Ухвала суду № 22042846, 07.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/5132/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. по справі№2а-1670/5132/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський лікеро-горілчаний завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними висновків акту перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ПАТ «Полтавський лікеро горілчаний завод» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними висновки акту перевірки та скасувати податкові повідомлення рішення від 13.01.2011 року за № 0000111504/0 та № 0000011504/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 13.01.2011 року за № 0000111504/0 та № 0000011504/0.

В частині вимог щодо визнання протиправними висновків акту перевірки закрито провадження у справі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4, 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 КАС України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто відповідно до ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведена невиїзна документальна перевірка підприємства позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з акцизного збору по розрахунках за липень та вересень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 12766/15-522(32174761) від 24.12.2010 року, в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме:

- несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з акцизного збору по розрахунку акцизного збору за липень 2010 року в розмірі 173182 грн. із затримкою на 72 календарних дні;

- по розрахунку акцизного збору за вересень 2010 року в розмірі 10193 грн. із затримкою на 18 днів.

- по уточнюючому розрахунку акцизного збору за вересень2010 року в розмірі 2930 грн. із затримкою на 16 календарних днів.

На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 13.01.2011 року № 0000111504/0 про визначення штрафу в розмірі 705,16 грн. за затримку на 9 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання та податкове повідомлення рішення від 13.01.2011 року № 0000011504/0 про визначення штрафу на суму 34636,40 грн. за затримку на 72 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень від 13.01.2011 року за № 0000111504/0 та № 0000011504/0 рішеннями ДПА України в Полтавській області та ДПА України скарги позивача залишено без задоволення а зазначені податкові повідомлення рішення без змін.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Судом першої інстанції виконано обовязок та перевірено рішення суб"єкту владних повноважень на його відповідність ч.3 ст.2 КАС України.

За приписами ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселі, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобовязання зі сплати акцизного збору, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2005 року № 498 (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин), податковий вексель погашається шляхом сплати до бюджету суми акцизного збору, розрахованої за ставками акцизного збору на готову продукцію. Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 1221 10.11.2010 року підприємством сплачено 130750,10 грн. на погашення векселя № АА-1412458. Погашення по векселям № АА-14124465, АА № 1412466 терміном погашення до 04.09.2010 року та 12.09.2010 року на суму 678892 грн. було здійснено експортом: 03.09.2010 року «Дозорцев» на суму 65825,58 грн., 25.08.2010 року «Citumore LLP» на суму 224800 грн. (вексель АА № 14124465), 13.09.2010 року «Silence ink» на суму 160846,56 грн. (вексель АА № 1412466). За рахунок зменшення зобовязання у звязку з втратою спирту в межах норм при виробництві лікером горілчаних виробів сплачено коштами 18451,80 грн.

Платник при погашенні векселя АА№ 1412463 від 07.04.2010 року, термін якого настав 05.07.2010 року, визначив до сплати 373391,40 грн. та надав розрахунок його погашення:

- за рахунок експортних витрат (22.06.2010 року на суму 138230,40 грн., 30.06.2010 року на суму 138230,40 грн.);

- за рахунок зменшення зобовязання у звязку із втратою спирту в межах норм при виробництві лікеро горілчаних виробів, та сплачено коштів на суму 86870 грн., які були прийняті відповідачем.

У платіжних дорученнях № 591 від 30.06.2010 року та №№ 641, 642 від 05.07.2010 року позивачем самостійно визначено призначення платежу: «Акцизний збір в рахунок погашення векселя АА № 1412463 від 07.04.2010 року» та проведена оплата по розрахунку за вересень 2010 року по сплаті акцизного збору на суму 147 грн.

Відповідно до облікової картки позивача, відповідачем було зараховано кошти по платіжним дорученням № 591 від 30.06.2010 року та №№ 641, 642 від 05.07.2010 року в рахунок погашення податкових зобовязань минулих періодів, які обліковувалися у картці особового рахунку платника на дату нарахування розрахунків акцизного збору.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. при цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування ДПІ у м. Полтаві сплачених платником податку сум по розрахунку акцизного збору за липень, вересень 2010 року, як погашення податкових зобовязань минулих періодів є неправомірним, у звязку з чим висновок, зроблений в акті перевірки від 24.10.2010 року щодо несвоєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору не відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. по справі№2а-1670/5132/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Водолажська Н.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. <повний текст ><Дата ><р. >