Ухвала суду № 22043402, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-16563/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.,

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі№2а-16563/10/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001141702/1 та №0001151702/1 від 06.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обставини, які викладені у акті перевірки № 4602/17-211/215901197 від 08.10.2010р. неправомірно кваліфіковані податковим органом, як порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Позивач наполягав на правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ та правильність формування показників звіту платників єдиного податку за 2009 рік.

На думку позивача, податковим органом податкові повідомлення-рішення прийняті незаконно, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0001141702/0, №0001151702/0 від 02 листопада 2010р., №0001141702/1 та №0001151702/1 від 06 грудня 2010р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указу Президенту України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів підприємницької діяльності».

Позивачем подані до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких, наполягаючи на законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, позивач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони до суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 14.09.2010 року по 04.10.2010 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведена виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 14.03.2008 по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.10.2010 року № 4602/17-211/НОМЕР_1 (а. с. 5-19).

Відповідно до акту перевірки від 08.10.2010 року № 4602/17-211/НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено несвоєчасне відображення податкових зобовязань;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся у сумі 43636,00 грн. у жовтні 2009р.;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” та п. 19.1 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб” в результаті чого встановлено заниження чистого доходу на 12750,00 грн., донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1912,50 грн.

- неподання декларацій про отримані доходи за І квартал ІІ квартал 2010 року (термін подання 40 календарних днів), чим порушено п.п. «в» п. 1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення обовязків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 18).

На підставі висновків акту від 08.10.2010 року № 4602/17-211/НОМЕР_1 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001151702/1 від 06.12.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 1912,50 грн. (а. с. 20);

- № 0001531702 від 07.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 160806,90 грн., в тому числі за основним платежем 43636,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63170,90 грн. (а. с. 21).

За результатами розгляду первинної скарги позивача в порядку адміністративного оскарження податковим органом прийнято рішення про залишення скарги ФОМ ОСОБА_2 без задоволення, а прийнятих податкових повідомлень-рішень без змін (а. с. 22-24).

Не погодившись з прийнятими ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, проте як позивачем документально підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість та правильність формування показників звіту платників єдиного податку за 2009 рік.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки від 24.05.2011 року № 2019/1702/НОМЕР_3 в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що товар (озима пшениця, нитроамофоска), який включений ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту в жовтні 2009 року, не був використаний в підприємницькій діяльності, не значиться на залишках та не реалізований, що є порушенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та призвело до завищення податкового кредиту на суму 43636 грн. Податковий орган стверджує, що ФОП ОСОБА_2 не міг використовувати в своїй підприємницькій діяльності земельні ділянки (паї) для вирощування с/г продукції, тому що дані землі використовувались фізичними особами - власниками, згідно наданих декларацій про доходи.

Крім того, ДПІ у Фрунзенському районі встановлено перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку у 4 кв. 2009р. на суму 126 749,00 грн. У зв'язку з перевищенням у 4 кв. 2009р., обсягу виручки 500 тис. грн. (у 2009р. на суму 126 749,00 грн.) платник єдиного податку, починаючи з наступного кварталу не мав права у 2010р. перебувати на спрощеній системі оподаткування та повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регламентується 4 розділом Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем чистого доходу на суму 12750,00 грн., чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", на підставі чого, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", донараховано податок з доходу фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Крім цього, за результатами проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого виявлено несвоєчасне відображення податкових зобов'язань.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 18.03.2008 по 31.12.2008 року (термін дії якого продовжено з 01.04.2009 по 30.06.2010 року) за видом діяльності - вирощування зернових культур, оптова торгівля зерновими культурами, посередництво в торгівлі сільсько-господарськими культурами. Фактично у періоді, що перевірявся, підприємець проводив наступну діяльність: вирощування зернових культур, оптова торгівля зерновими культурами (а. с. 88).

Як свідчить звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, ФОП ОСОБА_2 вказано, що його обсяги виручки наростаючим підсумком з початку календарного року у 2009 році склали 484749,00 грн.

За твердженням податкового органу, підприємцем у звіті платника єдиного податку за 2009 рік до обсягів виручки не віднесена сума отриманої 19.10.2010 року від TOB ТД "Інтер-Агро" (код 35796506) передплати за соняшник у розмірі 142 000,00 грн. Відтак, обсяги виручки ФОП ОСОБА_2 у 2009 році наростаючим підсумком складають 626 749,00 грн., а відповідно платником було допущено перевищення граничного (500 000 грн.) обсягу виручки реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) наростаючим підсумком у 2009 році на суму 126749,00 грн., у зв'язку з чим платник починаючи з наступного кварталу не мав права у 2010р. перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Проте, відповідно до банківської виписки, 19.10.2010р. на рахунок ФОП ОСОБА_2 від TOB ТД "Інтер-Агро" (код 35796506) надійшли кошти у розмірі 142 000,00 грн. як передплата за соняшник згідно рахунку № 5 від 19.10.2009р. (а. с. 65).

Квитанцією від 14 грудня 2009 року ФОП ОСОБА_2 проведено оплату на користь TOB ТД "Інтер-Агро" коштів у сумі 144651,00 грн., призначення платежу - повернення коштів за не відвантажений соняшник (а. с. 68).

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Визначення поняття "продаж товарів" в податковому законодавстві наведене в пункті 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безплатного надання товарів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що сам факт надходження грошової суми на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для віднесення їх до виручки, оскільки обов'язковою умовою при цьому є отримання вказаних коштів за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, отримані ФОП ОСОБА_2 на рахунок від TOB ТД "Інтер-Агро" (код 35796506) кошти у розмірі 142 000,00 грн. не підпадають під визначення отриманої "виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", оскільки у зв'язку з неможливістю проведення постачання соняшника до TOB ТД "Інтер-Агро" фактично поставка товарів та перехід права власності на них не відбулось, а тому позивачем проведено повернення отриманої передплати на користь контрагента у вказаному податковому періоді.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість твердження податкового органу щодо перевищення ФОП ОСОБА_2 у 4 кварталі 2009 року встановленого для платників єдиного податку граничного обсягу виручки 500 тис. грн. (у 2009р. на суму 126749,00 грн.).

Таким чином, внаслідок відсутності в діях позивача порушень вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", прийняття ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення № 0001151702/1 від 06.12.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1912,50 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001141702/1 від 06.12.2010 року колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 23.02.2009 року укладені договори оренди земельних ділянок (паїв) загальною площею 336,52 га. з фізичними особами, які були зареєстровані 19.02.2010 року у Харківській філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомзему України" (а. с. 63, 64).

Податковий орган стверджує про самостійне використання земельних ділянок їх власниками, так як ними надано до Красноградської МДПІ декларації з податку з доходів фізичних осіб, де відображено перебування у власності зазначених осіб земельних ділянок (паїв), а тому ДПІ у Фрунзенському районі дійшло висновку про неможливість використання вищевказаних земельних ділянок (паїв) позивачем в своїй господарській діяльності.

Проте, податковим органом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту самостійного використання земельних ділянок їх власниками для вирощування сільськогосподарської продукції. Відсутні вказані відомості і в листі Красноградської МДПІ №572/7/40-011 від 08.10.2010р., на який посилається відповідач в акті перевірки.

Як свідчать письмові докази, ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2009 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 43636 грн. згідно податкової накладної № 138 від 01.10.2009р., виписаної СТОВ Агрофірма "Україна Нова" за продаж озимої пшениці "Вікторія" одеська у кількості 76,53 т. та озимої пшениці "Подолянка" еліта, у кількості 10,83 т. на загальну суму 127 814,00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 302,33 грн.) та податкової накладної №100001265 від 02.10.2009р., виписаної TOB "ТД "Інтер-Агро" за продаж нитроамофоски у кількості 40 т. на суму 134 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (а. с. 25, 26).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до наданих суду податкових накладних та документів, що підтверджують факт отримання товарів та розрахунків за вказаними господарськими операціями, реальні наслідки угод настали для вищезазначених сторін правочину, що підтверджуєтся первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненими господарськими операціями документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Крім того, придбані ФОП ОСОБА_2 посівні матеріали та мінеральні добрива використані позивачем під час проведення посівних робіт в жовтні 2009 року, що підтверджується актом про витрати насіння та садильного матеріалу № 1 від 15.10.2009 року та актом про використання мінеральних добрив № 2 від 15.10.2009 року (а. с. 86, 87).

Факт використання позивачем вказаних товарів у власній господарській діяльності відповідачем не спростований.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем законно включено сплачені суми податку на додану вартість у ціні отриманого товару у розмірі 43636,00 грн до складу податкового кредиту у відповідності до вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З приводу встановлених порушень позивачем п.п.7.3.1, п.7.3., ст.7 Закону України "Про податок додану вартість" колегія суддів зазначає наступне.

За твердженням податкового органу у жовтні 2009 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 надійшла сума передплати за товар у розмірі 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,66 грн.) та у розмірі 142 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26666,67 грн.) від TOB "ТД "Інтер - Агро" (код 35796506), які не відображені у складі податкових зобов'язань жовтня 2009 року, у звязку з чим позивачем порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судовим розглядом встановлено, що сума 100000 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,66 грн.), отримана на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2009 року, відображена позивачем частково у складі податкового зобов'язання у листопаді 2009 року при відвантаженні товару TOB "ТД "Інтер - Агро" (ЄДРПОУ 35796506), на загальну суму 97349,00 грн. (ПДВ 16225 грн.).

Сума коштів у розмірі 142000 грн. (в т.ч. ПДВ 26666,67 грн.), отримана на розрахунковий рахунок позивачем у жовтні 2009 року та залишок суми у розмірі 2651 грн., повернені ФОП ОСОБА_2 підприємству TOB "ТД "Інтер - Агро" у грудні 2009 року (на загальну суму 144651 грн.), відповідно до квитанції від 14.12.2009р. (а. с. 68) .

Згідно п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.

Після проведення повернення передплати підприємству TOB "ТД "Інтер - Агро", сума у розмірі 144651 грн. не була відкоригована (зменшена) ФОП ОСОБА_2 в Декларації з ПДВ за грудень 2009 року у складі податкових зобов'язань.

Проте, за результатами проведеної перевірки податкових зобов'язань за 2009 рік, податковим органом не встановлено відхилення від задекларованих платником сум, тобто відповідачем не встановлено факт заниження податкових зобов'язань за результатами 2009 року. За результатами проведеної перевірки, неправильне відображення позивачем вказаних господарських операцій у податковому обліку не призвело до донарахування податкових зобов'язань за основним платежем з податку на додану вартість, згідно податкового повідомлення - рішення №0001141702/0 від 02 листопада 2010р. (та №0001141702/1 від 06.12.2010р.).

Отже, за наслідками даного порушення відповідачем податкове зобов'язання донараховано не було, а були застосовані тільки штрафні санкції відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно розрахунку штрафних санкцій з ПДВ до ФОП ОСОБА_2 (а. с. 74).

Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що визначення суми штрафу прямо залежить від суми податкового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, яке і є базовою величиною для розрахунку суми штрафних санкцій.

Проте, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, не визначивши у передбаченому законом порядку суму основного податкового зобов'язання, в порушення вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовано штрафні санкції у відношенні позивача.

На підставі викладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо протиправності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0001141702/1 від 06.12.2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 07.06.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі№2а-16563/10/2070 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Рєзнікова С.С.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Ральченко І.М. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >