Ухвала суду № 22042153, 05.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 р.Справа № 2а-1870/420/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-1870/420/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обєднання "Червоний металіст" <Список ><Текст >

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, Конотопського відділення Державного казначейства в Сумській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Червоний металіст» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі Конотопська МДПІ), Конотопського відділення державного казначейства України в Сумській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

- стягнути з державного бюджету заборгованість з відшкодування податку на додану вартість сумі 608708,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року зазначений позов задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2009 року, березень, квітень, травень та серпень 2010 року за результатами господарської діяльності позивача, сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок у банку становила 1001772 грн.

Конотопською МДПІ були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку. За результатами перевірок було складено довідки від 22.01.2010 року № 15/23-5/34880895, від 11.06.2010 року № 237/23-5/34880895, від 14.07.2010 року № 293/23-5/34880895, від 03.09.2010 року № 363/23-5/34880895, від 26.11.2010 року № 497/23-5/34880895.

За результатами перевірок відповідачем не встановлено порушень Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні сум податкового зобовязання і податкового кредиту та визначенні відємного значення податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, залишок суми бюджетної заборгованості в розмірі 608708,50 грн. позивачу не відшкодований.

Невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, відповідач мотивує тим, що тривають перевірки по ланцюгах постачання ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Червоний металіст».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем сум податкового кредиту та визначення сум бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку зі сплатою позивачем податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг) у нього виникло право на податковий кредит, що підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Конотопська МДПІ не заперечує реальності укладених позивачем угод та сплату ним податку на додану вартість контрагентам в ціні товару. Довідками податкового органу про результати позапланових виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку за листопад 2009 року, березень, квітень, травень та серпень 2010 року підтверджено заявлені підприємством суми бюджетного відшкодування.

Отже, позивач має документально підтверджене право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що не оспорюється Конотопською МДПІ.

Доводи апеляційної скарги з приводу передчасності здійснення бюджетного відшкодування заявленої позивачем суми через не проведення перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника та встановлення фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету, колегією суддів відхиляються, оскільки вони суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 608708,50 грн.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-1870/420/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.