Ухвала суду № 22045788, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/7189/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1670/7189/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" (далі по тексту позивач, ТОВ "Деметра") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0085831701/0/3862 від 22.11.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1670/7189/11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавській області № 0085831701/0/3862 від 22.11.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1670/7189/11 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на висновки акту позапланової виїзної перевірки СПД ЮО ТОВ «Деметра» з питань оформлення найманих працівників відповідно до чинного законодавства, відповідно до яких на підставі письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлені порушення норм п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Вважає, що заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 6933,69 грн. та штраф у подвійному розмірі суми зазначеної недоплати 20801,07 грн. нараховано інспектором правомірно згідно з наданими поясненнями працівників ТОВ «Деметра» та на підставі висвітленої ними інформації з якого моменту вони працюють на підприємстві та яку отримують заробітну плату.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 01.09.1992 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 359809 (а.с. 6).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 28.10.2010 року по 03.11.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Деметра" (код СДРПОУ 13951493) з питань оформлення найманих працівників відповідно до чинного законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 5857/17-110/13951493 від 08.11.2010 року, в якому вказано на порушення платником податків вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження товариством податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 6 933 грн. 69 коп. (а.с. 68-72).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцької ОДП1 22.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0085831701/3862, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок з доходів найманих працівників по актам перевірок" в розмірі 20 801 грн. 07 коп. (в т.ч., 6 933 грн. 69 коп. - основний платіж, 13 867 грн. 38 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 14).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області, ДПА України його скарги залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 15-18).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, в обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції вказав не те, що наданими позивачем до матеріалів справи доказами повністю спростовано доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення платником податків вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено правомірність мотивів винесеного спірного податкового повідомлення-рішення, не обґрунтовано визначено додаткове податкове зобовязання, наявність фактів порушення прав та охоронюваних законом інтересів, що є підставою для скасування рішення відповідача та задоволення позову.

Колегія суддів, погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів зазначає, що порядок визначення об'єкта оподаткування, обчислення та сплати (утримання) податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2010 році було врегульовано ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі по тексту - Закон № 889-IV).

Так, приписами пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-1V визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-1V податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-1V, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Пунктом 1.15 Закону № 889-IV передбачено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За змістом пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Демегра" контролюючим органом виявлено факт виплати товариством заробітної плати працівникам без проведення відповідних виплат через касу підприємства.

Так, з пояснень гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, що працювали продавцями у позивача за період з 17.08.2009 року по 16.10.2010 року, фахівцем податкової інепекції встановлено, що вони отримували заробітну плату в сумі 2000 грн. (а.с. 106-107). Разом з тим, офіційно даним громадянам заробітна плата виплачувалася у мінімально визначеному розмірі, у зв'язку чим виповідач дійшов висновку про заниження ТОВ «Деметра» доходів фізичних осіб в сумі 6 933 грн. 69 коп.

Слід відмітити, що до вказаний висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8., п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" фактично ґрунтується лише на поясненнях гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про отримання ними заробітної плати в сумі 2 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий висновок Кременчуцької ОДПІ в повному обсязі спростовується наявними у матеріалах справи доказами з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки податковою інспекцією зазначено, що протягом 2009 року - II кварталу 2010 року в штаті ТОВ "Деметра" офіційно працювало 4-6 осіб, яким нараховувалася та виплачувалася заробітна плата в розмірі, не нижче встановленого законодавством мінімального розміру, за фактично відпрацьований час (а.с. 69).

Зокрема, відповідно до наказу ТОВ "Деметра" № 12 від 01.10.2009 року гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на підставі заяв від 01.10.2009 року прийнято на посаду продавця продовольчих товарів з окладом 650 грн. на місяць згідно штатного розпису (а.с. 22-24).

За змістом ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-VI розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року складав 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.

У відповідності до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2009 року складала 869 гривень, з 1 квітня 2010 року - 884 гривні, з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 907 гривень, з 1 грудня 2010 року - 922 гривні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, у зв'язку зі зміною мінімально встановленого розміру заробітної плати працедавцем, відповідно до наказів товариства, проводилося збільшення розміру посадового окладу продавців (а.с. 25-28).

Фактично відпрацьований найманими працівниками час позивачем відображено у табелях обліку робочого часу, копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи (а.с. 89-97, 113-125).

Крім того, матеріалами справи, а саме - копіями видаткових касових ордерів та книги обліку заробітної плати, підтверджується факт нарахування та виплати гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 заробітної плати за фактично відпрацьований час (а.с. 79-88, 158-171).

Відповідач не заперечує, що з сум нарахованої та виплаченої вказаним працівникам заробітної плати позивачем своєчасно та у повному обсязі до бюджету сплачено податок з доходів фізичних осіб загалом в сумі 1 466 грн. 35 коп. та внески до фондів соціального страхування (а.с. 70-71, 143-157).

Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум, утриманих з них податку за формою № 1ДФ за IV квартал 2009 року - IV квартал 2010 року надавались до Кременчуцької ОДПІ своєчасно, розбіжностей з даними обліку та видачі заробітної плати ТОВ "Деметра" не встановлено, що також не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

В силу приписів ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР мінімальна заробітна плат - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Частиною першою стапі 29 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 було ознайомлено з наказом № 12 від 01.10.2009 року про прийняття на роботу, що підтверджується підписом останніх на примірнику даного наказу (а.с. 22). Крім того, підпис вказаних осіб міститься також у примірниках видаткових касових ордерів (а.с. 79-88).

Таким чином, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено факт офіційного працевлаштування гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 у ТОВ «Деметра» з 01.10.2009 року та виплати вказаним особам заробітної плати в розмірі, задекларованому позивачем, а не в розмірі, вказаному цими особами в письмових поясненнях, наданих до податкового органу.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано належних доказів щодо нарахування та виплати позивачем заробітної плати гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 в розмірі 2000 грн. на місяць.

Колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що письмові пояснення вказаних осіб не можуть вважатися беззаперечним доказом порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наказом № 12 від 16.10.2010 року по підприємству звільнено з ТОВ "Деметра" на підставі п. 2 ст.41 Кодексу законів про працю України у зв'язку з викраденням майна та грошових коштів (а.с.38), що зумовлює критичне ставлення до їх письмових пояснень.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Деметра» пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України доходів фізичних осіб" не знайшов свого підтвердження дослідженими по справі доказами та зроблений при помилковому розумінні норм виникнення спірних правовідносин законодавства України і фактичних обставин у справі.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірності та обгрунтованості висновків акту перевірки про заниження ТОВ "Деметра" податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 933 грн. 69 коп., що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0085831701/0/3862 від 22.11.2010 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1670/7189/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.