Ухвала суду № 22046824, 18.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р.Справа № 2а-10040/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-10040/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт-Тек"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт-Тек" - звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова , в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення відповідача - ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова №0000151800 від 21.07.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт-Тек" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0000151800 від 21.07.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Лайт-Тек" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Базальт Плюс", ТОВ "Приватекосистема", ТОВ "Опттехноконсалтинг", ПП "Елітрембудімідж", ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Як убачається із матеріалів справи згідно проведеного відповідачем аналізу даних поданої декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 96723 від 20.01.2011 року обсяг поставки (без ПДВ) - 1144474,00 грн., сума ПДВ - 228895,00 грн.

Перевіркою ТОВ «Лайт Тек» не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ «Приватекосистема», ПП «Єлітрембудімідж», ФО-П ОСОБА_1, ТОВ «Базальт Плюс», які мали взаємовідносини з позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2011р. № 2269/18-007/30751188, за висновками якого ТОВ “Лайт-Тек” по взаємовідносинам з ТОВ "Опттехноконсалтинг" встановлено порушення вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: збільшення податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 13300,00 грн. (а.с. 66-74)

Як зазначено в акті перевірки на підставі отриманих матеріалів, використаних документів та баз даних ДПС в ході проведення перевірки ТОВ «Опттехконсалтінг» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово - господарської діяльності підприємства в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що ставить під сумнів факт здійснення субєктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

На підставі висновків акту перевірки від 04.07.2011р. № 2269/18-007/30751188 ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення рішення №0000151800 від 21.07.2011р. про визначення грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 16.625,00грн. (з них основний платіж 13.300,00грн.; штраф 3.325,00). (а.с. 8)

Не погодившись з рішенням ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ “Опттехноконсалтинг”.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем - ТОВ “Лайт-Тек” (в якості - замовника) та ТОВ “Опттехноконсалтинг” (в якості - виконавця) було укладено договір від 03.12.2010 року, предметом якого є виконання робіт з розробки проектів освітлення.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Опттехконсалтінг» надано копію угоди б/н від 03.12.2010 року на проектні роботи, укладену між ТОВ «Лайт Тек» та ТОВ «Опттехконсалтінг» , копію податкової накладної, отриманої від ТОВ «Опттехконсалтінг» за №32 від 10.12.2010 року на загальну суму 79800 грн., в т.ч. ПДВ - 13300,00 грн., банківські виписки від 01.08.2011р. на суму 40.000,00грн. та від 04.08.2011р. на суму 39.800,00 грн., та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 13300,00 грн. на підставі отриманої податкової накладної №32 від 10.12.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом правочину є речі, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджується з вимогами закону. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” операції субєктів права з перерахування безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ “Оптехноконсалтинг” (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи відсутні.

В акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про нереальність господарських операцій за спірним правочином, про відсутність внаслідок проведення господарських операцій за спірним правочином змін у структурі та складі активів його сторін, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на встановлені по справі обставини лише висновків складеного іншим органом податкової служби акту перевірки про нікчемність спірного правочину є недостатньо для обґрунтованого судження відповідача про завищення ТОВ "Лайт-Тек" податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Опттехноконсалтинг". Доводи відповідача про відсутність видаткових накладних на увагу суду не заслуговують, так як у спірних правовідносинах на користь позивача здійснювалась господарська операція з поставки робіт, котра не може бути оформлена шляхом складання видаткової накладної. Оплата вартості робіт була позивачем проведена після виконання робіт та передачі їх результатів, як і передбачено договором, а відтак вказана обставина жодним чином не спростовує реальності проведеної господарської операції.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р. ( який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Виходячи зі змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що на час укладення договору та проведення господарських операцій з ТОВ «Опттехконсалтінг», вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується відомостями, зазначеними в акті перевірки відповідача.

Податкові накладні, які були виписані ТОВ «Опттехконсалтінг» не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

При цьому, з наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договору, копіями банківських виписок, завіреною належним чином копією податкової накладної, отриманої від ТОВ «Опттехконсалтінг» .( а.с. 55)

Статтею 9 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, законом визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, може бути акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Акти, якими оформлено факт отримання позивачем послуг (виконання робіт) від ТОВ «Опттехконсалтінг» , відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

При цьому, конкретний перелік виконуваних робіт (наданих послуг), які ТОВ «Опттехконсалтінг» як виконавець зобовязано було провести на користь ТОВ «Лайт Тек», сторонами було погоджено в договорі б/н від 03.12.2010 року на здійснення проектних робіт.

Відповідно до наданих позивачем суду доказів, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Лайт Тек» та ТОВ «Опттехконсалтінг» мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даної податкової накладної.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «Опттехконсалтінг» договір є нікчемним відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також колегія суддів зазначає, що вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Лайт Тек» та ТОВ «Опттехконсалтінг» та підтверджували висновки акту перевірки від 04.07.2011 року № 2269/18-007/30751188 про нікчемність вчинених правочинів.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Опттехконсалтінг» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова факту порушення ТОВ “Лайт-Тек”п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-10040/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.