Ухвала суду № 22041095, 14.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/7317/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представників сторін: позивача Дігтярь Л.А., відповідача Марущенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аква плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-1670/7317/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аква плюс" <Список ><Текст >

до Державна податкова інспекція у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аква плюс" (далі по тексту позивач, ТОВ "ТД "Аква плюс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2011 № 000192301 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 80942,50 грн. та №0002002301 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 64187,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р. по справі№1670/7317/11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аква Плюс» до Державної податкової інспекції у м. Полтави про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 22.08.2011 № 0001992301 у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 707 /сімсот сім/ грн. 52 коп. ( в тому числі за основним платежем - 566 /п'ятсот шістдесят шість/ грн. га за штрафними (фінансовими) санкціями - 141/сто сорок одна/ грн. 50 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аква плюс" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р. по справі№1670/7317/11 та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст..77, п.82.1ст.82 Податкового кодексу України, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки судом першої інстанції помилково було не враховано проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 2264,10 грн., а саме : до авансових звітів додано документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, вважає правомірним донарахування позивачеві податку на прибуток у розмірі 707,52 грн., а тому не вбачає підстав для скасування спірного рішення в тій частині, що задовольнив суд.

Позивач, не погодившись з постановою суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 № 000192301 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 80234,98 грн. та №0002002301 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 64187,50 грн., подав апеляційну скаргу, в які просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р. по справі№1670/7317/11 в цій частині та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення при прийняті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.71 КАС України), а також неповне зясування обставин у справі, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам у справі. Вважає, що судом безпідставно вказано, що апелянт під час ведення податкового обліку на підприємстві не дотримувався вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Стверджує про те, що при наявності видаткових накладних, рахунків-фактур, актів списання картону, паперу та податкових накладних відсутність товаром-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару у «покупця» не є підставою для зняття сум за господарськими операціями з валових витрат. З огляду на вищевикладене, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення, яким ТОВ «ТД «Аква плюс» донараховані податкові зобовязання по податку на прибуток та по податку на додану вартість» повинні бути скасовані в повному обсязі.

Від ТОВ «ТД «Аква плюс» надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтави, в яких позивач стверджує про те, що вимоги апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, просить суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення.

Також від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких ДПІ у м.Полтаві просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову без змін.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали вимоги своїх апеляційних скарг з підстав та мотивів, викладених в останніх та заперечень на апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтави, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аква плюс» задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Аква плюс" зареєстровано як юридична особа 23.03.2005 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 33458259. Товариство взято на облік в органах державної податкової служби, та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що з 08.07.2011р. по 28.07.2011р. ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Аква плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 04.08.2011 № 6249/23-2/33458259 в якому відображено, зокрема, порушення ТОВ "ТД "Аква плюс":

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9., пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 64754 грн., у тому числі за: 4 квартал 2009 року -28 211 грн.; 1 квартал 2010 року - 18430 грн.; 2 квартал 2010 року - 18113 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірся на загальну суму 51 350 грн. у тому числі: за листопад 2009 року -7 372 грн. за грудень 2009 року -7372 грн., за січень 2010 року - 7372 грн., за лютий 2010 року - 7372 грн. за березень 2010 року - 7372 грн., за квітень 2009 року -7245 грн., за червень 2010 року - 7245 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки направив 10.08.2011р. ДПІ у м. Полтаві заперечення на акт від 04.08.2011 № 6249/23-2/33458259.

ДПІ у м. Полтаві 17.08.2011 за вих. №17880/10/23-241 надано ТОВ "ТД "Аква плюс" відповідь на заперечення, за висновками якої донараховані суми за результатами документальної перевірки залишаються без змін.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 22.08.2011 податкові повідомлення -рішення: №0001992301, яким ТОВ "ТД "Аква плюс" донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 80942,50 гри. в тому числі за основним платежем - 64754 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16188,50 грн., №0002002301, яким ТОВ "ТД "Аква плюс" донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 64187,50 грн., в тому числі за основним платежем -51350 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12837,50 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 22.08.2011 № 0001992301 у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 707 /сімсот сім/ грн. 52 коп. ( в тому числі за основним платежем - 566 /п'ятсот шістдесят шість/ грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 141/сто сорок одна/ грн. 50 коп.) суд першої інстанції виходив правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 2264,10 грн. в 4 кварталі 2010 року, оскільки товарні чеки, які були надані ТОВ «ТД «Аква плюс», є розрахунковими документами, містять всі необхідні реквізити та підтверджують факт придбання товару та оплату коштів у ФОП ОСОБА_4

