Ухвала суду № 22042813, 12.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р.Справа № 2а-3647/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.,

представника позивача Заїки О.В.,

представника позивача Скуріхіна С.В.,

представника відповідача Переяслівця В.М.

прокурора Фатєєва А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. по справі№2а-3647/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ТОВ «Гетьман» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі відповідач, Кременчуцька ОДПІ) в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0004082301/0/2487 від 10.08.2009 року, № 0004092301/0/2488 від 10.08.2009 року, №0004082301/3335 від 26.10.2009 року, № 000492301/1/3336 від 26.10.2009 року, №0004082301/2/104 від 25.01.2010 року, № 0004092301/2/106 від 25.01.2010 року, №0005952301/2/105 від 25.01.2010 року, № 0004082301/3/844 від 23.03.2011 року, №0004092301/3/845 від 23.03.2010 року, № 0005952301/2/109 від 22.04.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що ТОВ «Гетьман» 20.20.2003 року зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради.

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Кременчуцької ОДПІ в період з 15.06.2009 року по 20.07.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Гетьман» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 4294/23-209/32687041 в якому встановлено порушення позивачем:

- п.п 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1721326 грн.;

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на суму 1174060 грн.;

На підставі вказаного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення від 10.08.2009 року за № 0004082301/0/2487 та № 0004092301/0/2488.

За результатами процедури адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень рішень податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення №0004082301/1/3335 від 26.10.2009 року, № 0004092301/1/3336 від 26.10.2009 року, №0004082301/2/104 від 25.01.2010 року, № 0004092301/2/106 від 25.01.2010 року, №0004082301/3/844 від 23.03.2010 року, 0004092301/3/845 від 23.03.2010 року, якими залишено без змін рішення від 10.08.2009 року за № 000482301/2487 та № 0004092301/0/2488, а скарги позивача без задоволення.

Крім того, рішенням ДПА у Полтавській області № 3229/10/25-017 від 23.12.2009 року за результатами розгляду повторної скарги, з посиланням на невірне визначення податкового періоду при встановленні порушення донараховано 27000 грн. штрафних (фінансових) санкцій стосовно податкового зобовязання з податку на прибуток та винесено податкове повідомлення рішення № 0005952301/2/105 від 25.01.2010 року, за результатами апеляційного узгодження прийнято податкове повідомлення рішення № 0005952301/2/109 від 22.04.2010 року аналогічного змісту.

Донарахування позивачу податку на прибуток підприємств здійснено податковим органом на підставі висновків акту перевірки, згідно якого ТОВ «Гетьман» було завищено задекларовані показники валових витрат на загальну суму 4876667 грн. у звязку з віднесенням до їх складу вартості торгівельно посередницьких послуг, маркетингових послуг, одержаних від ПП «Фірма Максіком», ПП «Октант» та ПП «Стройзаказ».

За доводами відповідача правочини із вищезазначеними контрагентами є нікчемними. Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що штатним розкладом ТОВ «Гетьман» передбачено 4 посади менеджерів, за якими закріплено виконання певних робочих функцій з пошуку клієнтів та укладання договорів купівлі продажу паливно мастильних матеріалів. Натомість, позивач уклав договори про посередництво за № 0209-07 від 02.09.2007 року з ПП «Фірма «Максіком», № 0110-08 від 01.10.2008 року з ПП «Октант» та № 0402-01 від 04.02.2008 року з ПП «Стройзаказ», що ставить під сумні економічну доцільність таких операцій.

Актом перевірки також встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники валових витрат на загальну суму 993633 грн. у звязку з віднесенням до їх складу вартості транспортних послуг від «ПП «Фірма «Максіком» та ПП «Стройзаказ» .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами пп. 7.4.1 п 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм законів випливає, що обовязковою умовою формування податкового кредиту та валових витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які фіксують та підтверджують реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання здійснення комерційної та маркетингової діяльності для укладання договорів на поставку нафтопродуктів на адресу ТОВ «Гетьман» надавались акти виконаних робіт.

Між тим у вищезазначених актах виконаних робіт виконавцями маркетингових послуг не вказано повний зміст господарської операції, а саме не зазначається яким чином проводились дослідження ринку, не вказується звіт проведеної роботи по пошуку покупців паливно мастильних матеріалів.

