Ухвала суду № 22043387, 08.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 р.Справа № 2а-155/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в письмовому провадженні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. по справі№2-а-155/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Макробуд»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Макробуд» (далі ТОВ «Будівельна компанія «Макробуд»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000521820/0 від 14.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення №0000521820/0 від 14.12.2010 року суперечить законодавству з питань оподаткування, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000521820/0 від 14.12.2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач не скористався своїм правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не зявились, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" перебуває на податковому обліку у ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Відповідно до свідоцтва №29886135 від 15.04.2004 року, ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" зареєстрована платником податку на додану вартість.

На підставі п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-ХІІ) фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 26.11.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Будівельна компанія Макробуд", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №7956/182/32870120 від 26.11.2010 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" з постачальником ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП"; вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень, липень 2009 року у розмірі 5448,50 грн.

Сутність порушень ТОВ "Будівельна компанія Макробуд", встановлених актом перевірки, полягає у тому, що ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" в декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2009 року було занижено суму податкового кредиту у розмірі 5448,50 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України №168/97-ВР. Тобто угоди, укладені між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521820/0 від 14.12.2010 року, згідно якого ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8172,00.

05.07.2009 року між ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" (продавець) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (покупець) було укладено Договір поставки №01/06, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а сааме, підписаний та скріплений печатками сторін. Також встановлено, що 10.07.2009 року між ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" (субпідрядник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (генпідрядник) було укладено Договір субпідряду №10/06, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується поставити, а генпідрядник зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін.

На підтвердження реальності договорів позивачем були надані податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, договори, акти здачі - прийняття робіт, платіжні доручення, видаткові накладні та товарно - транспортні накладні, акт приймання - передавання обладнання, виписки по рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без належного обґрунтування та підстав, передбачених чинним законодавством. Висновки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства не тільки не знайшли свого документального підтвердження, а й спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІУ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, первинні документи, надані позивачем та знаходяться у матеріалах справи є належними документами, оскільки містять підпис директора ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" ОСОБА_2 та скріплені печаткою підприємства.

З акту перевірки вбачається, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки слугував лист ДПА України від 20.08.2010 року №17132/7/26-2017, в якому зазначалося, що директором та засновником підприємства ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" реєстрація підприємства була здійснена за винагороду та він не має відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, керівником та засновником ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" є ОСОБА_2, вказаний факт сторонами не заперечувався.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано до суду доказів скасування державної реєстрації ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та докази, що первинні документи підписані неуповноваженою особою, а тому данні доводи податкового органу є необґрунтованими.

Стосовно висновків ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про те, що угоди, укладені між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів, що договори, які було укладено між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", визнані судом недійсними.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, договори укладені між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ

"С.ДЖ.Р.ГРУП", а також податкові накладні виписані по вказаним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемним (недійсними) в силу закону.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 26.05.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. по справі№2-а-155/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Рєзнікова С.С.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Ральченко І.М. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >