Ухвала суду № 22042538, 14.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 р.Справа № 2а-1870/349/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Цуканова В.В.

представників відповідача Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від08.04.2011р. по справі№2а-1870/349/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лорант"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

за участю прокуратури Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лорант" (далі за текстом-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми ( далі за текстом відповідач), в якому просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми (ДПІ в м. Суми) № 0005831503/0/56751 від 27.07.2010 р., № 0005831503/1/56751 від 30.09.2010 р., № 0005831503/2/56751 від 26.10.2010 р., №0005831503/3/56751 від 06.01.2011р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 4228411,2 грн., із них за основним платежем 3252624 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 975787,2 грн., а також № 0008661503/0/79431 від 15.10.2010 р., №0008661503/1/79431 від 16.11.2010 р., № 0008661503/2/79431 від 31.12.2010 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 3018741 грн., із них за основним платежем 2012494 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1006247 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від08.04.2011р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0005831503/0/56751 від 27 липня 2010 року, № 0005831503/1/56751 від 30 вересня 2010 року, № 0005831503/2/56751 від 26 жовтня 2010 року та № 0005831503/3/56751 від 06 січня 2011 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю “Лорант” податку на додану вартість в загальній сумі 4 228 411 (чотири мільйони двісті двадцять вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 20 коп. , із них за основним платежем 3252624 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 975787 грн. 20 коп. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0008661503/0/79431 від 15 жовтня 2010 року, № 0008661503/1/79431 від 16 листопада 2010 року, № 0008661503/2/79431 від 31 грудня 2010 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю “Лорант” податку на додану вартість в загальній сумі 3 018 741 (три мільйони вісімнадцять тисяч сімсот сорок одна) грн., із них за основним платежем 2 012 494 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 006 247 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.2.3 п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.159 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Лорант»з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень 2010 р., за результатами якої складено акт № 5518/15-319/36333654 від 15.07.2010 р.. Відповідно до висновків акту позивачем порушено вимоги п.п. 7.2. 3 п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005831503/0/56751 від 27.07.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3252624 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 975787,2 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0005831503/0/56751 залишено без змін. ДПІ в м. Суми та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005831503/1/56751 від 30 вересня 2010 року, № 0005831503/2/56751 від 26 жовтня 2010 року та № 0005831503/3/56751 від 06 січня 2011 року.

Також, ДПІ в м. Суми було проведено документальну невиїзну перевірки ТОВ «Лорант»з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2010 р., за результатами якої складено акт № 8206/15-319/36333654 від 08.10.10 р..

На підставі зазначеного акту 15.10.2010р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0008661503/0/79431, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 3018741 грн., із них за основним платежем 2012494 грн. та 1006247 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставами для прийняття цього податкового повідомлення-рішення став висновок ДПІ в м. Суми, викладений в акті перевірки про порушення ТОВ «Лорант»податкового законодавства, а саме: п.п. 7.2. 3 п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0008661503/0/79431 від 15.10.2010 року залишено без змін. ДПІ в м. Суми прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008661503/1/79431 від 16 листопада 2010 року, № 0008661503/2/79431 від 31 грудня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень -рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005року № 327 (що діяв на час виникнення спірних відносин) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з п.п.4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до п.п. 4.2.2. в) п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Таким чином, камеральні перевірки проводяться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та за результатами їх проведення податкові органи можуть визначити суму податкового зобов'язання лише в разі виявлення арифметичної або методологічної помилки у поданій платником податків податковій декларації, в разі якщо такі помилки призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали акт № 5518/15-319/36333654 від 15.07.2010 р. та акт № 8206/15-319/36333654 від 08.10.10 р., складений ДПІ в м. Суми за результатами проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «Лорант»з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень 2010 р. та за травень 2010 р.

В актах перевірки зазначено, що в ході перевірки відповідачем крім податкових декларацій використані компютерні автоматизовані інформаційні бази даних, а саме: АРМ «РПП», АРМ «Бест Звіт», компютерна правова система «Ліга-Закон», інформація компютерної автоматизованої бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

На підставі зазначених вище документів відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.2. 3 п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в наслідок чого товариством завищено відємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідачем на підставі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів без дослідження первинних бухгалтерських документів зроблено висновок про завищення позивачем відємного значення.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було встановлено, а позивачем не було допущено арифметичних або методологічних помилок у поданих податкових деклараціях за квітень, травень 2010 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно зроблено висновок про завищення відємного значення позивачем, оскільки за приписами зазначених вище норм чинного законодавства акт документальної невиїзної перевірки не може бути підставою для нарахування позивачу сум податкових зобовязань з податку на додану вартість з підстав інших ніж допущення платником арифметичних або методологічних помилок.

Враховуючи, що акт документальної невиїзної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення складено в порушення п.п. 4.2.2. в) п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", колегія суддів вважає неправомірними дії відповідача щодо нарахування ТОВ Лорант " податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення позивачем сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту через недекларування відповідних сум податкових зобовязань його контрагентом, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

При цьому колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено реальне виконання договору поставки нафтопродуктів від 19.03.2009 року № 135-2009/П, укладеного між позивачем та ТОВ «Вест-Транс».

Так, на підтвердження реальності укладеної угоди позивачем надано копії договору, додаткових угод (т.1 а.с. 71-84), специфікації до договору поставки (т.1а.с.85), листів ТОВ “Вест-Траст” на адресу ТОВ “Лорант” та ВАТ “Дніпронафтопродукт” (т.1а.с.86-89); видаткових накладних (т.1 а.с.90 -101), податкових накладних (том № 1 а.с. 47-54, том № 4 а.с. 65-76), банківських виписок ( том №5 а.с. 133-237, том № 6 а.с. 1-48), товаро - транспортних накладних.

Між тим, при проведенні документальних невиїзних (камеральних) перевірок зазначені документи відповідачем досліджено не було та їх не було враховано при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт одержання позивачем нафтопродуктів відповідачем не заперечується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач та ТОВ “Вест-Траст”, укладаючи договір ставили за мету здійснення господарської діяльності та отримання доходу, що доведено позивачем під час розгляду справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності надання судом правової оцінки господарській операції між ТОВ “Вест-Траст” та ТОВ “Вест Транс Сервіс” (по ланцюгу постачання), оскільки останній не є контрагентом ТОВ «Лорант»за результатами взаємовідносин з яким позивачем сформовано податковий кредит перевіряємих періодів.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем приписів п.п. 7.2. 3 п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від08.04.2011р. по справі№2а-1870/349/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011 р.