Ухвала суду № 22046571, 17.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р.Справа № 2а-5522/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник відповідача: Таран М.М.

представник позивача: Полянська В.О.

представник позивача: Кузьменко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі№2а-5522/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обєднання "Залізничавтоматика"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче обєднання Залізничавтоматика» звернулось до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 27.04.2011 року № 0000792330 та № 0000802330. В обґрунтування заявлених вимог зазначав про помилковість висновків акту перервірки від 28.03.2011року №436/23-304/34017368 та реальність господарських взаємовідносини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 27.04.211 № 0000792330 та податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 27.04.2011р.№ 0000802330.

Відповідач, не погодившись із зазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, наполягаючи на реальності здійснених господарських операцій та правильності формування за ними податкового кредиту та валових витрат. Просить залишити скаргу без задоволення, а прийняте судове рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року був складений акт від 28.03.2011 року №436/23-304/34017368, за висновками якого були виявлені порушення ч.1 ст.203 ЦК України щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого донараховано ПДВ на суму 23333 грн., п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 64735 грн.

На підставі висновків акту перервірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000792330 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 80918, 75 грн., з яких 64735 грн. основний платіж, 16183, 75 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення рішення № 0000802330, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 29166, 25 грн., з яких 23333, 00 грн. основний платіж, 5833, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що висновки податкового органу, щодо порушення позивачем податкового законодавства є безпідставні та необґрунтовані, оскільки його господарські взаємовідносини мали реальний характер, що підтверджується наданими належним чином складеними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини справи.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (діючого на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, згідно п.п. 4.1.6 Закону також доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

В апеляційній скарзі податковий орган стверджує лише про безтоварність господарських операцій, які зафіксовані у наданих позивачем первинних документах, лише щодо двох його контрагентів: ТОВ «БМ Технологія» та ТОВ "С.Дж.Р.Групп".

Щодо взаємовідносин з ТОВ «БМ Технологія».

Згідно договору від 01.12.2009 року №01/12-09 позивач замовив у ТОВ «БМ Технологія» роботи по розробленню прикладного програмного забезпечення для автоматизованих робочих місць, вартістю 396000грн., в т.ч. ПДВ 66000грн. На виконання умов договору складено акт від 21.12.2009 року. Крім того, за договором від 05.02.2010 року позивач придбав у ТОВ «БМ Технологія» електротехнічне обладнання, вартістю 358938 гривень, в т.ч. ПДВ - 59 823 грн.

Єдиною підставою для здійснення донарахувань за такими господарськими операціями податковим органом зазначається факт визнання ТОВ "БМ Технологія" банкрутом за постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі № Б38/315-10 та наявність у позивача кредиторської заборгованості перед таким контрагентом на загальну суму 258938 грн., відсутність інформації про наявність у ТОВ "БМ Технологія" необхідних трудових ресурсів, основних фондів та засобів.

Позивач з свого боку наполягає на реальності здійснення таких господарських операцій, надавши у підтвердження копії договорів, специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, платіжного доручення про часткові безготівкові розрахунки, стверджуючи про безпосереднє використання отриманих товарів та виконаних робіт у власній господарській діяльності щодо участі у будівництві (реконструкції) Київського та Харківського метрополітенів, що підтвердилось в ході проведення перевірки. Також позивач звертає увагу на те, що транспортування товару здійснювалось ТОВ "БМ Технологія", відповідно до умов укладеного договору, безпосередньо на склад ТОВ «Наукововиробниче обєднання Залізничавтоматика», що розташований у м. Харкові по вул. Полтавський шлях, 190.

Будь-яких заперечень проти фактичної наявності товарів та робіт, отриманих позивачем від ТОВ "БМ Технологія", їх подальшого використання у власній господарській діяльності з боку відповідача не було. Крім того, відповідачем не доведено, що визнання контрагента позивача банкрутом у грудні 2010 року пов"язане з здійсненням саме безтоварних господарських операцій, які відбувалися лише по лютий місяць 2010 року. Ствердження відповідача про відсутність інформації щодо наявності необхідних ресурсів у ТОВ "БМ Технологія" для здійснення спірних господарських операцій не є прямим доказом дійсних обставин по справі, а лише припущенням відповідача щодо безтоварності операцій. Наявність на час проведення перевірки кредиторської заборгованості перед ТОВ "БМ Технологія" теж не свідчить про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій.

Щодо взаєиовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Підставою для здійсненого донарахування податкових зобов"язань за ствердженням податкового органу є безпідставне включення сум ПДВ до складу податкового кредиту по податковій накладній, отриманій від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за підписом директора ОСОБА_4 у сумі 23.333грн. за червень 2009 року. Відповідач стверджує, що зазначена податкова накладна суперечить вимогам п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, тому не є звітним податковим і розрахунковим документом. На підтвердження таких висновків податковий орган посилається на те, що фактична адреса ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не встановлена, за юридичною адресою не знаходиться, директор відсутній, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, транспорт, устаткування, трудові ресурси необхідні для здійснення основної діяльності. Зазначені обставини, з огляду на існування кримінальної справи № 0790/10, порушеної СВ ПМ ДПА у Житомирській області стосовно осіб ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, свідчать про фіктивність укладених угод. При цьому відповідач посилався на пояснення директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_4, що він ніякого відношення до такого підприємства немає, господарською діяльністю від імені підприємства не займався.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія постанови старшого слідчого ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 року про закриття провадження кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_4 та не встановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за відсутністю складу злочину. В постанові зазначається, що в ході досудового слідства ОСОБА_4 підтвердив здійснення ним з 2008 року керівництва ТОВ «С.Дж.Р.Груп», фактичність господарських операцій за участю цього товариства, що свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, щодо фіктивного підприємництва.

В п. 1 вищезазначеного Порядку заповнення податкової накладної зазначено, що усі примірники накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (робіт, послуг) та скріплюється печаткою продавця. В даному випадку на час розгляду справи відсутні докази, що податкова накладна не була підписана директором підприємства та не скріплена його печаткою. Також відсутні докази, які б підтверджували, що ТОВ «НВО Залізничавтоматика» було відомо про порушення закону з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Крім того, під час здійснення спірних господарських операцій, як ТОВ «С.Дж.Р.Груп», так і ТОВ "БМ Технологія" перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, що підтверджує правомірність виданих ними первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності здійснення ними господарських операцій з позивачем.

Наявні у позивача документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які фіксували здійснені господарські операції з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (договір підряду № 15/08.2008 р., податкова накладна № 2926 від 29.12.2008 року, акт від 29.12.2008 року, видаткова накладна № 29/12 від 29.12.2008 року, акт звірки від 3.11.2010 року, копія платіжного доручення № 129 від 19.05.2010 року, копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних, копія ліцензії, договору оренди) були вилучені у позивача 03.11.2010 року, що підтверджується протоколом виїмки (а.с. 127).

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції, що достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ТОВ «НВО Залізничавтоматика» п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідачем згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування судового рішення, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі№2а-5522/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.