Крім того, з актів виконаних робіт вбачається, що виконання угод про надання маркетингових послуг щодо покупців відбулось пізніше від укладання угод купівлі продажу паливно мастильних матеріалів, які за доводами позивача є наслідками наданих маркетингових послуг.

Також у підприємств ПП «Фірма «Максіком», ПП «Октант» та ПП «Стройзаказ», згідно КВЕД, відсутній вид діяльності з наданням маркетингових послуг. На підприємствах працює лише один директор. В матеріалах справи наявні копії пояснень директорів про непричетність зазначених вище підприємств до договорів продажу ТОВ «Гетьман» паливно мастильних матеріалів.

Позивачем не надано достатні докази у вигляді первинних фінансово господарських документів, які б підтверджували реальність господарських операцій за договорами про надання маркетингових послуг.

Колегією суддів, на виконання вимог ст. 11 КАС України, було витребувано у позивача додаткові докази на підтвердження дійсності виконання зазначених угод. Між тим, такі докази, на вимогу суду, позивачем надані не були.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість коштів в розмірі 4867666 грн. повязаних з витратами на маркетингові послуги, отримані від ПП «Фірма «Максіком», ПП «Октант» та ПП «Стройзаказ».

Надаючи правову оцінку обґрунтованості висновкам податкового органу щодо неправомірності включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості транспортних послуг від ПП «Фірма «Максіком» та ПП «Стройзаказ», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно договорів доручення за № 0108/1 від 01.08.2007 року та № 01/03-79 від 01.01.2008 року ПП «Фірма «Максоком» та ПП «Стройзаказ» зобовязуються від імені ТОВ «Гетьман» укладати з перевізниками угоди по перевезенню автомобільним транспортом.

Між тим, з актів здачі прийняття робіт, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ «Гетьман» надавались транспортні, а не посередницькі послуги.

Товарні накладні, надані ПП«Стройзаказ», містять відтиск печатки ТОВ «Бест Оіл», яке згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ не знаходиться за юридичною адресою, товаротранспортні накладні заповнені неналежним чином не зазначена марка автомобіля та прізвище водія.

Податковим органом було направлено запит до Кременчуцького ВРЕР ДІЇ ГУМВС України в Полтавській області про надання інформації про власників транспортних засобів згідно державних номерів, які зазначені в товарно транспортних накладних.

Згідно отриманих даних встановлено, що за державними номерними знаками транспортні засоби не значаться або значаться причіпні засоби.

Крім того, у ПП «Стройзаказ» та ПП «Фірма «Максіком» відсутні ліцензії на виконання транспортних перевезень.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки відповідача про неправомірність формування позивачем за рахунок сум, отриманих від цих операцій, валових витрат та податкового кредиту.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат по безнадійній заборгованості від ПП «Нордхос», ПП «Промагротехнології і фінанси» ТОВ «Техпласт та ПП «Сучасні матеріали», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Гетьман» в порушення п.п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств», завищено задекларовані показники валових витрат на загальну суму 1015000 грн. в звязку з віднесенням їх до складу вартості оплаченого товару та не проведення коригування в звязку з відсутністю його поставки та не використання в господарській діяльності.

Підприємством віднесено до складу валових витрат суми коштів, перераховані в серпні 2005 року ПП «Нордхос» в розмірі 310000 грн., в травні 3006 року ПП «Промагротехнології та фінанси» 320000 грн., у вересні 2005 року ТОВ «Техпласт» в розмірі 350000 грн.

Доказів щодо вжиття позивачем заходів по стяганню дебіторської заборгованості з вищезазначених підприємств суду не надано. Станом на 01.07.2007 року у ТОВ «Гетьман» обліковується дебіторська заборгованість.

Позивач самостійно, у відповідних звітних періодах, не відкоригував валові витрати у звязку з тим, що дані витрати не повязані з господарською діяльністю підприємства, так як оплачений товар не отримано, а товариством не здійснювалось жодних заходів по стягненню заборгованості.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неврахування висновку судово-економічної експертизи №8559 від 12.11.2010 току, проведеної ХНДІСЕ ім. засл. Проф.. М.С, Бокаріуса за матеріалами адміністративної справи, оскільки заключна частина цього висновку не містить відповідей на всі поставлені запитання та протирічить встановленим обставинам справи щодо відсутності первинних документів, підтверджуючих факт дійсності господарських операцій.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, надавши правову оцінку, наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства було визначено податкові зобовязання ТОВ «Гетьман» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. по справі№2а-3647/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011 р.