Ухвала суду № 22040733, 14.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/6046/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі№2а-1670/6046/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст >третя особа - Приватне підприємство "АС Групп" <за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0003301502/1805 від 31.05.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

До судового засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 28.04.2011 року по 06.04.2011 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю 'Турбокомплект-Кременчук" по поданій податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

За результатами даної перевірки 06.05.2011 року Кременчуцькою ОДПІ складений акт № 2789/15-322/33435179, у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 185, 187 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 8670,43 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від № 0003301502/1805 від 31.05.2011 року, яким збільшено ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8671,43 грн., у тому числі за основним платежем 8670,43 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області за результатами проведеної перевірки позивача зроблені обгрунтовані висновки щодо неправомірності формування сум податкового кредиту за лютий 2011 року на підставі господарських відносин із ПП "Ас Груп", у звязку із неналежним документальним підтвердженням підприємством реальності та належного фактичного виконання зазначеної угоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Висновок Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області щодо заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість грунтується на аналізі господарських відносин позивача із ПП "Ас Груп".

Як вбачається із матеріалів справи, 11 лютого 2011 року між ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" та ПП "Ас Груп" укладено договір поставки товару № 11/02, відповідно до умов якого останнє піприємство зобов'язалося передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язалося прийняти та розрахуватися за товар на умовах договору.

У виконання зазначеного договору та з метю підтвердження його реальності позивачем надані видаткова накладна № 3 від 14.02.2011 року; рахунок - фактура № 3 від 14.02.2011 року, товарно-транспортна накладна від 14.02.2011 року; акт приймання-передачі основних засобів від 14.02.2011 року.

Проаналізувавши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, колегія суддів зазначає, наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи . Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення), які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть укладатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшили податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом таксо звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї ' події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенн/їм вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегією суддів на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів встановлена відсутність підтвердження фактичної оплати придбаного у ПП "Ас Груп" товару на суму 52022,58 грн., у тому числі ПДВ - 8670,42 грн., що стало підставою формування сум податкового кредиту, тобто відсутнє надходження сум ПДВ до бюджету.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зі вказаного договору поставки № 11/02 від 11.02.2011 року вбачається, що він підписаний директором ПП "Ас Груп" ОСОБА_1, у той час як відповідно до протоколу зборів засновників ПП "Ас Груп" № 1 ОСОБА_1 призначений на посаду директора лише 14.02.2011 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 на момент укладення та підписання договору купівлі-продажу від 11.02.2011 року не був уповноваженою особою, що мала право на укладення правочинів від імені ПП «Ас Груп».

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що договір поставки між ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" та ПП "Ас Груп" від 11.02.2011 року є неукладеним, а тому не дає підстав формувати податкові зобовязання, та зокрема суми податкового кредиту, на його основі.

Отже, колегія суддів вважає обгрунтованим твердження суду першої інстанції про те, що право на податковий кредит на підставі укладеного ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" із ПП "Ас Груп" договору від 11.02.2011 року у позивача не виникло, а тому податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0003301502/1805 від 31.05.2011 року, винесене у звязку із такими висновками, є законним та не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" документально та нормативно необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 року по справі№2а-1670/6046/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі№2а-1670/6046/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Ральченко І.М.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >