Ухвала суду № 22042156, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-10315/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2а-10315/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" <Список ><Текст >

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" звернулось до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002012311 від 25.05.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0002012311 від 25.05.2011 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" 63503, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4, секція "А", код ЄДРПОУ 35944163) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 93, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та вказує на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Компанія Істсервіс", на підставі яких першим сформовано податковий кредит.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області та є платником податку на додану вартість.

Фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області 12.04.2011 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" під час здійснення фінансово - господарських з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанією Істсервіс" відомостей за період з 01.04.2010 р. по 30.11.2010 р.

За результатами перевірки був складений акт №287/2311/35944163 від 12.04.2011 р.

На підставі висновків акту перевірки згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу, начальником Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002012311 від 25.05.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9008,75 грн., з яких за основним платежем 7207 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1801,75 грн.

Фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №287/2311/35944163 від 12.04.2011 р. висновки відповідача про порушення:

- ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Десса плюс"з ТОВ "Компанія Істсервіс";

- пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”в редакції від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ за квітень - листопад 2010 року в сумі 7207 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Компанія "Істсервіс" (як постачальником) та ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" (як покупцем) було укладено договори поставки товару, шляхом виставлення рахунків фактур, що відображено в акті перевірки:

-№ КИ 0/0000549 від 26.04.2010 на суму 4709,80 грн., у т.ч. ПДВ 784,97 грн.;

-№ КИ 0/0001555 від 21.05.2010 на суму 2806,20 грн., у т.ч. ПДВ 467,70 грн.;

-№ КИ 0/0002294 від 07.06.2010 на суму 4447,80 грн., у т.ч. ПДВ 741,30 грн.;

-№ КИ 0/0003710 від 06.07.2010 на суму 3113,00 грн., у т.ч. ПДВ 518,83 грн.;

-№ КИ 0/0004263 від 16.07.2010 на суму 3203,60 грн., у т.ч. ПДВ 533,93 грн.;

-№ КИ 0/0004989 від 03.08.2010 на суму 2056,70 грн., у т.ч. ПДВ 342,78 грн.;

-№ КИ 0/0005775 від 18.08.2010 на суму 2611,74 грн., у т.ч. ПДВ 435,29 грн.;

-№ КИ 0/0006492 від 02.09.2010 на суму 2895,00 грн., у т.ч. ПДВ 482,50 грн.;

-№ КИ 0/0005429 від 28.09.2010 на суму 3680,90 грн., у т.ч. ПДВ 613,48 грн.;

-№ КИ 0/0008755 від 11.10.2010 на суму 2817,50 грн., у т.ч. ПДВ 469,58 грн.;

-№ КИ 0/0009630 від 26.10.2010 на суму 4610,80 грн., у т.ч. ПДВ 768,47 грн.;

-№ КИ 0/0010314 від 05.11.2010 на суму 168,00 грн., у т.ч. ПДВ 28,00 грн.;

-№ КИ 0/0010747 від 12.11.2010 на суму 3058,30 грн., у т.ч. ПДВ 509,72 грн.;

-№ КИ 0/0011390 від 24.11.2010 на суму 3060,20 грн.. у т.ч. ПДВ 510,03 грн.

Постачальник ТОВ "Компанія "Істсервіс" відвантажив, а ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" отримав канцтовари по видаткових накладних:

- № КИ 0/0000423 від 26.04.2010 р. на суму 4709,80 грн., у т.ч. ПДВ 784,97 грн.;

- № КИ 0/0001158 від 25.05.2010 на суму 2806,20 грн., у т.ч. ПДВ 467,70 грн.;

- № КИ 0/0001626 від 08.06.2010 на суму 4447,80 грн., у т.ч. ПДВ 741,30 грн.;

- № КИ 0/0002614 від 08.07.2010 на суму 3113,00 грн., у т.ч. ПДВ 518,83 грн.;

- № КИ 0/0002911 від 19.07.2010 на суму 3203,60 грн., у т.ч. ПДВ 533,93 грн.;

- № КИ 0/0003415 від 03.08.2010 на суму 2056,70 грн., у т.ч. ПДВ 342,78 грн.;

- № КИ 0/0003969 від 19.08.2010 на суму 2611,74 грн., у т.ч. ІЩВ 435,29 грн.;

- № КИ 0/0004483 від 03.09.2010 на суму 2895,00 грн., у т.ч. ПДВ 482,50 грн.;

