Ухвала суду № 22045821, 10.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/7307/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Макаренко Я.М.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ПВК Профіт" на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі№2а-1670/7307/11

за позовом Приватного підприємства "ПВК Профіт" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "ПВК Профіт", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007131503/0/2476 від 29.07.2010 року № 0007131503/1/3392 від 14.10.2010 року, № 0012371503/2/4506 від 27.12.2010 року, якими Приватному підприємству "ПВК Профіт" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: "орендна плата за землю 130502" в сумі 5598 грн. 33 коп. (у тому числі за основним платежем 3732 грн. 22 коп. та штрафна санкція 1866 грн. 11 коп.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі №2а-1670/7307/11 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі №2а-1670/7307/11 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі №2а-1670/7307/11 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю доповідача колегія суддів встановила, що відповідно до додатку № 1 до податкової декларації орендної плати за 2009 рік "Відомості із договору оренди землі" вбачається, що позивач самостійно зазначає, що є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі укладеного із Кременчуцькою міською радою договору оренди земельної ділянки від 25.02.2008 року, зареєстрованого у Полтавській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040854800106 від 25.02.2008 року.

У поданій позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (вх. № 2772) податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, позивачем самостійно нараховано орендну плату на 2009 рік згідно з договором оренди земельної ділянки в розмірі 1727 грн. 02 коп.

У термін із 09.07.2010 року по 12.07.2010 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції відносно позивача проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2009 рік та договору оренди земельної ділянки.

За результатами перевірки складено акт № 3624/15-227/34169931 від 13.07.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-лютий 2009 року на 3837 грн. 22 коп., в тому числі: за січень 2009 року 2124,22 грн., за лютий 2009 року 1713,00 грн.

Документальною невиїзною перевіркою позивача від 13.07.2010 року встановлено, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік позивачем визначено орендну плату на 2009 рік в розмірі 1727 грн. 02 коп., із застосуванням розміру орендної плати, меншого від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

За висновками перевіряючих вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди земельної ділянки комунальної власності у 2009 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі, меншому від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 3624/15-227/34169931 від 13.07.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцієювинесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0012371503/0/2476 від 29.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмірі 5755 грн. 83 коп., з яких 3837 грн. 22 коп. за основним платежем, 1918 грн. 61 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 68).

За результатами проведення процедури адміністративного узгодження відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення № 0007131503/1/3392 від 14.10.2010 року та № 0012371503/2/4506 від 27.12.2010 року

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України “Про плату за землю” від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діяла з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Так, ст. 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Проте Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2009 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2009 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Перевіркою позивача встановлено, що договором оренди, що зареєстрований 25.02.2008 року за № 040854800106, земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва житлового комплексу сад забудови зі спортивним майданчиком по вул.Радянської Армії в м.Кременчуці, загальною площею 38171 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Договором оренди від 11.02.2008 року земельної ділянки, що зареєстрований у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2008 року № 040854800106, для будівництва житлового комплексу садибної забудови зі спортивним майданчиком по вул.Радянської Армії в м.Кременчуці, загальною площею 38171 кв. м., встановлено орендну плату в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Таким чином, зміст вказаного договору в частині визначення розміру орендної плати не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати протягом 2008-2009 років не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2009 рік у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам.

Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

Таким чином позивачу правомірно донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 3732 грн. 22 коп., оскільки позивач у 2009 році в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по вказаним договорам оренди в розмірі, нижчому від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПВК Профіт" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі№2а-1670/7307/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >