Ухвала суду № 22045898, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-10356/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-10356/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Кронекс-Україна" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд визнати протиправним та скасувати з моменту винесення податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року № 0000201801 прийняте ДПІ у Зміївському районі у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі №2а-10356/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року № 0000201801, прийняте ДПІ у Зміївському районі у Харківській області.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі №2а-10356/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова суду першої інстанції від 04.10.2011р. по справі №2а-10356/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що відповідно до наказу начальника ДПІ у Зміївському районі від 16.05.2011р. №183, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78. п. 79.1. п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України Міхєєвою В.М. завідувачем сектору відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету, радником податкової служби 3 рангу, проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОНЕкс-Україна” код ЄДРПОУ 30192967 (скорочене найменування ТОВ “КРОНЕкс- Україна”) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку' на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Ерітаж” (код ЄДРПОУ 37263358) за лютий 2011р.

Перевіркою були встановлені наступні порушення: ч.1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “Кронекс-Україна”з ТОВ “Ерітаж”(код за ЄДРПОУ 37263358); перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України; завищення податкового кредиту по ПДВ в зв'язку з придбанням товарів та послуг у ТОВ “Ерітаж”за перевіряємий період на загальну суму 315833 грн., в результаті чого підприємством занижено ПДВ за перевіряємий період в сумі 315833 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 315833 грн.

За результатами перевірки складено акт № 468/18-012/30192967 від 16.05.2011 “Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “КРОНЕкс-Україна”(код за ЄДРПОУ 30192967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Ерітаж”(код за ЄДРПОУ 37263358) за лютий 2011 р”

На підставі цього акту ДПІ у Зміївському районі Харківської області 27.05.2011 р. за №0000201801 прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 315 834,00 грн., в тому числі за основним платежем -315833,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -1,00 грн.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ “Ерітаж.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного .

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ “Кронекс-Україна”(покупець) та ТОВ “Ерітаж (продавець) був укладений Договір поставки № М-0102/11 від 01.02.2011р., відповідно до умов якого ТОВ “Ерітаж зобовязалось поставити позивачу товаро-матеріальні цінності (відходи паперу та картону) а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати оплату на умовах цього договору.

Позивачем на виконання умов вищезазначеного договору було отримано від ТОВ “Ерітаж товарів на загальну суму 1895000,11 (в т.ч. ПДВ 315833,35 грн.), що підтверджується копіями видаткових накладних.

Відповідно до умов вищезазначеного договору придбаний у ТОВ “Ерітаж товар був фактично доставлений до позивача, що підтверджується копіями подорожніх листів, з яких вбачається, що ТОВ "Кронекс-Україна" особистим автотранспортом було здійснено доставку до ТОВ "Кронекс-Україна" товару, що є предметом договору № М-0102/11 від 01.02.2011р, та зазначеного в видаткових накладних №3234, 3307, 3601, 3805, 4004, 4113,4206, 4511, 4706, 4808, 5003, 5210, 5302, 5407, 5607, 5702, 5926, та зазначеного в податкових накладних №3234, 3307, 3601, 3805, 4004, 4113, 4206, 4511, 4706, 4808, 5003, 5210, 5302, 5407, 5607, 5702, 5926, які було складено за фактом відвантаження товару, у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та зазначені суми ПДВ визначені у складі вартості поставленого товару.

Вказані у податкових накладних суми ПДВ були включені позивачем, у відповідності до вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року.

Приєднані до матеріалів справи копії податкових накладних підтверджують, що контрагент позивача ТОВ "Ерітаж" виконав обовязок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Податковим Кодексом правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної (позивача) юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий Кодекс України, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового Кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця, і саме продавець (ТОВ "Ерітаж") має сплачувати цей податок до бюджету.

Згідно з п.п.14.1.181 та п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної") вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Приписами п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Отже позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією на момент складання податкових накладних зазначений вище контрагент був офіційно зареєстрованим платником ПДВ, який мав право складання податкових накладних. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових та видаткових накладних з боку ДПІ у Зміївському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

Приєднані до матеріалів справи копії виписок по банківському рахунку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів шляхом перерахування грошових коштів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ "Ерітаж" є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Відсутність контрагента за місцем державної реєстрації, порушення під час реєстрації такого контрагента, чи порушення таким контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Перевіркою не встановлено, що отримані позивачем товари придбавалися для використання в інших цілях, ніж з метою використання в господарській діяльності. В ході перевірки відповідачем не встановлено здійснення позивачем збиткових операцій, взаємоповязаності позивача та ТОВ"Ерітаж", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій для отримання будь-якої необґрунтованої податкової вигоди.

Факт реєстрації контрагента позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ТОВ “Ерітаж) на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, знаходилось за своєю юридичною адресою, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію лише посиланням на довідку про проведення камеральної перевірки ТОВ “Ерітаж”(код за ЄДРІІОУ 37263358) з питань взаємовідносин з контрагентами якими сформовані податкові зобовязання за лютий 2011 р. від 15.04.2011 №713/155/37263358. Проте, факти, викладені в зазначеній довідці, не можуть вважатись доказами по даній справі з оглядом на наявність судового рішення по справі № 2а-5329/11/2070 від 17.06.2011р., яким дії Харківської ОДПІ по проведенню перевірки ТОВ “Ерітаж” визнані судом протиправними та під час цієї перевірки первинні документи не досліджувалися, висновки базуються виключно на даних податкової звітності. Стосовно доводів ДПІ з приводу відсутності трудових ресурсів, основних фондів у ТОВ "Ерітаж, який міг б виконати вищезазначений обсяг поставки. Суд першої інстанції правомірно зазначив, що чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших субєктів господарювання.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-10356/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2012 р.