девять тисяч чотириста сімдесят девять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок, з яких основним платежем - 8283 (вісім тисяч двісті вісімдесят три) гривні 33 (тридцять) копійок та штрафних (фінансових) санкцій 1 196 (одна тисяча сто девяносто шість) гривень 85 (вісімдесят пять) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства “Кремавіа” (ідентифікаційний код 13963941, вул. Гагаріна, 23, кв. 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (одна) гривні 70 (сімдесят) копійок.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та деякі норми Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі позивач, також просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції, але в частині відмови в задоволені позову, постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та деякі норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційних скарг відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.04.2011 по 06.04.2011 КОДПІ у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість МПП “Кремавіа”, поданих за грудень 2010 року та за лютий 2011 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту МПП “Кремавіа” встановлено заниження суми ПДВ на суму 7500,00 грн. у грудні 2010 року та 3500,00 грн. у лютому 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2007/15-322/13963941 від 06.04.2011р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1., пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, статті 198 Податкового кодексу України.

21.04.2011 на підставі акту перевірки КОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002101502/1391, яким визначено суму податкового зобовязання по ПДВ у розмірі 12876,00 грн., у тому числі основний платіж 11000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1876,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено законність та обґрунтованість проведення господарських операцій зі своїм контрагентом ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» щодо виконання останнім субпідрядних робіт по відношенню до інших контрагентів МПП «Кремавіа», а саме: Полтавським відкритим акціонерним товариством «Облагропостач», СТОВ «Дружба-Нова», ВАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, в період з грудня 2010 року по лютий 2011 року МПП “Кремавіа” мало господарські правовідносини з ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, у якого позивач придбавав товарно-матеріальні цінності, а саме: автозапчастини, а також отримував роботи по будівництву і ремонту залізничних шляхів.

14 грудня 2010 року між МПП “Кремавіа” та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” укладено договір купівлі-продажу товару за умовами якого останній зобовязаний поставити МПП “Кремавіа” матеріали верхньої будови колій. Сума договору склала 28700,00 грн., з яких 4783,33 грн. сума ПДВ.

Купівля-продаж матеріальних цінностей відбувалася згідно зазначеного договору, податкової накладної №413 від 24.12.2010, товарно-транспортних накладних БЗС №№72, 76 від 24.12.2010.

21 лютого 2011 року між МПП “Кремавіа” та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” укладено договір купівлі-продажу товару за умовами якого останній зобовязаний поставити МПП “Кремавіа” матеріали верхньої будови колій. Сума договору склала 21000,00 грн., з яких 3500,00 грн. - сума ПДВ.

Купівля-продаж матеріальних цінностей відбувалася згідно зазначеного договору, податкової накладної №1364 від 28.02.2011, товарно-транспортної накладної БЗС №12 від 28.12.2011.

Вартість отриманого товару разом з ПДВ позивачем сплачено контрагенту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

Позивач включив суму податкового кредиту до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та лютий 2011 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (який діяв на момент виписання видаткової накладної №413 від 24.12.2010), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 8283,33 грн. за грудень 2010 року, лютий 2011 року МПП “Кремавіа” надало копії договорів, банківських виписок по рахунку, оборотної відомості по товарно-матеріальних рахунках.

Відповідно до копії ліцензії серії АВ №408180, наявної у матеріалах справи, господарська діяльність МПП “Кремавіа” повязана із створенням обєктів архітектури. До переліку робіт віднесено улаштування транспортних споруд - залізничних колій. Строк дії ліцензії з 05.08.2008 по 05.08.2011.

Необхідність використання придбаних товарів у ПП“Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” позивач обґрунтував тим, що 15 липня 2010 між Полтавським відкритим акціонерним товариством “Облагропостач” та МПП “Кремавіа” укладено договір підряду на виконання робіт, згідно умов якого МПП “Кремавіа” зобовязаний виконати своїми засобами роботи з капітального ремонту залізничної колії із рейок Р-50 на з/б шпалах епюра 1840 шпал/км у кількості 30 пог. метрів.

