Ухвала суду № 22046108, 11.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 р.Справа № 2а-13550/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-13550/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдан Білд"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000831540/0 від 01.06.2010р. ( № 0000831540/1 від 01.07.2010 р., № 0000831540/2 від 02.08.2010 р., № 0000831540/3 від 14.10.2010р.) про визначення податкового зобов'язання ТОВ "Рейдан Білд" з податку на додану вартість в сумі 28696,00 грн. за основним платежем та 14348,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року адміністративний позов відмовлено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Рейдан Білд" зареєстровано у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З 20.05.2010р. по 20.05.2010р. ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка платника податку на додану вартість підприємства ТОВ "РЕЙДАН БІЛД" код ЄДРПОУ 35475370 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Релан” (код ЄДРПОУ 34994894) за період з 01.08.2008 року по 30.10.2008 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №2130/15-409/35475370 від 20.05.2010.

Згідно з висновками даного акту у діяльності позивача податковим органом виявлені порушення п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п.7.4 . п.п. 7.5.1. п 7.5. ст 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: безпідставне включення де складу податкового кредиту з ПДВ сум податків, які непідтверджені податковими накладними та іншими подібними документами на загальну суму 28696,39 грн.

01.06.2010р. з посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000831540/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 43044,00грн. (основний платіж - 28696,00грн.: штраф - 14348,00грн.).

Стосовно зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато позасудову процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобов'язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати зазначених податкових зобов'язань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0000831540/1 від 01.07.2010 р., № 0000831540/2 від 02.08.2010 р., № 0000831540/3 від 14.10.2010р.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийнято податковим органом необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень- рішень слугувало відображене в акті №2130/15-409/35475370 від 20.05.2010 судження відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту з податку сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ “Релан”, яких не було надано позивачем під час проведення перевірки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в результаті автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2008 року встановлено розбіжності між відображенням позивачем та ТОВ “Релан”.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій.

В п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Отже, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях, при цьому витребування інших документів для проведення камеральної перевірки чинним законодавством не передбачено.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право податкового органу проводити позапланову перевірку якщо виявлена недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З акту перевірки №2130/15-409/35475370 від 20.05.2010 (а.с.7-12) вбачається, що позивачу було направлено запити від 12.04.2010 за №7001/10/15-414, від 15.01.2009 за № 512/10/15-441 про надання протягом 10 робочих днів з моменту отримання запиту пояснення по правовідносинам з ТОВ “Релан” та їх документальне підтвердження, при цьому позивача повідомили про те, що ненадання витребуваних документів є підставою для проведення позапланової документальної перевірки.

Згідно акту запит від 12.04.2010 за №7001/10/15-414 надіслано поштою та вручено 26.04.2010 року, але вищевказаний запит та докази його надіслання та отримання позивачем відповідачем надано не було.

Посилаючись на декларації позивача з ПДВ за жовтень 2008 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2008 року; матеріали ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова стосовно ТОВ “Релан”, який перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дніпровському районі м.Києва та є “податковою ямою”, перевіряючий зробив висновок про те, що ТОВ “Рейдан Білд” порушено п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 “Про податок на додану вартість” в частині завищення суми податкового кредиту на 18696.00 грн.

В акті перевірки вказано, що проведена перевірка є камеральною (а.с.9), у зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4.2.2 “в” ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Проте в акті перевірки не вказано, які саме арифметичні та/або методологічні помилки в декларації з ПДВ та додатках № 5 за жовтень 2008 року, поданих позивачем були виявлені, та як ці помилки вплинули на формування податкових зобовязань по ПДВ.

Також, в акті перевірки вказано про наявні відхилення у визначенні податкового кредиту підприємства позивача по операціям з ТОВ “Релан” встановлений за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, який відповідачем був застосовний виключно з використанням даних АРМів та Інформаційних систем АІС “Бест-Звіт”, що не відповідає приписам законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” та іншим законам з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобовязань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновок про порушення позивачем законів про оподаткування був зроблений податковим органом на підставі відомостей Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість, без дослідження відповідачем фактичного виконання сторонами договорів купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.7 Наказу ДПА України “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” від 10 серпня 2005 року N 327 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі за текстом Порядок № 327), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не прийняв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з ТОВ “Релан” та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку, а статус податкової звітності контрагента платника податків у “Системі обробки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” як “звіт визнано не дійсним” не забороняє платнику податків включати до податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку при придбанні товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в діях позивача під час віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень 2010 року 28696,00 грн., відсутнє порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В акті перевірки зазначено, що допитаний у якості свідка директор ТОВ "Релан" гр. ОСОБА_2 показав, що фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ "Релан" він не здійснював, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, податкову звітність не підписував та до ДПІ не подавав. Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені директора ТОВ "Релан" гр. ОСОБА_2 в податковій звітності з ПДВ за період з березня 2008 р. по лютий 2009 р. та податку на прибуток за 1 квартал 2008 р., 1 квартал 2009 р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Щодо посилання відповідача на те, що договір, податкові накладні та інші первинні документи виписані особою яка не мала на те повноважень колегія суддів зазначає, що договір №01/08-08 від 01.08.2008, податкові накладні №0408081 від 04.08.2008р, №109089 від 01.09.2008р., № 1709085 від 17.09.2008р., видаткові накладні №РН-01/09 від 01.09.08, №РН-4/08-1 від 04.08.08 акт здачі-прийняття робіт №17/09 від 17.09.2008 р. були підписані виконуючим обов'язки директора Мельником А.В. та скріплені печаткою підприємства. Повноваження в.о. директора Мельника А.В. підтверджуються нотаріально засвідченою фотокопією протоколу загальних зборів учасників ТОВ " Релан" від 12.01.2008 року.

Дослідивши зазначені договори, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, так як ці правочини було укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Згідно з п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, колегія суддів вважає, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили явну нерозумність, нерозсудливість або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ "Релан" вищезазначених договорів відповідачем не надано.

Крім того, копіями актів виконаних робіт, рахунків-фактур, видаткових, а також податковими накладними, банківськими виписками про рух грошових коштів, підтверджується виконання зобов'язань за вказаними договорами.

Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і гі.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", спричиняли втрату зазначеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З положень наведеної норми закону слідує, що в разі, коли суми податку були сплачені платником податку на користь продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг), котрий має статус платника ПДВ, то відсутність оригіналів податкових накладних є підставою виключно для застосування фінансових санкцій.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що не заперечуючи наявності у ТОВ "Релан" статусу платника ПДВ, а також не заперечуючи реальності господарських операцій між позивачем та згаданим суб'єктом господарювання, податковий орган всупереч приписам п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" у спірних правовідносинах замість нарахування лише штрафних санкцій вдався до самостійного визначення основного платежу по податковому зобов'язанню з ПДВ.

Також, з копій податкових накладних, наявних в матеріалах справи, не вбачається дефектів оформлення, змісту або походження. Зазначеними копіями податкових накладних підтверджено, що контрагент позивача виконав свій обовязок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Законом України “Про податок на додану вартість” правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Чинне, станом на час декларування позивачем податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2008 року, законодавство, зокрема Закон України “Про податок на додану вартість”, не встановлює обов'язки покупця (отримувача послуг) сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця (замовника) у складі ціни товару (послуги). Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, включена до ціни товару (послуги), є податковим зобов'язанням продавця (виконавця), і саме продавець (виконавець) (в нашому випадку - ТОВ “Релан”) має сплачувати цей податок до бюджету.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що оскільки на момент включення цих податкових накладних до складу податкового кредиту з ПДВ оригінали податкових накладних були наявні в розпорядженні позивача, а в подальшому зазначені документи вибули з розпорядження ТОВ "Рейдан Білд" поза волею даного суб'єкта господарювання за рішенням органу досудового слідства, то в такому випадку відсутність податкових накладних не може бути визнана законною підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу: з адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті законно та обґрунтовано, із дотриманням вимог діючого законодавства у сфері оподаткування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-13550/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2012 р.