Ухвала суду № 22041873, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-3893/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-3893/11/2070

за позовом фізичної особи-підприемеця ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомленя-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 31.03.2011 р. №0000651720 на загальну суму 57558,75 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3,40грн.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального права, а саме п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ФОП ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду обґрунтованою, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в справі доказами та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», отже висновки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 46047,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Дом і К» у серпні та вересні 2010р. необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 03.03.2011р. по 16.03.2011р. фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПДФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року , за результатами якої складений акт № 417/172/2570423348 від 23.03.

Перевіркою , крім іншого, встановлені порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дом і К» з ФОП ОСОБА_1 та пп. 7.2.3 п.7.2, пп 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано податок на додану вартість 46047,0 грн.

На підставі акту перевірки та п.п. 54.3.2 п. 54.5 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу керівником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000651720 від 31.03.2011 року , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 57558,75 грн., у т.ч. за основним платежем 46047,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11511,75 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що актом перевірки ТОВ «Дом і К» № 5342/23-104/33900040 від 02.12.2010р. встановлено неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, контрагентом позивача порушено ч. 1 ст. 203, ч.І ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дом і К» з постачальниками та покупцями, відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, операції купівлі-продажу ТОВ «Дом і К» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, ТОВ «Дом і К» визнано банкрутом .

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ «Дом і К» , який є постачальником.

Між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (покупець), та ТОВ «Дом і К» (продавець) укладено договір купівлі - продажу товару № 8 від 20.08.2010р. , згідно якого продавець зобовязується передати у власність покупцю товар у кількості та в асортименті встановленим цім договором.

Ціна одиниці товару включає вартість товару, упаковки, витрати по транспортуванню.

ТОВ «Дом і К» як продавець зобов'язаний забезпечити відвантаження та транспортування товару.

Згідно додатку №1 від 20.08.20Юр. до договору купівлі - продажу товару № 8 від 20.08.2010р. визначено асортимент товару - часи 3000 штук на загальну суму 36240,0 грн

Також , між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (покупець), та ТОВ «Дом і К» (продавець) укладено договір купівлі - продажу товару № 9 від 10.09.2010р. , згідно якого продавець зобовязується передати у власність покупцю товар у кількості та в асортименті встановленим цім договором.

Ціна одиниці товару включає вартість товару, упаковки, витрати по транспортуванню.

ТОВ "Дом і К" як продавець зобов'язаний і забезпечити відвантаження та транспортування товару.

Згідно додатку №1 від 10.09.2010р. до договору купівлі - продажу товару № 9 від 10.09.2010р.. визначено асортимент товару - сумки 11574 штук на загальну суму 240044,76 грн.

На виконання зазначених договорів ФОП ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Дом і К» податкові накладні №268 від 26.08.2010р. на загальну суму 36240,0 грн, у т.ч. ПДВ - 6040,0грн, № 14/9-10 від 14.09.2010р. на загальну суму 79980,0 грн. у т.ч. ПДВ - 13330,0 грн., № 15/9-10 від 15.09.2010р. на загальну суму 79980,0 грн, у т.ч. ПДВ - 13330,0грн, №16/9-10 від 16.09.2010р. на загальну суму 79980,0грн,у т.ч. ПДВ - 13330,0 грн, № 28/9-10 від 28.09.2010р. на загальну суму 104,76 грн, у т.ч. ПДВ - 17,46 грн.

Зазначені податкові накладі включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 р. у сумі 6040,00 грн. та вересень 2010 р. у сумі 40007,00 грн.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень, виписками з банку про списання коштів з банківського рахунку позивачки за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року, які містяться в матеріалах справи, посилання в платіжних дорученнях на інший договір є технічною помилкою за письмовими поясненими позивача.

Податкова накладна №268 по договору купівлі-продажу товару №8 від 20.08.2010р. на суму 36 240, 00 грн. та податкові накладні №14/9-10 від14.09.2010р., №15/9-10 від 15.09.2010р., №16/9-10 від 16.09.2010р., №28/9-10 від 28.09.2010р. до Договору купівлі-продажу товару №9 від 20.08.2010р. на суму 240 044,76 грн. включені до реєстрів отриманих податкових накладних за серпень 2010р. та вересень 2010р.

Незважаючи на умови договору, транспортування куплених товарів за Договорами №8 та №9 здійснювала сама позивачка.

Оскільки на момент придбання товарів позивачка сплачувала єдиний податок у фіксованій сумі, то їй не потрібно оформляти товарно-транспортні накладні для підтвердження витрат по перевезенню товару по договорам №8 та № 9.

Як вбачається з матеріалів справи придбаний позивачем товар за вказаними договорами , а саме 3000 годинників та 11574 шт. сумок, використані позивачем в господарській діяльності , поставлені Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» на підставі договорів №9/10 РК від 18.08.2010р. та № 10/10 від 28.09.2010р. годинники , поставка придбаних у ТОВ «Дом і К» сумок підтверджується договорами № 1/111 від 06.09.2010р. та № 6/10 РК від 30.07.2010р. укладеними з Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» , товарно-транспортними накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару ( а.с. 92-95, 195-197, 210-230).

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Дом і К» підтверджуються накладними , податковими накладними, актами виконаних робіт, реєстрами отриманих податкових накладних, банківськими виписками тощо.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача ТОВ «Дом і К» був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальника позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем. ТОВ «Дом і К» визнано бакрутом 25.10.2010 року згідно постанови господарського суду Харківської області, ліквідатором призначено директора підприємства Лавренкова В.В. , який і укладав договори з позивачкою.

Посилання ДПІ на акт перевірки підприємства за період 01.10.2007 року по 04.11.2010 року від 02.12.2010 року в обгрунтування твердження про відсутність у товариства реальної можливості продажу товарів є безпідставним, оскільки , навпаки, з акту перевірки вбачається про здійснення діяльності та декларування за вказаний період скоригованого валового доходу у розмірі 117609865,0 грн., валових витрат - 117191798,0 грн., податкових зобовязань з ПДВ - 24108598,0 грн, податкового кредиту у розмірі 23745067,0 грн.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Дом і К» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податковій декларації з ПДВ.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Дом і К» як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і вказаним контрагентом інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (товарними і податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних тощо), що надані відповідачу для перевірки, перелічені останнім в акті перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при укладенні цих договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

До суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та контрагента проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товарів (послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 31.03.2011 р. №0000651720 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-3893/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011 р.