30.12.2010 Полтавське відкрите акціонерне товариство “Облагропостач” прийняло підрядні роботи МПП “Кремавіа”, про що складено відповідний акт №1 приймання виконаних субпідрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма №КБ-2в).

10 листопада 2010 між Відкритим акціонерним товариством “Кременчуцький завод дорожних машин” та МПП “Кремавіа” укладено договір підряду на виконання робіт, згідно умов якого МПП “Кремавіа” зобовязаний виконати своїми засобами роботи з середнього ремонту підкранової колії із рейок Р-50 епюрою 2000 шпал/км у кількості 18,75 пог. метрів.

27.12.2010 Відкрите акціонерне товариство “Кременчуцький завод дорожних машин” прийняло підрядні роботи МПП “Кремавіа”, про що складено відповідний акт №1 приймання виконаних субпідрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма №КБ-2в).

Крім того, 20 серпня 2010 між СТОВ “Дружба-Нова” та МПП “Кремавіа” укладено договір підряду на виконання робіт, згідно умов якого МПП “Кремавіа” зобовязаний виконати своїми засобами роботи з капітального ремонту з/д колії на залізобетонних шпалах для улаштування з/д вагів у кількості 522 пог.метри і укладання двох стрілочних переводів Р-65 марка 1/9, а СТОВ “Дружба-Нова” зобовязується прийняти та вчасно оплатити роботи. 30.12.2010 між сторонами укладено додаткову угоду №4 про узгодження вартості робіт.

22.12.2010 СТОВ “Дружба-Нова” прийняло підрядні роботи МПП “Кремавіа”, про що складено відповідний акт №1 приймання виконаних субпідрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма №КБ-2в).

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що метою укладення договору купівлі продажу від 14.12.2010 МПП “Кремавіа” із ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” було виконання договірних зобовязань перед Відкритим акціонерним товариством “Кременчуцький завод дорожних машин”, СТОВ “Дружба-Нова”, Полтавським відкритим акціонерним товариством “Облагропостач” із підрядних робіт по улаштуванню залізничних колій.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що ПП“Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”під час здійснення господарських операцій було зареєстроване в установленому порядку та мало право видавати податкові накладні, отримані товари обліковані у бухгалтерському обліку, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позиція КОДПІ у Полтавській області про заниження МПП “Кремавіа” податку на додану вартість у грудні 2010 та лютому 2011 року на суму 8283,33 грн. є необґрунтованою.

Щодо нарахування КОДПІ у Полтавській області позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 2716,67 грн. матеріалами справи встановлено наступне.

24 грудня 2010 року між МПП “Кремавіа” та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” укладено договір субпідряду на виконання робіт по будівництву, ремонту залізничних шляхів за умовами якого останній зобовязаний виконати роботи по ремонту під'їзного залізничного шляху на території м. Ніжина Чернігівської області для Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дружба-Нова”. Сума договору склала 16 300,00 грн., у тому числі ПДВ 2716,67 грн.

Виконання робіт відбувалось згідно зазначеного договору, акту здачі-приймання виконаних робіт, акту №1 приймання виконаних субпідрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма №КБ-2в), рахунку-фактури №28 від 24.12.2010, податкової накладної №413 від 24.12.2010.

Враховуючи те, що залучений до матеріалів справи акт здачі-приймання виконаних робіт не містить переліку та обсягу виконаних робіт, він не відповідає вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та не є належним доказом отримання позивачем підрядних робіт від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” та, відповідно, не є доказом фактичного здійснення господарських операцій. Інші документи також не дають можливості встановити обсяг виконаних робіт.

Крім того, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, складених МПП “Кремавіа” та Полтавським відкритим акціонерним товариством “Облагропостач”, СТОВ “Дружба-Нова”, Відкритим акціонерним товариством “Кременчуцький завод дорожних машин”, генпідрядником є позивач, субпідрядник в актах не визначений взагалі, що також підтверджує факт виконання робіт власними силами МПП “Кремавіа” без залучення ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення КОДПІ у Полтавській області №0002101502/1391 від 21 квітня 2011 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2716,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 679,16 грн. є правомірними, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Малого приватного підприємства "Кремавіа" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2011р. по справі№2а-1670/4337/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Сіренко О.І. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.