Ухвала суду № 22043208, 11.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1870/2804/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого суддіСіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Любчич Л.В.

Розглянула у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу фермерського господарства «Едельвейс-2007» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року по справі №2а-1870/2804/11 за позовом Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції до фермерського господарства «Едельвейс-2007»про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

01 липня 2011 року постановою Сумського окружного адміністративного суду задоволено позов Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції.

Стягнуто з фермерського господарства «Едельвейс-2007»за рахунок коштів у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків на користь держави податковий борг в сумі 94808,47 грн. в тому числі:

-податок на додану вартість в сумі 93134,96 грн. на п/р 31113029700066, код 14010100, ОКПО 23365066, ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, на користь Державного бюджету України:

-податок з власників транспортних засобів в сумі 1973,51 грн. на п/р 33211807700081, код 12020100, ОКПО 23365066, ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, на користь місцевого бюджету Слобідської с/р.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року по справі 2а-6418/10/1870 та від 01 березня 2011 року по справі 2а-7954/10/1870, на які посилався суд першої інстанції, були оскаржені до Вищого адміністративного суду та на момент винесення оскаржуваної постанови касаційні скарги залишені без руху.

Таким чином, податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість та податку на транспортні засоби є неузгодженими, а тому позовні вимоги податкового органу є безпідставними.

Сторони у судове засідання не зявились, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України прийняла рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 22 березня 2010 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка фермерського господарства «Едельвейс-2007»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.08.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 22.08.2007 по 30.06.2009.

22 березня 2010 року за результатами перевірки був складений акт № 116/23-3/34520275 про результати планової виїзної перевірки фермерського господарства «Едельвейс-2007»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.08.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 22.08.2007 по 30.06.2009.

16 липня 2010 року Конотопською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004831710/3, яким ФГ «Едельвейс-2007»визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6114,64 грн.

16 липня 2010 року Конотопською МДПІ було прийнято податкове повідомленням-рішенням № 0005111710/3, яким до ФГ «Едельвейс-2007» були застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку з власників транспортних засобів в сумі 412,47 грн.

24 вересня 2010 року Конотопською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082303/3, яким ФГ «Едельвейс-2007» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові санкції) в сумі 93315,00 грн.

Відповідно до розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 27.01.2010 року, відповідач самостійно задекларував податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 22733,00 грн. Залишок несплаченої заборгованості становить 455,50 грн.

Відповідно розрахунок суми податкової заборгованості від 20.04.2010 року ФГ «Едельвейс-2007» частково сплатив заборгованість по зазначеним податковим зобов'язанням та на момент розгляду справи податкова заборгованість відповідача складає 94808,47 грн.

18.10.2010 року відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від № 1/68 та другу податкову вимогу від 30.11.2010 № 2/70, які отримані відповідачем про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по податковим зобовязанням «Едельвейс-2007»не сплачена у добровільному порядку та підлягає примусовому стягненню.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 05.02.1998 року № 83/98-ВР (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно ст. 5 Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закону) передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст.17 Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент розгляду справи податкова заборгованість відповідача складає 94808,47 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог Конотопської МДПІ про стягнення з ФГ «Едельвейс-2007»за рахунок коштів у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків на користь держави податковий борг в сумі 94808,47 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року по справі 2а-6418/10/1870 та від 01 березня 2011 року по справі 2а-7954/10/1870, на які посилався суд першої інстанції, були оскаржені до Вищого адміністративного суду та на момент винесення оскаржуваної постанови касаційні скарги залишені без руху, а тому податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість та податку на транспортні засоби є неузгодженими, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав:

01.09.2010 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 року, відмовлено в задоволенні позову фермерського господарства «Едельвейс-2007»визнання нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 07 червня 2010 року № 0004831710/2, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з юридичних осіб власників транспортних засобів в сумі 6114,64 грн., у тому числі за основним платежем - 4124,74 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1989,9 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0005111710/2 також від 07 червня 2010 року на суму 412,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з податку з власників транспортних засобів.

16.12.2010 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без зміні ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року, відмовлено в задоволенні позову фермерського господарства «Едельвейс-2007»про скасування податкового повідомлення-рішення №0000082303/3 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 93.145 грн., у тому числі за основним платежем 18.572 грн. та 74.573 грн. штрафних санкцій.

Відповідно ч. 5 ст. 254 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 215 КАС України, суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Колегія суддів зазначає, що оскільки судом касаційної інстанції не було відкрито провадження по справі, та питання щодо зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються судом вирішено не було, податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість та податку на транспортні засоби є узгодженими.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Едельвейс-2007»залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року по справі №2а-1870/2804/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Сіренко О.І.

Суддів Любчич Л.В.

Спаскін О.А.