Ухвала суду № 22042860, 07.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/5144/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника відповідача Плахотничого Д.О.

представника позивача Хорішко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2011р. по справі№2а-1670/5144/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" <Список ><Текст >

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі - відповідач, Карлівська МДШ), в якому просив суд:

-визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000042301 від 20.01.2011 року, №0000032301 від 20.01.2011 року. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в період з 13.12.2010 року по 24.12.2010 року працівниками Карлівської МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД» за період з 01.04.2006 року по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 332/23/14311169, в якому встановлено порушення позивачем:

-п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 4 786 грн., в т. ч. за III квартал 2007 року на 1 530 грн., за IVквартал 2007 року на 749 грн., за І квартал 2008 року на 757 грн., за II квартал 2008 року на 750 грн.

- п. 7.4.1 п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 3 830 грн., в . ч. по періодах: грудень 2007 року -1 823 грн., квітень 2008 року - 506 грн., липень 2008 року - 1 401 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000042301 від 20.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 830 грн. з штрафними санкціями в сумі 957,50 грн. та №0000032301 від 20.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 256 грн., з штрафними санкціями в сумі 814 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення -рішення від 20.01.2011 року № 0000042301 та № 0000032301залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежені, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами пп. 7.4.1 п 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 7.2.3 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм законів випливає, що обов'язковою умовою формування податкового кредиту та валових витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які фіксують та підтверджують реальність господарських операцій.

Перевіркою було встановлено факт здійснення позивачем правочину з ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД».

Ні підтвердження отримання товару від ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД»., позивачем надано копії видаткових накладних за період з серпня 2007 року по червень 2008 року на загальну суму 22 987,68 грн. в т. ч. ПДВ - 3 829,78 грн. та копії податкових накладних: № 723 від 14.08.2007 року, № 752 від 17.08.2007 року, № 912 від 19.09.2007 року, № 914 від 20.09.2007 року, № 915 від 20.09.2007 року, № 955 від 27.09.2007 року, № 1072 від 17.10.2007 року, № 1163 від 08.11.2007 року,№ 1173 від 12.11.2007 року, № 1210 від 21.11.2007 року, № 1254 від 30.11.2007 року, № 112 від 13.02.2008 року, № 117 від 11.02.2008 року, № 323 від 26.05.2008 року, № 423 від 26.06.2008 року на загальну суму 22 978,68 грн. в тому числі ПДВ 381 829,78 грн.

Разом з тим, на деяких копіях зазначених видаткових накладних у місці, де передбачений підпис та прізвище працівника, який прийняв товар, такий підпис відсутній, що суперечить вимогам до первинних документів, визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» .

Позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договором з ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД», а саме: договір, товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товарів, придбаних у ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД», рахунки -фактури, довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей.

Також матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дійсне переміщення товарів за допомогою автомобільного транспорту, доказів понесення витрат ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» на транспортування товарів, відображення таких витрат в бухгалтерському і податковому обліку підприємства.

Наявні в матеріалах справи подорожні листи вантажного автомобілю не можуть бути належним доказом перевезення товару позивачем від ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД», оскільки в них не зазначено назву підприємства та адресу звідки отримано вантаж, найменування такого вантажу та кількість отриманого товару.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Аналогічно, у разі відсутності реальної поставки товару витрати позивача на його оплату не підлягають включенню до валових витрат підприємства.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Позивачем не надано достатніх доказів у вигляді первинних фінансово - господарських документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД»

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2011р. по справі№2а-1670/5144/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.