Постанова № 22041130, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р. Справа № 2а-1670/7615/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської Н.С.

Суддів: Тацій Л.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі№2а-1670/7615/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" <Список ><Текст >

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" (далі-ТОВ "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат"), звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним (недійсним) податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 №0000292302/80 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 118367,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі № 2-а-1670/7615/11 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується сторонами, що позивач ТОВ "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації. Товариство взято на облік в органах державної податкової служби, також являється платником податку на додану вартість з 24.07.2008, що не оспорюється сторонами. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Як вбачається з матеріалів справи, з 29.03.2011 по 11.04.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єристівський ГЗК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді, грудні 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.04.2011 № 2421/23-309/35713283, в якому відображено, зокрема, порушення: підпункту 198.3. підпункту 198.4. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року у сумі 118 367 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 19.05.2011 податкове повідомлення рішення №0000292302/80 яким ТОВ "Єристівський ГЗК" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість (по тексту -ПДВ) (декларація № 9000502964 від 18.02.2011 за січень 2011 року) у розмірі 118367 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом податкове повідомлення-рішення від19.05.2011 №0000292302/8 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті від 20.04.2011 № 2421/23-309/35713283висновок субєкта владних повноважень про порушення ТОВ "Єристівський ГЗК" підпункту 198.3. підпункту 198.4. статті 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне збільшення розміру податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого на користь ПП «ДВД-Транс» за правочинами, які не спричиняють реальних наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки суджень субєкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктами 200.1 -200.4. статті 200 Податкового кодексу України 02.12.2010, № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи слідує, що 29.12.2010 між Приватним підприємством "ДВД-Транс" (виконавець) та ТОВ "Єристівський ГЗК" (замовник) укладено договір підряду №483-12-10/06 (а.с. 86-90).

За умовами названого договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору об'єми робіт по об'єкту "Єристівський кар'єр" (пункт 1.1.). Розробка та навантаження пустої породи на автосамоскиди; вивіз пустої породи на промплощадку ТОВ "Ворскла сталь" у тимчасовий склад та на відвал ТОВ "Єристівський ГЗК" (дальність транспортування до 4-х км); планування поверхні після відпрацювання забою; орієнтований об'єм роботи на січень 2011 року складає 50000 м3 пустої породи (пункт 1.1.1 -1.1.4). Сума Договору визначена на підставі розрахунків договірної ціни (додаток 1), який є невід'ємною частиною договору, і орієнтовно складає 600000 грн, в тому числі ПДВ - 100000 грн (пункт 1.2 Договору). Розділом 2 Договору встановлено, що Підрядник здійснює розрахунок вартості робіт згідно розрахунку договірної ціни. Вартість робіт залежить від вартості дизельного палива і розраховується методом інтерполяції. При виконанні робіт Підрядник застосовує свої інструменти та механізми. Замовник надає Підряднику ПММ, за які Підрядник розраховується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Замовника до кінця наступного місяця. Підрядник забезпечує можливість під'їзду до навантажуючих механізмів своєю бульдозерною технікою на відстані 50-м від місця навантаження. Приймання пустої породи на відвалі (піонерна насип) здійснюється бульдозерною технікою Замовника (бульдозером D10T), на тимчасовому складі - бульдозерною технікою Підрядника (бульдозер Т-130). Автодороги кар'єра, тимчасового складу і відвалів Замовника, використовуються Підрядником для виконання даного Договору. Підрядник утримує своїми силами, а Замовник оплачує їх утримання в розмірі 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., на основі підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт і наданих Підрядником рахунків. Оплата за виконані роботи здійснюється Замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання aктy виконаних робіт двома сторонами, на основі рахунку Підрядника.

Додатки № 1 та №2 до Договору: договірна ціна комплексу робіт по розробці і вивозу пустої породи при дальності транспортування до 4-х км та протокол узгодження договірної ціни.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що господарська операція позивача ТОВ "Єристівський ГЗК" з його контрагентом ТОВ "ДВД -Транс" у січні 2011 року мала реальний характер, підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Фактичне виконання договору позивач підтверджує актами № 1 від 25.01.2011 та №2 від 25.01.2011, згідно яких позивачем отримано у січні 2011 року послуги від ПП "ДВД -Транс", а саме: комплекс робіт по розробці та навантаженню пустої породи на автосамоскиди (дальність перевезення до 4-х км), планування поверхні після відпрацювання забою та утримання автодоріг (а.с. 81, 82).

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

В матеріалах даної адміністративної справи відсутні відомості про наявність у сторін по договору підряду №483-12-10/06 від 29.12.10 р., проектної документації та узгодженої кошторисної документації на здійснення розробки та навантаження пустої породи на автосамоскиди; вивіз пустої породи на промплощадку ТОВ "Ворскла сталь" у тимчасовий склад та на відвал ТОВ "Єристівський ГЗК"; планування поверхні після відпрацювання забою. Предмет даного договору носить загальний характер, без конкретизації які саме роботи повинні проводитись, їх перелік та обєми.

Спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт, на підприємстві відсутні, а ті, що є, не відповідають вимогам наведеного наказу та не містять інформації про витрати, понесені тим чи іншим підрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт, перелік використаних матеріально-технічних ресурсів, тощо, відповідачем був зроблений висновок про відсутність доказів їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства, а тому фактичне отримання позивачем будівельних робіт від зазначених СПДФО не підтверджено належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Судом першої інстанції доказом фактичного виконання робіт були визнані акти прийомки виконаних робіт, в яких є посилання на укладені з виконавцями договори.

Проте вказані акти за формою та змістом не є актами Форми № КБ-2в, які являються актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, про що вказував суд першої інстанції в судовому рішенні. Тоді як відповідно приписам ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагент повинні були дотримуватися порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду (підряду).

Колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що фактично, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити фактичні трудові ресурси необхідні для виконання робіт (ПП «ДВД-Транс» знаходиться за місцем реєстрації у м. Києві, вартість витрат на відрядження працівників до м. Комсомольськ для виконання робіт тощо), кількість транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин для здійснення такого виду діяльності як навантаження та вивезення порожньої породи на тимчасовий склад на відвал.

Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічних ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, правочини укладені позивачем з ПП «ДВД-Транс» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з наступного:

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція»- (бухгалтерський чи економічний ефект).

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, Позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Окремо колегія суддів відзначає, що позивачем не надано суду на підтвердження реальності виконання угоди доказів проведення погоджувальної роботи з контрагентом та здійснення інструктажу з техніки безпеки з працівниками, яким доручено проведення робіт.

Наявна в матеріалах справи викопіровка з плану гірничних робіт (схема транспортування пустої породи) (а.с. 114, 115) не містить належних технічних даних для виконання умов договору, оскільки в ній, в тому числі, відсутня розшифровка умовних позначок, назви пунктів призначення, ґрунтів, глибини карєру.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, доцільність витрат, максимілізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у звязку з отриманням підрядних робіт, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <Текст >, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі № 2-а-1670/7615/11 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення- відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Водолажська Н.С.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 19.12.2011 р.