Ухвала суду № 22042416, 29.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 р.Справа № 2а-4988/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Коломийцева О.П.

Представник відповідача - Гіль А.В. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-4988/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство завод "Південкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року форми "В1" №0000460840 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2008 р. - червень 2010 р. у розмірі 166988,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41749,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки, правочини укладені від імені ТОВ “Електроспецтех” не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу постачання. На підставі викладеного всі правочини між позивачем та ТОВ “Електроспецтех” ДПІ вважає нікчемними, в звязку з чим позивачу було визначено завищення бюджетного відшкодування та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Публічне акціонерне товариство завод "Південкабель" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 20.06.2011р., набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ завод "Південкабель" з питань правомірності формування податкового кредиту по правовим відносинам з ТОВ “Електроспецтех” за березень 2008, квітень, червень - грудень 2009 року, січень-березень, травень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складено акт перевірки від 21.04.2011 р. № 1138/40-028/00214534.

Згідно висновку акту перевірки СДПІ зазначає, що перевіркою встановлено порушення: пп. 7.4.1, п. 7.4 , пп. 7.7.2, 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР, а саме завищення суми податкового кредиту за березень 2008, квітень, червень-грудень 2009 р., січень-березень, травень 2010 року, що призвело до завищення суми податку на додану вартість , заявленої до відшкодування на суму 166988,00 грн., а саме: квітень 2008 р. на 11156,0, травень 2009 р. на 38624,0, червень 2009 року на 20214,0 грн., серпень 2009 р. на 2008,0 грн., вересень 2009 р. на 18207,0 грн., жовтень 2009 р. на 14274,0 грн., листопад 2009 р. на 10262,0 грн., грудень 2009 р. на 7114,0 грн., січень 2010 р. на 10509,0 грн., лютий 2010 року на 9785,0 грн., березень 2010 р. на 4164,0 грн., квітень 2010 р. на 4452,0 грн., червень 2010 р. на 16219,0 грн. на дату складання.

Підставою таких висновків став той факт, що позивач в ході власної фінансово-господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ “Електроспецтех”. В ході проведення перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з посиланням на акт перевірки ТОВ “Електроспецтех”, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності на підприємстві ТОВ "Електроспецтех" виробничих потужностей, наявність незначної кількості технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ “Електроспецтех” не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до “вигодонабувача”. На підставі викладеного всі правочини між позивачем та ТОВ “Електроспецтех” СДПІ вважає нікчемними.

За результатами акту перевірки було винесене податкове повідомлення рішення за №0000460840 від 29.04.2011 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем правомірно задекларовано податковий кредит за березень 2008, квітень, червень - грудень 2009 року, січень-березень, травень 2010 року, а тому висновок відповідача про завищення ПАТ завод "Південкабель" задекларованих до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за квітень 2008, травень, червень, серпень - грудень 2009 р., січень-квітень, червень 2010 року є необгрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Право позивача на бюджетне відшкодування за період березень 2008, квітень, липень грудень 2009 р., січень березень, травень 2010 року було підтверджено довідками, що складені за результатами проведення перевірки декларування бюджетного відшкодування, про що зазначено в акті перевірки від 21.04.2011 р. № 1138/40-028/00214534 та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Згідно з матеріалами справи позивачем, Публічним акціонерним товариством завод "Південкабель", було укладено з ТОВ “Електроспецтех” наступні договори: договір підряду № 2/04-7 від 02.04.2007 р., укладений між ЗАТ завод "Південкабель" (як замовником) та ТОВ "Елекетроспецтех" ( як підрядником), згідно якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт, наладку, пуск та інші роботи. Термін дії договору з 02.04.2007 року до 02.04.2008 року; договір підряду № 4/02 від 04.02.2009 р., укладений між ЗАТ завод "Південкабель" (як замовником) та ТОВ “Електроспецтех” ( як підрядником), згідно якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт та інші роботи за адресою: м. Харків, вул. Автогенна,7. Термін дії договору з 04.02.2009 р. до 04.02.2010 р.; договір підряду № 15/02 від 15.02.2010 р., укладений між ЗАТ завод "Південкабель" (як замовником) та ТОВ “Електроспецтех” (як підрядником), згідно якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт, наладку, пуск станків та обладнання та інші роботи за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 7. Термін дії договору-з 15.02.2010 р. до 15.02.2011 р. договір № 20/05 від 19.05.2009 р., укладений між ТОВ “Електроспецтех” (як продавцем) та ЗАТ завод "Південкабель" (як покупцем), згідно якого продавець зобовязується поставити матеріали, а покупець зобовязується оплатити та прийняти їх. Товар - упаковка для кабельно-провідникової продукції. Термін дії договору з 19.05.2009 року по 19.05.2010 року.