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 № 000192301 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 80234,98 грн. та №0002002301 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 64187,50 грн. суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та правомірності вищевказаних донарахувань податковим органом. Так за висновком суду першої інстанції позивачем надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за спірний період у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не свідчать про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ «ТД «Аква плюс» та ТОВ «Харті Тріотек Груп» в ТОВ «Леміш Груп». Крім того, на вимогу суду позивачем не було надано зокрема документи щодо оприбуткування та відвантаження товарів (паперу, картону, багажн. стрічки) у складському обліку, відсутні також документи, які б підтверджували транспортування товару від контрагентів позивача до ТОВ «ТД «Аква плюс».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. встановлено їх завищення всього у сумі 259 014 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 року у розмірі 112 844 грн., 1 квартал 2010 року на суму 73 720 грн., за 2 квартал 2010 року у розмірі 72 450 грн.

У зв'язку з чим, за період, що перевірявся, ТОВ "ТД "Аква плюс" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 64754 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16188,50 грн.

Донарахована сума податку на прибуток складається з наступного:

-підприємством при складанні декларації з податку на прибуток по рядку 04.1 завищено показник даного рядка на суму у розмірі 2 264 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року у розмірі 2 264 грн., за рахунок безпідставного включення до їх складу, вартості витрат від придбання канцелярських товарів, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними бухгалтерськими документами, а саме, ТОВ "Т'Д "Аква Плюс" проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 2264,10 грн. (до авансових звітів додано документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства);

-підприємством завищено задекларовані показники у рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" Декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди на загальну суму 256750 грн. за рахунок зайвого включення до складу валових витрат витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Харті Тріотек Груп" (код ЄДРГІОУ 35918238) на суму 36860 грн. та у ТОВ "Леміш Груп" (код ЄДРПОУ 36521019) на суму 219890 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у перевіряємому періоді підприємством видавались кошти під звіт працівникам на придбання канцелярських товарів.

На підтвердження правомірності формування валових витрат у розмірі 2264 грн. за 4 квартал 2010 року щодо включення позивачем вартості витрат від придбання канцелярських товарів ТОВ «ТД «Аква плюс» під час перевірки та до суду були надані наступні документи:

-звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №б/н від 11.11.2010р. підзвітної особи ОСОБА_6 на суму 27,50 грн., до авансового звіту додано товарний чек № 82 від 11.11.2010р. з печаткою ФОП ОСОБА_4, код 2854602414, найменування товару: папка, 1 шт. 12,00 грн., скотч 5 шт. - вартістю 3,00 грн. на суму 15.00 грн., всього - 27,50 грн.;

-звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №б/н від 23.12.2010р. підзвітної особи ОСОБА_6 на суму 1000 грн., до авансового звіту додано товарний чек № б/н від 23.12.2010р. з печаткою ФОП ОСОБА_4 код 2854602414, найменування товару: ручка - 100 шт. вартістю 1,25 грн. на суму - 125 грн., файл - 1000 шт. вартістю 0.15 грн. на суму 150 грн., зошит - 200 шт. вартістю 0,75 грн. на суму 150 грн., скотч 230 шт. вартістю 2,50 грн. на суму 575 грн. всього 1000 грн.;

-звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №б/н від 24.12.2010р. підзвітної особи ОСОБА_6 на суму 1236,60 грн., до авансового звіту додано товарний чек № б/н від 24.12.2010р. з печаткою ФОП ОСОБА_4 код 2854602414 найменування товару: факсовий папір 30 шт. вартістю 10 грн. на суму - 300 грн., папка з файлами 25 шт. вартістю 7,75 грн. на суму 193,75 грн., маркери 40 шт. вартістю 6,00 грн. на суму 240 грн., сегрегатор 31 шт. вартістю 16,00 грн. на суму 496 грн., папка з файлами (10 ф) 1 шт. вартістю 6,85 грн. на суму 6,85 грн., всього - 1236.60 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковий орган, стверджуючи про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрачання вищенаведених коштів, виходить з того, що товарні чеки, які були надані ТОВ «ТД «Аква плюс» до авансових звітів, не є належними платіжними документами, що б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на суму 2264,10 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним та таким, що не може бути підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток у загальному розмірі 707,52 грн.

Слід відмітити, що оскільки спірні правовідносини щодо правильності формування позивачем податкового валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірний період виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають положення Закону України “Про податок на додану вартість” (далі по тексту - Закону № 168/97-ВР), Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2006 року по 31.08.2006 року, складання податкових накладних виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, Закону України “Про податок на додану вартість” (далі по тексту - Закону № 168/97-ВР), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно із пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно із пунктом 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

У пункті 1.2. цього ж Положення встановлено, що розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Приписами частини 15 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995, № 265/95-ВР встановлено суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек. накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених законом, є правомірним.

Вірним є і висновок суду першої інстанції про те, що форма та зміст товарного чека законодавчо не визначена. Отже, суб'єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що товарні чеки, відповідають вимогам до розрахункового документу та підтверджують факт придбання товару та оплату коштів.

При цьому слід вказати, що перелічені вище товарні чеки від 11.11.2010р., 23.12.2010р., 24.12.2010р. містять найменування товару, його ціну, кількість, загальну вартість, відмітку про відпуск товару, скріплені печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Крім того, згідно із наявного в матеріалах справи свідоцтва сплату єдиного ФОП ОСОБА_4 від 02.12.2009, одним із видів діяльності останнього є оптова га роздрібна торгівля канцтоварами, місце здійснення діяльності: магазини по вул. Фрунзе,57 та 246, вул. Куйбишева,10, провул. Кооперативний 3 у м. Полтаві.

Беручи до уваги, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні товарні чеки є належними первинними документами бухгалтерського обліку для підтвердження факту здійснення витрат по придбанню канцтоварів, які мають безпосереднє відношення до організації та ведення господарської діяльності позивача та правомірно віднесені до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку відповідача про порушення ТОВ «ТД «Аква плюс» вимог Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в частині віднесення суми 2264,10 грн. до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року, внаслідок чого нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 566 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 141,50 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 22.08.2011 № 0001992301 про нарахування ТОВ «ТД «Аква плюс» податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі розмірі 707 /сімсот сім/ грн. 52 коп. - таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності встановлення відповідачем повноти визначення витрат за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. в частині включення ТОВ "ТД "Аква плюс" до складу валових витрат витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей (по тексту - ТМЦ) у ТОВ "Харті Тріотек Груп" (код ЄДРПОУ 35918238) на суму 36860 грн. та у ТОВ "Леміш Груп" (код ЄДРПОУ 3652 і 019) на суму 219890 грн. та донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 64188 грн. (в тому числі за 4 квартал 2009 року - 27645 грн, за 1 квартал 2010 року - 18430 грн., 2 квартал 2010 року - 18113 грн.), застосовано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16047 грн. колегією суддів встановлено наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою донарахування вищевказаного податкового зобовязання слугувало твердження ДПІ у м.Полтаві про відсутність у ТОВ «ТД «Аква плюс» при проведенні перевірки документів, підтверджуючих транспортування товару, не доведеність факту отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Харті Тріотек Груп" (код ЄДРПОУ 35918238) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леміш Груп" (код (ЄДРПОУ 36521019).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було укладено усні угоди з ТОВ "Харті Тріотек Груп" та ТОВ "Леміш Груп", в рамках виконання яких за твердженням позивача ТОВ «ТД «Аква плюс» придбано у ТОВ "Харті Тріотек Груп" і ТОВ "Леміш Груп": папір "Maestro" в кількості 2760 пачок, картону прокладочного в кількості 3500 штук та багажної стрічки в кількості 1600 шт.

Вартість витрат по придбанню вказаних товарів позивачем було включено до складу валових витрат за відповідний звітний період по ТОВ "Харті Тріотек Груп" у розмірі 36860 грн., по ТОВ "Харті Тріотек Груп" у розмірі 219890 грн.

На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (паперу, картону, багажної стрічки) від ТОВ "Харті Тріотек Груп" та ТОВ "Леміш Груп" позивачем представлені лише копії видаткових накладних, рахунків - фактур та податкових накладних.

При цьому, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ "ТД "Аква плюс" та ТОВ "Харті Тріотек Груп" і ТОВ "Леміш Груп" та слугували б підставою для бухгалтерського обліку таких операцій, позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій.

Крім того, дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які на думку позивача, підтверджують факт передачі придбаного товару у вищевказаних контрагентів, колегією суддів встановлено, що останні не містять обовязкових реквізитів (номеру, дати довіреності, імя та по-батькові особи, яка підписала накладну від імені позивача та печатки ТОВ «ТД «Аква плюс»).

Враховуючи відсутність документів, які б свідчили про транспортування товару, відсутність актів-прийому передач товару та заповнення видаткових накладних з певними недоліками, колегія суддів дійшла висновку про не підтвердження позивачем факту передачі товару.

Відповідно до ч.2 ст.186 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що журнал реєстрації доручень, картки рахунку : 201, прибуткові накладні, звіти про використання витратних матеріалів позивачем до суду першої інстанції надано не було. При цьому представник позивача не навів суду апеляційної інстанції обґрунтування щодо підстав їх ненадання, що зумовлює неприйняття їх до уваги судом апеляційної інстанції.

Поряд з цим, слід вказати, що і вказаними документами не підтверджується факт передачі товару позивачем від ТОВ "Харті Тріотек Груп" і ТОВ "Леміш Груп", звіти про використання витратних матеріалів не містять інформації товари, яких продавців були використані. Документи на оприбуткування та відвантаження товарів у складському обліку не було надано і до суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції, що у позивача відсутні докази отримання від ТОВ "Харті Тріотек Груп" і ТОВ "Леміш Груп" ТМЦ га використання останніх у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У свою чергу, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону).

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вимоги вищенаведених норм права позивачем у спірних правовідносинах не дотримано. Позивачем не надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум витрачених на придбання ТМЦ у ТОВ "Харті Тріотек Груп" і ТОВ "Леміш Груп" в розмірі 256 750 грн.

Судом прийнято до уваги і твердження представника відповідача про відсутність у ТОВ "Харті Тріотек Груп" та ТОВ "Леміш Груп" згідно з податковою звітністю власних та орендованих основних засобів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання.

При цьому з наданих позивачем до суду апеляційної інстанції журналів-ордерів і відомості по рахунку 10 «Основні засоби» за 2010 року, колегією суддів встановлено, що у позивача також були відсутні за спірний період транспорт у складі основних засобів. Договори оренди, як зазначено в наданому до суду листі від 09.12.2011р. за підписом головного бухгалтера ТОВ «ТД «Аква плюс», на підприємстві не укладалися.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про невірне визначення ним у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року валових витрат, які мають бути на 237 002,29 грн. більше, аніж відображені у Декларації, що перевіркою виявлено не було, оскільки вказані обставини не впливають на суми податкового зобов'язання, визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування відповідачем ТОВ "ТД "Аква плюс" податку на прибуток у розмірі у розмірі 64188 грн.

Оцінюючи доводи позивача щодо безпідставності донарахування йому податковим повідомленням - рішенням № 0002002301 від 22.08.2011 податкового зобов'язання з податку на додану вартість (по тексту -ПДВ), колегія суддів виходить з наступного.

Так, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна хоча і є звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту певних сум ПДВ, сплачених у ціні товару, а первинні документи, відповідно, є підставою для включення вказаних у них сум до складу валових витрат, проте не є вичерпними.

Оскільки предметом доказування у цій справі не є обставини наявності чи відсутності належним чином оформлених податкових накладних чи первинних документів, а обставини фактичного придбання ТМЦ (паперу, картону, багажної стрічки) у ТОВ "Харті Тріотек Груп" та ТОВ "Леміш Груп", за цими податковими накладними та первинними документами, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 етапі 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ненадання позивачем для перевірки належних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання товару (паперу, картону, багажної стрічки) у ТОВ "Харті Тріотек Груп" та ТОВ "Леміш Груп" свідчить про правильність висновків відповідача щодо завищення ТОВ "ТД "Аква плюс" суми податкового кредиту у розмірі 51350 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про правомірність донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 80235 грн., в тому числі, за основним платежем - 64188 грн., за штрафними санкціями - 16047 грн.; та податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 64187,50 грн., в тому числі, за основним платежем 51350 грн., за штрафними санкціями - 12837,50 грн., в звязку з чим позовні вимоги ТОВ "ТД "Аква плюс" в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аква плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-1670/7317/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Перцова Т. С.

Судді<підпис >

<підпис >Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011р.