Ухвала суду № 22043334, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-10871/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Любчич Л.В.

За участю секретаря Савченко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Купянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-10871/10/2070 за позовом приватного підприємства «Купянський комбікормовий завод»до Купянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

10 лютого 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено позов приватного підприємства «Купянський комбікормовий завод».

Скасовано податкове повідомлення - рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0004291500/0 від 26.08.2010 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції проігноровано висновки акту перевірки податкового органу, відповідно до яких встановлено відхилення між даними перевірки та даними платника в частині суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 60833 грн. та залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) на суму 139430 виникло внаслідок порушення пп.5.12.5 п.5.12 р.5 Порядку сповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, а саме, підприємством не відображені у рядку 23.4 декларації з ПДВ за лютий 2010 року.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.12.2009р. по 26.01.2010р. Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області була проведена перевірка приватного підприємства «Куп'янський комбікормовий завод»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р.

29.01.2010 р. за результатами перевірки прийнято акт №74/23/03288817, яким встановлено порушення позивачем порушення ПП «Куп'янський комбікормовий завод»пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що Позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість (ряд. 26) на 200263 грн.

16.08.2010 року Куп'янською ОДПІ була здійснена документальна невиїзна перевірка підприємства позивача декларації з ПДВ за травень 2010 року.

16.08.2010р. за результатами перевірки складено акт перевірки від № 978/15-03288817, який вручено позивачу 16.08.2010р. під підпис.

26.08.2010р. на підставі акту перевірки відповідачем були винесено податкове повідомлення-рішення від № 0004291500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 97535,1 грн., з яких основний платіж 75027,00 грн. та фінансова санкція 22508,1 грн.

Задовольняючи позов приватного підприємства «Купянський комбікормовий завод», суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 в частині порушення ПП «Куп'янський комбікормовий завод»пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість (ряд. 26) на 200263 грн. не знайшли свого підтвердження, то позивач не мав правових підстав для відображення в рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року результатів такої перевірки, а отже й висновки акту перевірки від 16.08.2010р. № 978/15-03288817 в цій частині не підтверджуються.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди) , продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Отже, для цілей оподаткування операції з надання послуг із зберігання сільгосппродукції прирівнюються до операцій з продажу результатів робіт (послуг), а тому мають бути здійснені з урахуванням вимог підпункту 7.4,1 пункту 7,4 статті 7 Закону, тобто за звичайними цінами.

Згідно п.п. 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Аналіз пункту 1.20 статті 1 названого Закону (зокрема підпунктів 1.20.2, 1.20.90) дозволяє зробити висновок, що для визначення справедливої ринкової ціни застосовуються наступні методи в залежності від наявності у податкового органу інформації щодо угод з цього виду товарів на ринку, а саме: метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни; метод ціни перепродажу; затратний метод.

Згідно п.п. 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.6 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору..

Згідно п.п. 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п.1.26. ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договори зберігання з ФОП ОСОБА_1: № 1/х від 08.07.08р. на зберігання пшениці - 5000т, ячменю - 2000т, соняшника -38000т, кукурудзи - 700т, сорго -1000т. та № 1/х від 01.07.09р. на зберігання пшениці - 15000т, ячменю, соняшника - 40000т. Відповідно до умов угоди від 08.07.2008 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,08грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,08грн. за 1 т/дн, соняшник - 0,08грн. за 1 т/дн , кукурудза - 0,1грн. за 1т/дн, сорго - 0,1грн. за 1т/дн. Відповідно умов угоди від 01.07.2009 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,09грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,09грн. за 1 т/дн, соняшник -0,1грн. за 1 т/дн.

Судом першої інстанції було встановлено, що фактичною підставою для зменшення від'ємного значення податку на додану вартість слугували відображені в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 висновки відповідача про порушення приватним підприємством «Куп'янський комбікормовий завод»вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 193068 грн. з тих підстав, що ПП «Куп'янський комбікормовий завод»укладало угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_1, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг; вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту вартості наданих ЗАТ «УМЗ»послуг телефонного зв'язку в розмірі 7195 грн., які не використовувались у власній господарській діяльності.

Підставою для відображення в акті перевірки порушення зазначених вище норм права та визначення відповідачем безпідставного завищення від'ємного значення податку на додану вартість позивача з застосуванням звичайних цін стало встановлення факту надання позивачем послуг із зберігання сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_1 за договірними цінами, які є меншими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців на ПП «Куп'янський комбікормовий завод», суд приходить до висновку, що позивач та ФОП ОСОБА_1 не є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, на запит податкового органу відповідачем було надано обґрунтування рівня договірних цін на послуги із зберігання сільгосппродукції ФОП ОСОБА_1

Для визначення справедливої ринкової ціни позивачем було застосовано метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни, виходячи з інформації про інші договори на аналогічні послуги укладені відповідачем з іншими юридичними особами.

Виходячи зі змісту акту перевірки, дані які брались до уваги містили інформацію про ціни послуг сформовані лише одним суб'єктом господарювання, в той час, як аналогічні послуги надаються іншими суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність у співставних умовах щодо відповідача.

В акті перевірки зазначено лише вартість зберігання 1 тонни в день кожного виду сільгосппродукції для інших суб'єктів господарювання без врахування на кількість такої продукції, що передавалась на зберігання, кількості угод укладених з кожним суб'єктом господарювання строки на які укладались угоди, тривалості взаємовідносин відповідача та інших суб'єктів господарювання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оцінка вартості послуг із зберігання сільгосппродукції проводилась відповідачем без фактичного виїзду на місце зберігання, без врахування цін, які склалися на ідентичні послуги в цілому на ринку.

Купянської ОДПІ при проведенні перевірки не врахувала, що у позивача немає інших договорів умови, яких передбачали б зберігання сільгосппродукції в такій кількості, як це передбачено умовами договорів з ФОП ОСОБА_1

Звичайні ціни на такі послуги як зберігання сільгосппродукції, не можуть визначатися без врахування цін на ідентичні товари.

Отже, визначення вартості послуг зі зберігання сільгосппродукції має відбуватися лише за наслідками вивчення ринку даної послуги в цілому, що не було здійснено відповідачем.

Крім того, податковим органом не враховані накази по підприємству позивача, згідно з якими встановлюються найбільш сприятливі умови для співпраці саме з ФОП ОСОБА_1, який є постійним замовником послуг позивача в значних обсягах. Накази містять в собі обґрунтування визначення договірної ціни саме в тих розмірах, які зазначені в договорах з ФОП ОСОБА_1

Відповідачем ні при проведенні перевірки, ні під час розгляду справи не надано інформацію про укладені на момент надання послуг із зберігання сільгосппродукції з ідентичними послугами у співставних умовах, не надано доказів іншої конкретизованої інформації на підтвердження рівня звичайної ціни та в якості доведення того, що ціна договорів не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З наданих відповідачем до суду наказів встановлено, що вказана в договорах із зберігання сільгосппродукції укладених з ФОП ОСОБА_1 є економічно обґрунтованою підприємством, свідчить про прибутковість вказаних операцій та їх економічну доцільність для господарської діяльності відповідача.

За таких обставин, Купянська ОДПІ прийшла до помилкового висновку про безпідставність збільшення приватним підприємством «Куп'янський комбікормовий завод»від'ємного значення податку на додану вартість на суму 193068 грн. в результаті укладання угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_1, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ЗАТ «Український мобільний зв'язок»укладено контракт № 2100330 від 10.02.2005р. на надання послуг мобільного зв'язку.

Зазначені послуги надавались, про що свідчать рахунки та податкові накладні, докази сплати позивачем вартості отриманих послуг що містяться в матеріалах справи.(а.с.52-210 т.1).

В ході перевірки відповідач не ставив під сумнів відповідність закону господарської операції за контрактом № 2100330 від 10.02.2005р., не вказував на нікчемність згаданого правочину, не зазначав про несумісність предмету контракту № 2100330 від 10.02.2005р. з господарською діяльністю Приватного підприємства «Куп'янський комбікормовий завод».

Таким чином, рішення засновника ПП «Куп'янський комбікормовий завод»повністю узгоджується з відомостями додатку № 2 до акту перевірки від 29.01.2010р. щодо використання позивачем у власній господарській діяльності обладнання, яке було введено в експлуатацію ще в 1984 році, придбані послуги від ЗАТ «УМЗ»використовувались в межах господарської діяльності позивача, оскільки телефонні переговори велись в межах здійснення заходів з реконструкції заводу.

Відповідач в акті перевірки, заперечуючи використання телефонних розмов в межах господарської діяльності ПП «Куп'янський комбікормовий завод», не навів жодного доказу на спростування необхідності проведення реконструкції заводу та не навів доказів споживання послуг телефонного зв'язку з метою, яка є несумісною з господарською діяльністю позивача, а отже, не навів достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості висновків про порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Купянської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-10871/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07 листопада 2011 року.

Головуючий підпис Сіренко О.І.

Судді підпис Спаскін О.А.

підпис Любчич Л.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного судуСіренко О.І.