Оглянувши в судовому засіданні вищезазначені договори, суд першої інстанції правомірно вказав на відсутність порушень закону в їх укладенні, позаяк ці правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ “Електроспецтех” вищезазначених договорів від СДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Актами виконаних робіт за березень 2008 року, квітень, червень-грудень 2009 р., січень-березень, травень 2010 року., податковими накладними складеними: за договором підряду № 2/04-7 від 02.04.2007 р. - від 26.03.2008 року №1284, за договором підряду № 4/02 від 04.02.2009 р.- від 21.04.2009 року №403, від 21.04.2009 року №404, від 21.04.2009 року №405, від 21.04.2009 року №406, від 29.04.2009 року №452, від 29.04.2009 року №453, від 09.07.2009 року №911, від 09.07.2009 року №912, від 26.08.2009 року №1285, від 26.08.2009 року №1286, від 26.08.2009 року №1287, від 26.08.2009 року №1288, від 26.08.2009 року №1289, від 26.08.2009 року №1290, від 26.08.2009 року №1291, від 26.08.2009 року №1292, від 26.08.2009 року №1293, від 26.08.2009 року №1294, від 26.08.2009 року №1295, від 30.09.2009 року № 1680, від 30.09.2009 року № 1999, від 25.11.2009 року № 2245, від 25.11.2009 року № 2246, від 25.11.2009 року № 2247,від 22.12.2009 року №2538, від 22.12.2009 року №2539, від 22.12.2009 року №2540, від 22.12.2009 року №2541, від 29.01.2010 року №52, від 29.01.2010 року №53, від 25.02.2010 року №145, від 29.03.2010 року №266, від 20.05.2010 року №476, від 20.05.2010 року №477, за договором підряду № 15/02 від 15.02.2010 р.- від 10.06.2009 року № 698, за договором поставки товару № 20/05 від 19.05.2009 р.- від 26.06.2009 року №793, від 26.06.2009 року №794, від 10.06.2009 року №697, від 10.06.2009 року №700, від 10.06.2009 року №701, від 23.06.2009 року №7, від 30.09.2009 року №1685, від 18.01.2010 року №12, від 19.05.2010 року №473 підтверджується виконання зобов'язань за договорами № 2/04-7 від 02.04.2007 р., № 4/02 від 04.02.2009 р., № 15/02 від 15.02.2010 р., № 20/05 від 19.05.2009 р. Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у ПАТ завод "Південкабель" статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості робіт, ні на несумісність зазначених в перелічених документах робіт з власною господарською діяльністю позивача ПАТ завод "Південкабель". В ході перевірки СДПІ не встановлено проведення ПАТ завод "Південкабель" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності результатів отриманих від ТОВ “Електроспецтех” робіт, виконання цих робіт власними силами позивача чи виконання цих робіт іншою особою, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ “Електроспецтех” та позивача, наявності у перелічених суб'єктів права спільної мети, не встановлено у позивача наміру отримати за договорами № 2/04-7 від 02.04.2007 р., № 4/02 від 04.02.2009 р., № 15/02 від 15.02.2010 р., інший результат, ніж виконання робіт визначених в умовах вищезазначених договорів, обізнаності ПАТ завод "Південкабель" та ТОВ “Електроспецтех” щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

При цьому, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами № 2/04-7 від 02.04.2007 р., № 4/02 від 04.02.2009 р., № 15/02 від 15.02.2010 р., № 20/05 від 19.05.2009 р. відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

На противагу запереченням відповідача суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що укладені між ПАТ завод "Південкабель" та ТОВ “Електроспецтех” договори підряду обумовлені заходами по підготовці ПАТ завод «Південкабель» к ОЗП на 2009-2010р. та планом ремонту будівель та споруд на 2009 рік, що надані до матеріалів справи. Позивачем надано до суду письмові звернення ТОВ «Електроспецтех» про надання тимчасових перепусток особам для виконання підрядних робіт. Факт постачання товару підтверджений наданими до суду товарно транспортними накладними.

Окрім того, відповідно до положення ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно положення ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свободи людини і громадян знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу приписів даної норми кодексу слідує, що будь-який суб'єкт права, в тому числі і орган державної податкової служби України, наділений законодавцем правом на твердження про те, що конкретний правочин є нікчемним, бо в силу ст.216 Цивільного кодексу України визнання судом недійсним нікчемного правочину не вимагається.

