Ухвала суду № 22045955, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-9624/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2011р. по справі№2а-9624/11/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області

про визнання незаконною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі по тексту ВДВС Первомайського МУЮ Харківської області, відповідач), в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову відповідача ВП № 27087106 від 15.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від18.08.2011р. по справі№2а-9624/11/2070 в задоволенні вищезазначеного адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від18.08.2011р. скасувати, прийняту нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що при винесенні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції в порушення положень п.1 ст.58 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” не врахував, що відповідач не є органом державної влади, вимога про сплату боргу, яка слугувала підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження у розумінні абз.2 п.3 ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» не є виконавчим документом для виконання державним виконавцем, тому і підстав для відкриття виконавчого провадження за вимогою УПФУ в Первомайському районі Харківської області у відповідача не існувало. Крім того, звертає увагу суду на те, що вимога про сплату боргу УПФУ в Первомайському районі Харківської області не відповідає ст.18 вказаного закону, оскільки в ній зазначена вимога, яка повинна бути у виконавчому документі. Вважає, що державний виконавець в силу приписів ст.19, п.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був відмовити УПФУ в Первомайському районі Харківської області у відкритті виконавчого провадження. Також вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення застосував недіюче законодавство, а саме ч.1-9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була виключена на підставі Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 р., і не має юридичної сили. З огляду на вищевикладене, стверджує про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі, поза межами своїх повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що судом першої інстанції вищенаведене не враховано, вважає постанову суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи у свою відсутність. З огляду на матеріали справи, враховуючи відсутність необхідності заслухати пояснення представника позивача по справі та з метою дотримання положень ч.1 ст.122 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу, з підстав, викладених в останніх, просив суд апеляційної інстанції у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від18.08.2011р. по справі№2а-9624/11/2070 - залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження ВП № 27087106 було відкрито відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Первомайського МРУЮ від 15.06.2011р. на підставі заяви УПФУ в Первомайському районі Харківської області від 31.05.2011р. № 7784/07-21 на виконання виконавчого документу вимоги № Ф-632 УПФУ в Первомайському районі Харківської області від 05.11.2011р., якою ФОП ОСОБА_2 визначено суму зобовязання зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 854,46 грн. (а.с.19-21).

Вимога УПФУ в Первомайському районі Харківської області про сплату боргу № Ф-632 від 05.11.2010р., була надіслана ФОП ОСОБА_2 поштою, та ним отримана 13.11.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Отримана ФОП ОСОБА_2 вимога УПФУ в Первомайському районі Харківської області про сплату боргу № Ф-632 від 05.11.2010р. у строк, встановлений законом в адміністративному або судовому порядку оскаржена не була, з огляду на що є узгодженою та підлягає виконанню в примусовому порядку.

З посиланням на ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 09.07.2003р. № 1058-IV, ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI, ч.1 ст.22, ст..24, п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога УПФУ в Первомайському районі Харківської області про сплату боргу № Ф-632 від 05.11.2010р. є виконавчим документом, який предявлений для виконання до ВДВС Первомайського МРУЮ 15.06.2011р., тобто, у строк, встановлений законом для предявлення виконавчого документу для примусового виконання, є такою, що підлягає примусовому виконанню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що постанова ВП № 24087106 державного виконавця ВДВС Первомайського МРУЮ від 15.06.2011р. винесена з дотриманням вимог діючого на час її винесення законодавства та у відповідності до фактичних обставин справи, обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що узгоджується з приписами ч.3 ст.2 КАС України. А відтак, в задоволенні позову про скасування спірної постанови слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що преамбулою Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до статті 3, 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Виходячи зі змісту п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30 квітня 2002 року, одним з основних завдань управління є облік платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, збирання та акумулювання в районі (місті) страхових внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до пункту 1 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI з 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За приписами ч. 4. ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Крім того, положеннями ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній на час винесення вимоги УПФУ в Первомайському районі Харківської області про сплату боргу № Ф-632 від 05.11.2010р. було передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вимога в Первомайському районі Харківської області про сплату боргу № Ф-632 від 05.11.2010р. не є виконавчим документом, та зауважує, що навіть за своїм змістом вимога про сплату боргу та вимога про сплату недоїмки є тотожними поняттями.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що борг, який містить вказана вимога, складається виключно з недоїмки позивача перед УПФУ в Первомайському районі Харківської області.

Колегія суддів також зазначає, що спірні правовідносини виникли також внаслідок різного тлумачення сторонами дії у часі положень ч.ч.1-9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Згідно ст. 30 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту Закон № 2464-VI) частини першу - дев'яту ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключено.

Відповідно до абз. 5, 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VIстягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Беручи до уваги вищенаведені норми права, та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення пунктів 1-9 статті 106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” у редакції, що діяла до набуття законної сили Законом № 2464-VI.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 09.07.2003р. № 1058-IV у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Враховуючи те, що вимога УПФУ в Первомайському районі Харківської області про сплату боргу № Ф-632 від 05.11.2010р., на підставі якої прийнята спірна постанова, отримана позивачем, не оскаржена та не виконана ОСОБА_2 в добровільному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така вимога є узгодженою та підлягає виконанню в примусовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги на відсутність повноважень відповідача приймати до виконання вимогу УПФУ як виконавчий документ, оскільки вищенаведені норми права встановлюють, що вимога УПФУ є рішенням органу державної влади, виконання якого за законом покладено на державну виконавчу службу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вимога Управління Пенсійного фонду України є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судовим розглядом не встановлено підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачених ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що державний виконавець державної виконавчої служби Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від18.08.2011р. по справі№2а-9624/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2011р. по справі№2а-9624/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2012 р.