Ухвала суду № 22041995, 14.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 р.Справа № 2а-9820/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-9820/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Тракторзапчастина" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПП "Тракторзапчастина" звернулося до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, №0000181540/0 від 12.05.2011 року, №0000451540 від 04.08.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, №0000181540/0 від 12.05.2011 року, №0000451540 від 04.08.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

До судового засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 05.04.2011р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП “Тракторзапчастина” з питання достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року за результатами якої складений акт від 05.04.2011 №357/15-409/25462180.

На підставі висновків зазначеного акту, 12.05.2011 р. відповідачем прийняте податкове повідомленнярішення №0000230840 яким ПП «Тракторозапчастина» визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 30262,50грн. (у тому числі за основним платежем 24210,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6.052,50грн.).

За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000451540 від 04.08.2011р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість ПП «Тракторозапчастина» в сумі 30262,50грн. (у тому числі за основним платежем 24210,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6052,50грн.).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 15.04.2011 р. №357/15-409/25462180 висновок субєкта владних повноважень про порушення ПП “Тракторзапчастина” п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ “Донтрансторг”, бо правочини з зазначеним субєктом господарювання є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги по справі суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутнє порушення податкового законодавства, судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується на припущеннях, так як акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2010р. між покупцем ПП “Тракторзапчастина" та постачальником ТОВ “Донтрансторг” було укладено договір №2-17/01, предметом якого є поставка запасних частин для автотракторної та сільгосптехніки.

Виконання умов договорів підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, які маються в матеріалах справи.

Зокрема, факт поставок повару підтверджений видатковими накладними №420315 від 02.03.2010 року на суму 28080 грн., №110311 від 11.03.2010 року на суму 30171,60 грн., №160314 від 16.03.2010 року на суму 26841,60 грн., №190312 від 19.03.2010 року на суму 30648 грн., №410425 від 01.04.2010 року на суму 29520 грн. (а.с. 26-30).

ТОВ "Донтрансторг" на адресу покупця видані податкові накладні №420315 від 02.03.2010 року на суму 28080 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4680 грн., №110311 від 11.03.2010 року на суму 30171,60 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5028,60 грн., №160314 від 16.03.2010 року на суму 26841,60 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4473,60 грн., №190312 від 19.03.2010 року на суму 30648 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5108 грн., №410425 від 01.04.2010 року на суму 29520 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4920 грн. (а.с. 31-37).

Розрахунки за товар між сторонами був здійснений у безготівковій формі через установу банку, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 44-51).

Проаналізувавши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, колегія суддів зазначає, що вони оформлені у повній відповідності з нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 і Порядку заповнення податковій накладній № 165, що відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про ПДВ”, а тому у повній мірі підтверджують повноту й достовірність задекларованих сум податкового кредиту.

Колегія суддів додатково зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій за спірним правочином, оскільки таке твердження не ґрунтується на фактичних даних, які доводили факт нікчемності спірного правочину або факт вчинення платником податків порушення закону з питань оподаткування.

Колегія суддів також зазначає, що в акті перевірки від 05.04.2011 №357/15-409/25462180 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність зазначеного договору або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, а матеріали справи не містять належних доказів вчинення позивачем порушення Закону України "Про ПДВ".

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, № 0000181540/0 від 12.05.2011 року, № 0000451540 від 04.08.2011 року є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вказує, що позовні вимоги Приватного підприємства "Тракторзапчастина" документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року по справі№2а-9820/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі№2а-9820/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Ральченко І.М.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст >