Ухвала суду № 22043295, 15.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 р.Справа № 1870/2а-1130/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Любчич Л.В.

При секретарі Репетун К.В.

За участю представника позивача Підіпригори М.О.

Представника відповідача Аргунова О.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по справі №2а-1870/1130/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Насосоелектромаш»до Державної податкової інспекції в м. Суми про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

12 травня 2011 року постановою Сумського окружного адміністративного суду задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Насосоелектромаш».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 938619,80 грн., та в рахунок повернення судового збору 1700 гривень.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція в м. Суми зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що на даний час тривають зустрічні перевірки щодо правомірності заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям і ДПІ в м. Суми не має можливості зробити остаточний висновок щодо правомірності відшкодування з Державного бюджету заявленої позивачем суми ПДВ.

Крім того, зазначає, позивач не мав права звертатись до суду з зазначеним позовом, оскільки в редакції Закону України «Про податок на додану вартість», чинній на момент здійснення операцій відсутня норма, що передбачає право платника податку на звернення до суду про стягнення коштів бюджету.

Судом не було досліджено реальність проведення господарських операцій позивачем, по яких виникло бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано до ДПІ в м. Суми декларації з податку на додану вартість з зазначенням загальної суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування на розрахунковий рахунок та копії таких декларацій до Головного управління державного казначейства України в м. Суми, а саме, за травень 2010 року у сумі 188615 грн.; за червень 2010 року у сумі 102729 грн, за липень 2010р. на суму 110723 грн.; за серпень 2010 у сумі 8700,00 грн.; за вересень 2010р. на суму 161445 грн.; за жовтень 2010 року у сумі 207259 грн; за листопад 2010 року у сумі 153348 грн.; за грудень 2010 року у сумі 5800,80 грн.

ДПІ в м. Суми, були проведені документальні перевірки підприємства з питань об ґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість, якими було підтвер джено до відшкодування майже всю суму.

Відповідно до акту позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалось в періоди з 01.04.2010р. по 31.05.2010р. №6962/23-6/32318056 від 03.09.2010р., підтверджено заявлену суму ПДВ за травень 2010 року у сумі 188615 грн. червень 2010 року у сумі 99129 грн. Перевіркою встановлено заниження суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 3600,00 грн. (податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0001652306/0/71909 від 16.09.2010р.) та завищення суми бю джетного відшкодування за червень 2010 року на 3600,00 грн. (податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Суми №0001662306/0/71908 від 16.09.2010р.).

Відповідно до довідки ДПІ в м. Суми №9506/23-6/32318056/261 від 22.11.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодуван ня податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за липень, серпень 2010 ро ку яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010р. по 30.07.2010р.», підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у декларації за липень 2010р. на суму 110723 грн. та за серпень 2010 у сумі 65228 грн.

Відповідно до довідки ДПІ в м. Суми №10907/23-6/32318056 від 30.12.2010р.. «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по датку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за вересень, жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період 01.08.2010 року по 30.09.2010 року», підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у декларації за вересень 2010р. на суму 161445 грн. та жовтень 2010 року у сумі 207259 грн.

Відповідно до довідки ДПІ в м. Суми №971/23-620/32318056 від 28.02.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за грудень 2010 року яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р.», підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування акту на додану вартість у декларації за грудень 2010р. на суму 22291 грн.( а.с. 205-213).

Відповідно до довідки ДПІ в м. Суми №432/23-620/32318056 від 04.02.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за листопад 2010 року яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010р. по 30.10.2010р.», підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за листопад 2010р. на суму 153348 грн.( а.с.180-195).

Задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю «Насосоелектромаш», суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування порушене, та підлягає захисту шляхом стягнення зазначеної суми з Державного бюджет.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 7.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного від шкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної су ми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Держав ного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних ар кушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних опера цій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування зазначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п. 7.7.6. ст. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не виконані вищезазначені вимоги Закону, з посиланням на необхідність проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та встановлення фактичної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про Податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про Податок на додану вартість», контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону , покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган.

При цьому, та обставина, що в ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування виявлено підприємство, щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника податку бюджетного відшкодування.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2010 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001662306/0/71908 від про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 3600 грн.

Позивач, не погодившись зі зменшенням суми бюджетного відшкодування оскаржив його в адміністративного порядку до вищестоячих податкових інстанцій.

За останньою скаргою позивача до ДПА України, фактично рішення не прийняте.

Відповідно до рішення про результати розгляду повторної скарги №1619/6/25-0115 від 26.01.2011 року, податковим органом залишено без змін податкові повідомлення рішення ДШ у Маньківському ра йоні від 10.08.10р. №0000102301/0/217 від 07.09.10 №000010230/1/217 та рішення ДПА у Черкась кій області від 12.11.2010р. №25429/25-010. Таким чином, зазначене рішення не вирішує по суті скаргу позивача, що суперечить Положенню про порядок подання і розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України 11.12.1996 року №29.

Відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподатку вання або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які плат ник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право зве рнутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому неза доволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиден ного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це плат ника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпун кту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику по датків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням кері вника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задово леною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення кері вника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Колегія суддів зазначає, що оскільки скарга позивача задоволена повністю, тому податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування вважається скасованим самим податковим органом.

Відповідно до ст.48, ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Указу Президента України від 27.04.1995 р. «Про державне казначейство України», Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою КМУ від 31.07.1995 р. № 590, Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 органи Державного казначейства здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок зазначений у висновку податкового органу або в рішенні суду.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що на даний час тривають зустрічні перевірки щодо правомірності заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям і ДПІ в м. Суми не має можливості зробити остаточний висновок щодо правомірності відшкодування з Державного бюджету заявленої позивачем суми ПДВ, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону , покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган.

При цьому, та обставина, що в ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування виявлено підприємство, щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника податку бюджетного відшкодування.

Не приймає до уваги колегія суддів в доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права звертатись до суду з зазначеним позовом, оскільки в редакції Закону України «Про податок на додану вартість», чинній на момент здійснення операцій відсутня норма, що передбачає право платника податку на звернення до суду про стягнення коштів бюджету, оскільки зазначене право позивача передбачене Бюджетним кодексом України, Указом Президента України від 27.04.1995 р. «Про державне казначейство України», Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою КМУ від 31.07.1995 р. № 590, Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по справі №2а-1870/1130/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 листопада 2011 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Спаскін О.А.

Любчич Л.В.