Разом з тим, з огляду на закріплений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права і неприпустимість зловживання наданим правом такий висновок суб'єкта права повинен бути мотивований належними правовими доводами та підтверджений відповідними фактичними даними, а не мати характер припущення.

Судовим розглядом з'ясовано, що висновок відповідача про нікчемність договорів № 2/04-7 від 02.04.2007 р., № 4/02 від 04.02.2009 р., № 15/02 від 15.02.2010 р., № 20/05 від 19.05.2009 р. ґрунтується виключно на висновках акту перевірки складеного ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010р. № 3058/23-03-05/34689962. Проте в даному випадку висновок одного суб'єкта права -ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова щодо нікчемності певного правочину не може бути визнаний достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи не наділені виключною компетенцією на визнання правочинів нікчемним. Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів № 2/04-7 від 02.04.2007 р., № 4/02 від 04.02.2009 р., № 15/02 від 15.02.2010 р., № 20/05 від 19.05.2009 р. предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ПАТ завод "Південкабель" грошових коштів, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові до суду не надано.

В ході розгляду справи з пояснень представників сторін, які повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що зауважень до право і дієздатності ПАТ завод "Південкабель" та ТОВ “Електроспецтех”, реєстрації ТОВ “Електроспецтех” як платників податку на додану вартість, правильного складання первинних документів за договорами № 2/04-7 від 02.04.2007 р., № 4/02 від 04.02.2009 р., № 15/02 від 15.02.2010 р., № 20/05 від 19.05.2009 р. реальності понесення ПАТ завод "Південкабель" витрат за цими договорами шляхом перерахування коштів у спосіб безготівкових розрахунків, відповідач, під час проведення перевірки діяльності позивача та складання акту перевірки від 21.04.2011 р. № 1138/40-028/00214534 не висував. Крім того довідками, складеними за результатами перевірки бюджетного відшкодування за період березень 2008, квітень, липень грудень 2009 р., січень березень, травень 2010 року було підтверджено його правомірність та в подальшому проведено відшкодування.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів ПАТ завод "Південкабель" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Факт придбання товару за договором № 20/05 від 19.05.2009 р. підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором поставки товару, видатковими, податковими та товарно - транспортними накладними.

Відповідач не подав суду доказів прийняття компетентною особою за актом позапланової виїзної перевірки діяльності ПАТ завод "Південкабель" від 21.04.2011 р. № 1138/40-028/00214534 та перевірки ТОВ «Електроспецтех» від 23.11.2010р. № 3058/23-03-05/34689962 рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами платника податку кримінального діяння у сфері оподаткування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.11 по справі №2а-11736/10/2070, яка була в даній частині залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.11 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ “Електроспецтех” (код ЄДРПОУ 34689962) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 29.04.2011 року за №0000460840 .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 14 КАС України ,постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що посилання СДПІ на акт перевірки контрагента позивача є неправомірними.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагента позивача ТОВ “Електроспецтех” не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи. Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ “Електроспецтех”.

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Постанови №1396 від 05.12.2007р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві”, а також Наказу №47 від 27.01.2009р. “Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності” ТОВ “Електроспецтех” діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав. Виходячи з цього у відповідача не було законних підстав вважати, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Інших мотивів, окрім нікчемності правочину і наміру отримати податкову вигоду, неправомірності збільшення позивачем податкового кредиту за договорами № 2/04-7 від 02.04.2007 р., № 4/02 від 04.02.2009 р., № 15/02 від 15.02.2010 р., № 20/05 від 19.05.2009 р. не наведено.

Правовідносини стосовно формування податкового кредиту передбачені п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В ході судового засідання судом було зясовано, що відповідачем фактів включення ПАТ завод "Південкабель"до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ЗУ "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про податок додану вартість" передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Враховуючи, що позивачем правомірно задекларовано податковий кредит за березень 2008, квітень, червень - грудень 2009 року, січень-березень, травень 2010 року, є необґрунтованим висновок відповідача про завищення ПАТ завод "Південкабель" задекларованих до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за квітень 2008, травень, червень, серпень - грудень 2009 р. , січень-квітень, червень 2010 року .

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання правомірним висновку відповідача про порушення позивачем, ПАТ завод "Південкабель" вимог пп. 7.4.1, п. 7.4 , пп. 7.7.2, 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” бо цей висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

У звязку з тим, що відсутнє завищення бюджетного відшкодування, підстави для застосування штрафної (фінансової) санкції відсутні.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №0000460840 від 29.04.2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року по справі№2а-4988/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі№2а-4988/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2011 р.