Ухвала суду № 22046683, 18.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р.Справа № 2а-9854/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-9854/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ "Дельта"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма “Дельта”, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, від 27.02.2009 р. №0000342330/0 та №0000332330/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.09 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.10 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.09 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.11 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.09 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.10. справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.11 р. адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити без задоволення апеляційну скаргу а постанову залишити без змін, як таку, що прийнята відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін. дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.09 працівниками ДПІ у Червонохаводському районі м.Харькова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ БКФ «Дельта» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК» Вертикаль» за період з 01.04.06 по 30.06.08

Відповідно до акту від 10.02.2009р. №594/233/22618580, перевіркою встановлено порушення позивачем ст.3, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.1, п.7.4. п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість безпідставно відображені фінансові показники господарських операцій з ТОВ “ПБК “Вертикаль”, які відбувались в межах нікчемних правочинів.

На підставі акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення №0000342330/0 від 27.02.2009 р. про визначення грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 71.883,00 грн. (47.922,00грн. основний платіж та 23.961,00 грн. фінансові санкції) та № 0000332330/0 від 27.02.2009р. про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 82.019,00 грн. (59.902,00грн. основний платіж та 22117,00грн. фінансові санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону Про оприбуткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 цього ж Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) вразі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2008 р. між позивачем (в якості підрядника) та ТОВ “ПБК “Вертикаль” (в якості субпідрядника) було укладено договір №0706-06-01, предметом якого є виконання робіт з реконструкції літнього кінотеатру з добудовою рекреаційно-оздоровчого корпусу санаторію “Гурзуфський” (демонтажу прохідного каналу та мереж водопостачання та теплопостачання) на суму 179.804,40грн.; 15.05.2008 р. між позивачем (в якості підрядника) та ТОВ “ПБК “Вертикаль” (в якості субпідрядника) було укладено договір №14, предметом якого є виконання робіт з ремонту приміщень 1, 2, 4, 5, 7, 8-го поверхів корпусу “Бриз” санаторію “Гурзуфський” на суму 98.114,40грн

Факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за переліченими вище договорами будівельного підряду та поставки товару підтверджено актом приймання виконаних робіт №1 від 31.01.2008 р. за договором підряду №0706-06-01 та №1 від 05.06.2008 р. за договором підряду №14 від 15.05.2008 р., видатковою накладною від 30.10.2007 р. на суму 9614,80 грн. та податковими накладними №1530 від 30.10.2007 р., №6221 від 05.06.2008 р., №1173 від 31.01.2008 р..

Як вбачається із матеріалів справи, роботи згідно з договором підряду №0706-06-01 від 02.01.2008 р., укладеним між ТОВ БКФ “Дельта”та ТОВ “ПБК “Вертикаль”на суму 179804,40 грн. з демонтажу прохідного каналу та мереж водопостачання та теплопостачання є частиною відповідно до всього обєму робіт, які позивач виконав для Генерального замовника - ДП “Санаторій “Гурзуфський”за договором №253 від 09.01.2008 р.

Право на виконання цих робіт позивач набув шляхом участі в тендері, про свідчать повідомлення голови тендерного комітету ДП “Санаторій “Гурзуфський”від 25.12.2007 р. №01-17/260 та протокол №10 від 25.12.2007 р. засідання тендерного комітету щодо розкриття тендерних пропозицій.

Факт виконання та здачі позивачем робіт відповідного лоту №1 договору підряду №253 від 09.01.2008 р. підтверджується: зведеними кошторисними розрахунками вартості будівництва від 09.01.2008 р., які є Додатками №1/1, 1/2 до договору №253; договірними цінами від 09.01.2008 р., які є Додатками №2/1, 2/2 до договору №253; Титулами перехідної будови (обєкта) на 2008 р. від 04.01.2008 р., які погоджені заступником керівника Державного управління справами при президенті України та затверджені ДП “Санаторій “Гурзуфський”; актами приймання-передачі обєкта від 09.01.2008 р. для початку виконання робіт за договором №253; довідками про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 р.,; актами виконаних робіт №1 та №4 за жовтень 2008 р., підписаними ДП “Санаторій “Гурзуфський”та позивачем; Державним актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом споруджень від 29.12.2008 р.; платіжними дорученнями ДП “Санаторій “Гурзуфський” про оплату договору №253 від 09.01.08 р. ; документами КРУ в АРК проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ БКФ “Дельта”за час здійснення ремонтно-будівельних робіт проведених в ДП “Санаторій “Гурзуфський”, актами контрольних обмірів КРУ ; відомостями про нерухоме державне майно станом на 01.04.2011 р. ДП “Санаторій “Гурзуфський”, відповідно до яких виконані позивачем роботи та реконструйовані обєкти станом на 11.04.2011 року знаходяться на балансі ДП “Санаторій “Гурзуфський”.

Крім того, договір підряду №14 від 15.05.2008 р., укладений між ТОВ БКФ “Дельта” та ТОВ “ПБК “Вертикаль”на суму 98114,40 грн., відповідно до якого ТОВ “ПБК “Вертикаль” виконувало лише ремонт приміщень 1,2,4,5,7,8-го поверхів корпусу “Бриз” ДП Санаторій “Гурзуфський”є також частиною відповідно до всього обєму робіт, які позивач виконав для Генерального замовника - ДП “Санаторій “Гурзуфський” на виконання договору №160 від 16.05.2008 р. вартістю 159182,40 грн., укладеному між ДП “Санаторій “Гурзуфський” та ТОВ БКФ “Дельта”.

Факт виконання позивачем робіт відповідного договору підряду №160 від 16.05.2008 р. підтверджується: довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2008 р.; актом виконаних робіт №1 за червень 2008 р., підписаними ДП “Санаторій “Гурзуфський”та позивачем; податковою накладною №05,05 від 04.06.2008 р. , виданою ТОВ БКФ “Дельта”; Державним актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель від 30.06.2008 р.; банківськими виписками позивача за 8.07.2008 р. та 15.08.2008 р., відповідно до яких ДП “Санаторій “Гурзуфський” здійснив оплату ТОВ БКФ “Дельта” за договором №160 від 16.05.2008 р. на загальну суму 159182,33 грн.

Таким чином, виконані субпідрядником - ТОВ “ПБК “Вертикаль”роботи за договорами №0706-06-01 від 2.01.2008 та №14 від 15.05.2008 р., були передані підрядником - позивачем у складі всього обєму виконаних ним робіт замовнику ДП “Санаторій “Гурзуфський”на виконання умов лоту№1 договору підряду №253 від 09.01.2008 р. та договору підряду №160 від 16.05.2008 р., тобто в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних у ТОВ «ПБК»Вертикаль» робіт та товару , як такі, щопідтверджені належним чином оформленими первинними документами та правомірно сформував податковий кредит.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «ПБК»Вертикаль» є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-9854/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Кононенко З.О.

Судді (підпис)

(підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.