Ухвала суду № 22046067, 11.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 р.Справа № 2а-143/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-143/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Термоізоляція", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000771800/0 від 20.12.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15070,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Термоізоляція" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.12.2001 року №14801200000018881 (а.с.103), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова як платник податків, згідно довідки від 20.12.2001 року №2678 (а.с.104).

Відповідно до Довідки №12639 Харківського обласного управління статистики від 14.12.2001 року, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Термоізоляція" за КВЕД є ізоляційні роботи, інші види діяльності оптової торгівлі, інші спеціальні будівельні роботи, виробництво різноманітних металевих виробів, спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (а.с. 105-106).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Термоізоляція" (код 31644934) щодо підтвердження відомостей з платником податків ТОВ "Електроспецтех" (код 34689962) за квітень, червень 2010 року

За результатами перевірки складений акт №7025/18-010/31644934 від 30.11.2010 року, яким встановлені порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 10047,00 грн. (а.с. 80-87).

За виявленими порушеннями начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000771800/0 від 20.12.2010 року на суму 15070,50 грн., з яких 10047,00 грн. - за основним платежем, 5023,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 90).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000771800/0 від 20.12.2010 року, прийнято податковим органом необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Підставою для проведення перевірки в акті перевірки визначено п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-XII.

Право на здійснення органами ДПІ перевірок, зокрема, документальних невиїзних, передбачено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Отже, конкретні випадки, в яких у податкового органу виникає право на проведення невиїзних та виїзних перевірок повинні бути встановлені в законі.

Як зазначено в акті перевірки №7025/18-010/31644934 від 30.11.2010 року, вид перевірки позивача визначено ДПІ у Київському районі м. Харкова як "документальна невиїзна", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ “Електроспецтех”.

Визначення "документальної невиїзної перевірки" міститься в п.1 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Разом з тим, пунктом 5 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, органи ДПІ мають право на проведення позапланової виїзної перевірки, а не камеральної перевірки.

Згідно з ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ВП “Термоізоляція”.

Також, з акту перевірки вбачається, що позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності до ДПІ у Київському районі м. Харкова були подані податкові декларації з ПДВ за квітень, червень 2010 року, а саме: за квітень 2010 року - вх.№9001805491 від 19.05.2010 року, за червень 2010 року - вх. №9002648178 від 19.07.2010 року.

Відповідно до наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за № 250/2054, ТОВ ВП "Термоізоляція" до зазначених декларацій з ПДВ надано Додаток 5 “Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”: за квітень 2010 року - вх.№9001805508 від 19.05.2010 року, за червень 2010 року - вх.№9002648179 від 19.07.2010 року.

В акті перевірки (а.с.83) зазначено, що на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" відомості, задекларовані підприємством у Додатку 5 співставленні з податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів.

До складу податкового кредиту ТОВ ВП "Термоізоляція" в декларації з ПДВ по рядку 10.1 (кол.Б) віднесені суми: за квітень 2010 року - 4857,00 грн., за червень 2010 року - 14545,00 грн., а обсяг придбання по рядку 10.1 (кол.А) за квітень 2010 року склав 24286,00 грн., за червень 2010 року - 72724,00 грн.

За наслідками проведення перевірки встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ "Електроспецтех", а саме: надання послуг з монтажу трубопроводу системи аспірації, виготовлення та монтажу ШКБ для ТОВ ВП "Термоізоляція" на підставі договору №3 від 01.06.2010 року (а.с. 23). Обсяг придбання послуг від ТОВ "Електроспецтех" за червень 2010 року становить 50234,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10046,80 грн.).

ДПІ у Київському районі м. Харкова нарахувало позивачу ПДВ на підставі висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, у сумі 10046,80 грн., посилаючись на висновки акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №2123/18-011/34689962 від 25.08.2010 року контрагента позивача ТОВ "Електороспецтех" щодо правомірності формування податкового кредиту у квітні, червні 2010 року по взаємовідносинам з ПП "Елітпромстандарт" (код 36505154) (а.с.122-126).

Відповідно до висновків акту перевірки №2123/18-011/34689962 від 25.08.2010 року правочини, вчинені у перевіряємому періоді між ТОВ "Електороспецтех" та ПП "Елітпромстандарт", і надалі по ланцюгу постачання з покупцями є нікчемними. Зазначене свідчить про відсутність реального настання правових наслідків укладеної угоди між ТОВ "Електороспецтех" та ТОВ ВП "Термоізоляція", яка суперечить інтересам держави, суспільства, отже є нікчемною.

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем ТОВ ВП "Термоізоляція" до складу податкового кредиту податкової накладної, отриманої від ТОВ "Електроспецтех" у червні 2010 року на суму 60280,80 грн. - ПДВ 10046,80 грн. (а.с.78).

Колегія суддів не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ТОВ ВП "Термоізоляція", виходячи з наступного.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки контрагент позивача ТОВ "Електроспецтех" був платником податку на додану вартість (а.с.107), зареєстрованим відповідно до ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", та перебував на обліку у ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова (а.с.108).

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між ТОВ ВП “Термоізоляція”, який є підрядником, та ТОВ "Електроспецтех", який є субпідрядником, укладено договір від 01.06.2010 року №3 (а.с.76) на виконання робіт по монтажу трубопроводу системи аспірації, виготовлення та монтажу ШКБм, масляний окрас газоходів.

Вказаний договір, відповідно до його умов, є двостороннім договором, а саме договором субпідряду на виконання робіт.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Згідно з п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, договір субпідряду між ТОВ ВП “Термоізоляція” та ТОВ "Електроспецтех" від 01.06.2010 року №3 у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був.

Факт укладання даного правочину та виконання його умов підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАО "Термолайф" як замовником, та ТОВ ВП "Термоізоляція" як підрядником, а також ТОВ "ПМК-29" як генпідрядником укладено ряд договорів підряду: щодо монтажу трубопровідної системи аспірації у цеху полімеризації, згідно креслення G1.Т23036, G1.Т23038, G1.Т23049, у виробничому корпусі - договір №12 від 20.05.2010 р. (а.с.111-115); щодо монтажу газоходів камери полімеризації і газоходів від камери до фільтру, в виробничому корпусі, загальною площею 470 м2 - договір №1 від 01.02.2010 року (а.с.137-141), та додаткова угода №1 від 20.05.2010 року (а.с.142) до договору №1 від 01.02.2010 року; щодо виготовлення та монтажу ємкості для зберігання ШКБм (КЖИ 13 л.5; КЖ 13 л.15), ємкості зберігання кисню, кисньопровод - договір №13 від 19.05.2010 року (а.с.168-172).

Факт укладання даних правочинів та виконання їх умов, а також розрахунків по договорам між ТОВ ВП "Термоізоляція" та ЗАО "Термолайф" не заперечується та підтверджується відповідними довідками щодо виконаних робіт, актами виконаних робіт, відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних робіт, кошторисами, актами отримання матеріалів (а.с. 148-167, а.с.173-194).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що оскільки ТОВ ВП "Термоізоляція" не встигала зі строком здачі замовнику вищевказаних монтажних робіт, позивач був вимушений укласти договір субпідряду з ТОВ "Електроспецтех" №3 від 01.06.2010 року (а.с.76).

Факт укладання даного правочину та виконання його умов, а також розрахунку по договору між ТОВ ВП "Термоізоляція" та ТОВ "Електроспецтех" підтверджується податковою накладною №700 від 30.06.2010 року (а.с.78) на суму 60280,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 10046,80 грн.), довідкою вартості виконаних робіт (а.с.77), копією банківської виписки (а.с.79), актом приймання-передання матеріалів (а.с.195), згідно з яким позивач передав ТОВ "Електроспецтех" матеріали для проведення робіт за договором №3 від 01.06.2010 року, актом цільового використання матеріалів (а.с.196), та видатковою накладною, товарними чеками на використання складу ТОВ "Харківметал" (а.с.197).

Згідно з абз.3 пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Позивачем ТОВ ВП "Термоізоляція" суми ПДВ за отримані послуги по договору субпідряду з ТОВ "Електроспецтех" включено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за червень 2010 року на суму 10047,00 грн., згідно отриманої податкової накладної.

Податкова накладна, виписана ТОВ "Електроспецтех", відповідає вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

На час укладання та виконання договору ТОВ "Електроспецтех" було зареєстровано як юридична особа, та було платником податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки.

Отже, ТОВ "Електроспецтех" виконав свої зобов'язання за договором субпідряду, а ТОВ ВП "Термоізоляція" прийняла роботи та послуги за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, реальність господарських операцій доводить той факт, що придбані ТОВ ВП "Термоізоляція" у ТОВ "Електроспецтех" послуги за договором субпідряду були використані при виконанні робіт ТОВ ВП "Термоізоляція" іншій особі - ЗАО "Термолайф".

Таким чином, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору між ТОВ ВП "Термоізоляція" та ТОВ "Електроспецтех" не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Отже, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ ВП "Термоізоляція" та ТОВ "Електроспецтех" відповідачем не надано.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо наявності ознак нікчемності правочину, укладеного між ТОВ ВП "Термоізоляція" та ТОВ "Електроспецтех" в розумінні ч.1 ст. 215 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат ТОВ ВП "Термоізоляція" по взаємовідносинах з ТОВ "Електроспецтех", які були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків.

Посилання відповідача на висновки акту ДПІ Жовтневого району м.Харкова щодо нікчемності угод між ТОВ "Електроспецтех" та ПП "Елітпромстандарт", колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно ч.1 ст. 204 ЦК України, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000771800/0 від 20.12.2010 року, а його заперечення ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо підстав нікчемності правочинів та фактичних даних, що підтверджують таку нікчемність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-143/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2012 р.