Ухвала суду № 22046834, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-10451/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.,

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі№2а-10451/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Харківхолодмаш" (далі по тексту - ВАТ "Харківхолодмаш", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000381540 від 25.07.2011р. винесене ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обставини, викладені у акті перевірки № 1098/15-210/14307966 від 06.07.2011р. неправомірно кваліфіковані податковим органом, як порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач наполягав на реальності укладених ним угод з ТОВ «Промспец консалтинг»і правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом незаконно, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. позов Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000381540 від 25.07.2011 р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 138.2 ст. 138, .пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ВАТ "Харківхолодмаш" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.12.1991 року, перебуває на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 18.02.2000 року за № 65А.

06.07.2011 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ "Харківхолодмаш" з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1098/15-210/14307966 від 06.07.2011р. (а. с. 18-27).

Відповідно до висновків акту перевірки № 1098/15-210/14307966 від 06.07.2011р. встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 в результаті чого було безпідставно віднесено до суми податкового кредиту 306423,66 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2010р. 143333,33 грн., листопад 2010р. -163090,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000381540 від 25.07.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 306423,66 грн. в тому числі: за основним платежем 306423,66 грн. (а. с. 8).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте як позивачем документально підтверджена реальність виконання укладеної угоди, її законність і відповідність вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки № 1098/15-210/14307966 від 06.07.2011р., за результатами проведеної податковим органом перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Промспец Консалтинг".

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилається на акт перевірки від 10.03.2011 року № 349/23-03-05/3709154 про результати перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг" з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, складений ДПІ Жовтневого району м. Харкова, яким встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ "Промспец Консалтинг", відсутність субєкта господарювання за місцем його знаходження та будь-яких складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Відтак, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не були використані в господарській діяльності позивача.

Судовим розглядом встановлено, що 04.10.2010 року між ТОВ "Промспец Консалтинг" (продавець) та ВАТ "Харківхолодмаш" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 04/10п-10, предметом якого є постачання металопрокату та будівельних матеріалів (а. с. 28-29).

На підтвердження реальності виконання умов укладеної угоди позивачем надані, отримані від контрагента, податкові та видаткові накладні, (а. с. 33-36).

Факт оплати позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (а. с. 30, 37).

Поставка придбаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалась шляхом перевозки їх за договором, укладеним позивачем, на підтвердження чого надана копія договору (а. с. 109-110).

Отримані товарно-матеріальні цінності за укладеним договором були використані позивачем у подальшій діяльності підприємства, на підтвердження чого надані копії акти списання товарно-матеріальних цінностей, договори, укладені позивачем на реалізацію виготовленої продукції, довіреності, видаткові та податкові накладні, договори, укладені на виготовлення певної продукції (а. с. 38-56, 58-92, 94-108).

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договору, платіжних доручень, рахунків-фактур та видаткових та податкових накладних, отриманих від постачальника.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг»мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.

На час видання податкових накладних, ТОВ «Промспец Консалтинг»було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість. Даний факт сторонами не спростовується.

Колегія суддів зазначає, що у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, які, відповідно до ст. 61 Конституції України, мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.

З урахуванням вимог п. 1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, як і не надано доказів про притягнення учасників правочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Податковим органом не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ВАТ "Харківхолодмаш" та ТОВ "Промспец Консалтинг" та підтверджували висновки акту перевірки № 1098/15-210/14307966 від 06.07.2011 року про нікчемність вчинених правочинів.

Укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також відсутні інші відомості про необґрунтованість завищення позивачем у даному випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про не доведеність податковим органом обґрунтованості висновків акту перевірки, а тому даний правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. Фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000381540 від 25.07.2011р. підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 26.09.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі№2а-10451/11/2070 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш " до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомленнярішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяРєзнікова С.С.

Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.