Ухвала суду № 22045879, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-8841/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-8841/11/2070

за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" <Список ><Текст >

до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування подвткових рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство відкритого типу "Харківський канатний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000220700 та № 0000230700 від 31.05.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі №2а-8841/11/2070 позов задоволено. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 31.05.2011р. №0000220700 та від 31.05.2011р. №0000230700.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі №2а-8841/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі №2а-8841/11/2070прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представника позивача, колегія суддів встановила, що з 17.05.2011р. по 20.05.2011р. Державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку Акціонерного товариства відкритого типу “Харківський канатний завод”згідно поданої декларації з ПДВ за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась за січень 2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 30.05.2011р. № 1180/07-12/00306443.

31.05.2011р. відповідач з посиланням на згаданий акт прийняв спірні податкові повідомлення рішення № 0000220700 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 88.502,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,0 грн. та № 0000230700 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 11.321,00грн. (згідно з тестом спірного податкового повідомлення - рішення) або в загальному розмірі 18435,00 грн. (згідно з цифровими показниками спірного податкового повідомлення - рішення: основний платіж 14.748,00грн., штраф 3.687,00грн.).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок субєкта владних повноважень про порушення АТВТ “Харківський канатний завод”п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п.201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, ч.ч.1 і 2 ст. 215, ч.ч.1 і 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: безпідставне відображення в податковому обліку з ПДВ показників фінансово-господарських операцій з ТОВ “Канат-Сировина”, ТОВ “Укрнадраресурси”(код ЄДРПОУ 36627473), ТОВ “Ротофлекс”(код ЄДРПОУ 32438158), ТОВ “Перероблюючий завод”(код ЄДРПОУ 32943460), ТОВ “Харківметал-1”(код ЄДРПОУ 01883007), ПП “Джин”(код ЄДРПОУ 34758098), оскільки ці господаські операції відбувались в межах нікчемних правочинів.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем, АТВТ “Харківський канатний завод”(в якості комітента) та ТОВ “Укрнадраресурси”(в якості комісіонера) укладено договір №К-41/11 від 15.12.2010 р., предметом якого є забезпечення позивача газом природним, укладено між позивачем, АТВТ “Харківський канатний завод”(в якості покупця) та ТОВ “Ротофлекс”(в якості постачальника) договір №050144 від 05.01.2011р., предметом якого є поставка добавок для мішків поліпропіленових (метаксипропанол, етилацетат, розчинник, лак), укладено між позивачем, АТВТ “Харківський канатний завод”(в якості покупця) та ТОВ "Перероблюючий завод" (в якості виконавця послуг) договір №63 від 15.02.2006 р., предметом якого є надання позивачеві місця для вивезення твердих побутових відходів та подальша його утилізація, укладено між позивачем, АТВТ “Харківський канатний завод”(в якості покупця) та ТОВ "Харківметал-1" (в якості постачальника) договір №1 від 04.01.2011 р., предметом якого є поставка проволоки, кутків металевих, укладено між позивачем, АТВТ “Харківський канатний завод”(в якості покупця) та ТОВ "Канат-Сировина" (в якості постачальника) договір №10-0209 від 02.09.2010 р., предметом якого є поставка сировини для канатної продукції (набивки сальникової, канатів), мішків поліпропіленових, укладено між позивачем, АТВТ “Харківський канатний завод”(в якості покупця) та ПП "Джин" (в якості постачальника) договір №3 від 04.01.2011 р., предметом якого є поставка підвіконь та заглушок.

Колегія суддів зазначає, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірних правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду у відповідача ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду справи не має.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Колегія суддів зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в ході розгляду справи не доведена відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими Податковий кодекс України пов'язує виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Щодо висновків відповідача про нікчемность спірних правочинів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

Судом встановлено, що спірні правочини податковою інспекцією в судовому порядку не оскаржувались.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, відсутності витрат позивача у спірних правовідносинах, наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ “Укрнадраресурси”, ТОВ “Ротофлекс”, ТОВ “Перероблюючий завод”, ТОВ “Харківметал-1”, ТОВ Канат-Сировина”, ПП “Джин”, відсутності використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, фактичної відсутності товару або неможливості проведення господарських операцій з поставки товару з урахуванням просторових, часових, економічних чинників, несумісності товару з напрямом господарської діяльності платника податків, наявності збиткового фінансового результату, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.

За таких обставин, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення АТВТ “Харківський канатний завод”п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України за взаємовідносинами з ТОВ “Укрнадраресурси”, ТОВ “Ротофлекс”, ТОВ “Перероблюючий завод”, ТОВ “Харківметал-1”, ТОВ Канат-Сировина”, ПП “Джин”.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-8841/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2012 р.