- № КИ 0/0005429 від 28.09.2010 на суму 3680,90 грн., у т.ч. ПДВ 613,48 грн.;

- № КИ 0/0006043 від 12.10.2010 на суму 2817,50 грн., у т.ч. ПДВ 469,58 грн.;

- № КИ 0/0006651 від 27.10.2010 на суму 4610,80 грн., у т.ч. ПДВ 768,47 грн.;

- № КИ 0/0007093 від 08.11.2010 на суму 168,00 гри., у т.ч. ПДВ 28,00 грн.;

- № КИ 0/0007423 від 15.11.2010 на суму 3058,30 грн., у т.ч. ПДВ 509,72 грн.;

- № КИ 0/0007821 від 25.11.2010 на суму 3060,20 грн., у т.ч. ПДВ 510,03грн.

В рахунок оплати за отримані матеріальні цінності ТОВ "Десса плюс" сплачено грошові кошти, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 60-75).

За наслідками виконання зазначених правочинів контрагентом позивача виписані податкові накладні у квітні 2010 року на суму 784,97 грн., у травні 2010 року на суму 467,70 грн., у червні 2010 року на суму 741,30 грн., у липні 2010 року на суму 1072,77 грн., у серпня 2010 року на суму 778,07 грн., у вересні 2010 року на суму 1095,98 грн., у жовтні 2010 року на суму 1238,05 грн., у листопаді 2010 року на суму 1047,75 грн., у грудні 2010 року на суму 1470,53 грн., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Так, позивачем отримано від ТОВ "Компанія Істсервіс" наступні податкові накладні: № 423 від 26.04.2010 на суму 4709,80 грн., у т.ч. ПДВ 784,97 грн., № 1158 від 25.05.2010 на суму 2806,20 грн., у т.ч. ПДВ 467,70 грн., № 1626 від 08.06.2010 на суму 4447,80 грн., у т.ч. ПДВ 741,30 грн., № 2614 від 07.07.2010 на суму 3113,00 грн., у т.ч. ПДВ 518,83 грн., № 2911 від 19.07.2010 на суму 3203,60 грн., у т.ч. ПДВ 533,93 грн., № 3415 від 03.08.2010 на суму 2056,70 грн., у т.ч. ПДВ 342,78 грн., № 3969 від 19.08.2010 на суму 2611,74 грн., у т.ч. ПДВ 435,29 грн., № 4483 від 03.09.2010 на суму 2895,00 грн., у т.ч. ПДВ 482.50 грн., № 5429 від 28.09.2010 на суму 3680,90 грн., у т.ч. ПДВ 613,48 грн., № 6043 від 12.10.2010 на суму 2817,50 грн., у т.ч. ПДВ 469,58 грн, № 6651 від 27.10.2010 на суму 4610,80 грн., у т.ч. ПДВ 768,47 грн., № 7093 від 08.11.2010 на суму 168,00 грн., у т.ч. ПДВ 28,00 грн., № 7423 від 15.11.2010 на суму 3058,30 грн., у т.ч. ПДВ 509,72 грн., № 7821 від 25.11.2010 на суму 3060,20 грн., у т.ч. ПДВ 510,03 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією накладних, рахунків-фактур, виписками з банківського рахунку позивача про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання з купівлі-продажу як ТОВ "Десса Плюс" , так і ТОВ "Компанія Істсервіс" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати правочин таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Десса плюс") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Десса плюс" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "Компанія Істсервіс" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Десса плюс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем податкового кредиту за квітень - листопад 2010 року в сумі 7207 грн. податковий орган обґрунтовує відомостями, отриманими з ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, у відповідності до яких податковим органом встановлена відсутність ТОВ "Компанія Істсервіс" за юридичною адресою, відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки відомості про відсутність ТОВ "Компанія Істсервіс" за своїм місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не внесені; відсутність у штаті ТОВ "Компанія Істсервіс" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ "Компанія Істсервіс" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку про оплату позивачем отриманої продукції, рахунками-фактурами, накладними тощо.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого від ТОВ "Компанія Істсервіс"", підтверджується довідкою ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" від 04.10.2011 р. та актами списання канцелярських товарів.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "Десса плюс" та ТОВ "Компанія Істсервіс" угоди, та як наслідок правомірність віднесення ТОВ "Десса плюс" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень - листопад 2010 року у розмірі 7207 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0002012311 від 25.05.2011 р. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0002012311 від 25.05.2011 р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2а-10315/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст >